Історія держави і права України - Музиченко П.П. - 19.4. ПРАВОВА СИСТЕМА

Реформування судової системи почалося, як завжди, на союзному рівні. 20 червня 1989 року Верховна Рада СPCР прийняла Закон "Про статус суддів в СРСР". ІЗ листопада 1989 року були прийняті нові Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій. У грудні 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила цілий ряд нормативних актів, спрямованих на підвищення ролі суду, зокрема Закон СРСР "Про відповідальність за неповагу до суду", постанови "Про затвердження Положення про кваліфікаційні колегії суддів судів Союзу PCP", "Про затвердження Положення про кваліфікаційну атестацію суддів", "Про затвердження Положення про дисциплінарну відповідальність суддів, відкликання і дострокове звільнення суддів та народних засідателів судів Союзу PCP".

Закон від 27 жовтня 1989 року вніс істотні зміни в розділ 18 Конституції УРСР "Суд і арбітраж". Судова система У PCP складалася з Верховного Суду УРСР, Верховного суду Автономної РК, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів. Судді районних народних судів обирались обласними Радами народних депутатів. Термін повноважень суддів усіх рівнів станови в 10 років, народних засідателів — 5 років.

Закон від 24 жовтня 1990 року ви вів судову і прокурорську систему України із підпорядкування союзним органам. Конституція УРСР визначала, що найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів республіки здійснюється лише Верховним Судом Української PCP (ст. 199). Генеральний прокурор Української PCP призначався Верховною Радою УРСР, був відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний (ст. 163). Термін повноважень Генерального Прокурора УРСР і інших прокурорів — 5 років. Встановлювалося, що організація і порядок діяльності судових і прокурорських органів визначаються виключно законами УРСР. Закон передбачав створення в Україні Конституційного Суду.

20 грудня 1990 року був прийнятий Закон УРСР "Про міліцію". В ньому зазначалося, що діяльність міліції будується на засадах законності, гуманізму, гласності, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і громадянами.

Основними завданнями міліції оголошувалися: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх скоїли; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Закон регламентував права і обов'язки працівників міліції. Було підкреслено, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом і діє в його рамках.

19.4. ПРАВОВА СИСТЕМА

Право, як відомо, тою чи іншою мірою реагує на відповідні пронеси, що відбуваються в економічній, політичній і суспільній сферах. У роки "перебудови" практично не залишається жодної галузі права, де б не відбулися істотні зміни.

Конституційне право

Найбільш радикальні зміни відбулися в конституційному праві. Зміни і доповнення, що вносилися до Конституцій СРСР і УРСР, суттєво реформували існуючі державно-правові інститути, всю політичну систему.

27 жовтня 1989 року було прийнято Закон УРСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCP". У преамбулі цього Закону зазначалося, що зміни до Конституції УРСР вносяться з метою розвитку демократії, удосконалення виборчої системи, діяльності Рад народних депутатів тощо. Демократизація виборчої системи передбачала перехід до дійсно представницької демократії. На розвиток цього положення було спрямовано закони "Про вибори народних депутатів Української PCP" і "Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української PCP" від 27 жовтня 1989 року. Закон передбачав створення Комітету Конституційного нагляду УРСР.

Наступний Закон "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCP" було прийнято 24 жовтня 1990 року. Зміни стосувалися ст. З Конституції, в якій вже не говорилося про принцип демократичного централізму. У новій редакції зазначалося, що організація і діяльність держави ґрунтуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожної державної та службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих.

Скасування ст. 6 Конституції підірвало монопольне панування комуністичної партії і завдало удару по командно-адміністративній системі управління.

Вносяться зміни в розділ "Основні права, свободи і обов'язки громадян УРСР". Згідно ст. 49 Конституції громадяни УРСР отримали право об'єднуватися в політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах, які сприяли задоволенню їх законних інтересів.

Комітет конституційного нагляду було перейменовано в Конституційний Суд УРСР, який обирався Верховною Радою УРСР на 10 років у кількості 23 членів суду.

Ряд законів, прийнятих у 1991 році, вносив зміни в назву, структуру і компетенцію органів виконавчої влади.

28 червня 1991 року була опублікована Концепція нової Конституції України, схвалена Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 року. Через всю Конституцію були проведені ідеали правової держави. В центрі уваги ставилася людина, як вища соціальна цінність, її права і свободи та їх гарантії.