Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Етап античної міфічної ідеології.

Античне суспільство на півдні Балкан, у Малій Азії та на островах Егейського моря, починаючи від виникнення царств ахейців та іонійців, зародження егейської культури (III-П тис. до н. е.), поділялось на вільних і рабів. Із часом кількість рабів значно перевищувала кількість вільних. Однак із зародженням синойкізму (творення полісів), поділу громадян Аттики на євпатридів, геоморів та деміургів, виникненням герусіі (ради старійшин) та апелли (народного зібрання), першого зводу "драконівських законів" уся державно-правова думка поставала і еволюціонувала як ідеологія вільних громадян полісів, повноправних членів общин, куди не допускали не лише рабів, а й метеків, періеків, вільновідпущеників, тобто представників неповноправної верстви еллінів (кількість повноправних громадян в Афінах становила 35 тис, пізніше - 5,3 і 1 тис. осіб); Інакше кажучи, державно-правові вчення грецьких мислителів відображають інтереси значної меншості мешканців Еллади, але це не знижує значущості їх для сьогодення, бо саме в Елладі виникла політична філософія свободи, сформувався світогляд особисто вільних громадян, які населяють планету нині.

Категорію "політика" у Давній Греції спершу використовували для визначення форм життя вільних і повноправних індивідів, а поняття "право", "закон" - як регулятори взаємин у суспільстві вільних, норми політичної справедливості. Така політична ідеологія поступово упродовж тисячі років - від Орфея до Полібія - подолала кілька етапів.

Етап античної міфічної ідеології.

Він представлений аристократичною (гомерівською), демократичною (гесіодівською) та "холопською" (орфічною) думкою. їх спільна ознака - спроба обґрунтувати виникнення Всесвіту, людини, суспільства, держави з позицій релігійно-міфічного світогляду в різних версіях. Представником державно-правової думки цього етапу є Гомер.

Гомер. Давньогрецькому поетові Гомеру, який, за античними джерелами, жив приблизно у період від XII до VII ст. до н. е., приписують авторство знаменитих творів античної літератури - поем "Іліада" та "Одіссея". Відображені в цих творах події збігаються в часі з раннім періодом розвитку давньогрецької державності й утвердженням античної політико-правової думки.

Із творчості Гомера постає первісне уявлення (сприйняте наступними давньогрецькими мислителями) про те, що утвердження засад справедливості, законності й полісного життя пов'язане із становленням влади богів-олімпійців на чолі із Зевсом. Науковий аналіз змісту його поем засвідчує поступовий відхід автора та суспільства, яке він оспівував, від уявлення про сакральний (священний) характер давньої міфології; спостерігаються початки раціоналізації тогочасних політико-правових поглядів.

Зафіксовані Гомером поняття "діке" (справедливість) і "теміс" (звичай, звичаєве право) важливі для характеристики праворозуміння і рівня розвитку правових відносин давньогрецького суспільства наприкінці II - на початку І тис. до н. е. Справедливість і звичай в інтерпретації Гомера перебувають у тісному взаємозв'язку. Справедливість є основою і принципом звичаю, а звичаєве право, у свою чергу, - певною конкретизацією "вічної справедливості". Належну кожному божеству чи людині (за справедливістю і звичаєм) честь Гомер осмислював за допомогою поняття "тіме".

Твори Гомера певною мірою відображають державно-правові реалії давньої Еллади, які далекі від усталених юридичних норм і ґрунтуються переважно на необов'язковому, нестійкому звичаєвому праві. Еллінські політико-правові інститути у творах Гомера не мають чіткої регламентації: базилевс, буле, агора збираються то всі разом, то в будь-яких комбінаціях, то діють окремо. Функції верховної влади невизначені, випадкові й залежать від поточних обставин, випадковостей. Щоб зрозуміти соціально-історичну і політико-правову основу гомерівських поем, слід виходити із загального історичного процесу і специфіки тогочасного давньогрецького суспільства, в якому почалися поглиблення соціальної диференціації та первісне інституювання суспільних відносин.