Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Бенджамін-Натан Кардозо (1870-1938)

У XX ст. державно-правова думка США формувалася в умовах постійного і послідовного зміцнення основ представницької і судової влади. Для основних концептуальних підходів американських правознавців характерне глибоке розуміння нагальних потреб практично-правової діяльності. У цей час на американському ґрунті активно розвивалися такі важливі напрями, як філософія і соціологія права. Правове обґрунтування одержали поняття "соціальний порядок", "соціальна система", "соціальний контроль", "суспільна саморегуляція", "правомірна поведінка", "соціальна взаємодія", "правовий реалізм". Саме в цей час в американській державно-правовій думці зародилася інтегративна юриспруденція, яка відкрила новий етап поглибленого розуміння права в суспільно-політичному розвитку.

Бенджамін-Натан Кардозо (1870-1938)

Правознавець, суддя, автор праці "Природа судового процесу". Його дослідження суттєво вплинули на розвиток американської судової практики в напрямі більшого врахування в ній суспільно вагомих факторів, привели до модернізації принципів американського права. Будучи за переконаннями лібералом, Кардозо у своїх працях аналізував не стільки ідеолого-концептуальні засади, скільки природу судового процесу як такого. Він став членом Нью-Йоркської колегії адвокатів у 1891 p., працював у Апеляційному суді штату за рекомендаціями Верховного суду штату Нью-Йорк. Якість його роботи цінували в юридичних колах країни вище, ніж рішення, які приймав Верховний суд США. У відомій постанові у справі Мас Pherson and Buick Motor Company (1916) Кардозо сформулював тезу, якій судилося з часом стати загальновизнаною не лише в США, Великій Британії, айв інших країнах: "Виробник товару пов'язаний зі споживачем гарантією безпеки проданого товару навіть у випадку, коли право власності на товар було перенесено на споживача не виробником, а торговим агентом ".

У 1932 р. Кардозо був призначений членом Верховного суду США. У праці "Природа судового процесу" він обґрунтував взаємодію філософського, історичного, традиційного і соціологічного підходів у здійсненні судочинства. Автор зазначав, що кінцева мета правового регулювання полягає в досягненні добробуту суспільства, що охоплює соціальну вигоду, вдалу суспільну політику, соціальну справедливість.

Карл Ллевеллін (1893-1962)

Представник реалістичної школи права США, автор праць із соціології права, організації адвокатури, професійної відповідальності адвокатів, автор і керівник проекту створення єдиного торгового кодексу США. Він здобув освіту і пройшов після дипломну наукову підготовку в Єльському університеті, де потім читав курс торгового права. Ллевеллін досліджував питання впливу торгово-промислової практики на право, юридичну соціологію. Вагомий вплив на формування його думок справили праці О. Холмса, Б.-Н. Кардозо, Р. Паунда. З 1924 p. К. Ллевеллін працював у Колумбійському університеті, де займався проблемами інтеграції права з іншими соціальними науками, вивчав практику регулювання торгового обороту з метою виявлення того, як судові рішення відображають соціальні умови підприємництва. У 1930 р. опублікував працю "Судові рішення і матеріали у справах купівлі - продажу, яка принесла йому славу автора класичного вступу до вивчення права.

Ллевеллін вважав, що право - це те, що фактично виконують суди і державні чиновники у сфері правозастосування. Терміном "law-government" він визначав сукупність регламентуючих компонентів суспільної системи, охоплюючи механізми вирішення спорів, розподіл компетенцій у розгляді конкретних типів питань, а також формулювання норм матеріального права законодавчої. виконавчої, судової влади. Судову практику він досліджував у вузькому аспекті: від фактичних обставин конкретної справи до її правової кваліфікації і потім - до вирішення, намагаючись з'ясувати відповідність практики і вимог правової науки. Подібний підхід не був випадковим. Ллевеллін проголосив мету точного виявлення фактично застосованих судами норм, встановлення взаємозв'язку між нормою і правовою ситуацією, а також визначення того, якими мають бути норми, сформульовані в законодавчому акті чи судовій постанові. Він наполягав на тому, щоб у цих нормах містилась ясна мотивація їх приписів і пояснення мети, на досягнення якої вони спрямовані.