Історія держави та права України - Трофанчук Г.І. - 5. Входження України до складу Союзу PCP

Після більшовицького перевороту 1917 р. на території колишньої Російської імперії виникли окремі радянські республіки. Головувала поміж них Росія, яку на початку 1918 р. проголосили федерацією, до котрої входили автономні утворення - республіки, області, комуни тощо.

Спочатку між республіками і РФСРР було укладено військовий союз, що його на початку 20-х років доповнив господарський союз. У серпні 1922 р. під головуванням В. Куйбишева створено спеціальну комісію для визначення основ об'єднання республік за нових умов. У вересні цього ж року комісія прийняла запропонований И. Сталіним проект об'єднання (так званий "проект автономізації"), який передбачав входження всіх радянських республік, зокрема УСРР, до Російської Федерації на правах автономій. На вимогу В. Леніна проект автономізації незабаром переробили, але вже тоді чітко проявилася зневага Й. Сталіна до національних інтересів неросійських народів.

Для юридичного оформлення союзної держави було скликано І з'їзд Рад СРСР, що відбувся 30 грудня 1922 p. у Москві. Від України на ньому були 364 делегати. Й. Сталін у доповіді запропонував повний текст "Договору про утворення СРСР". Після цього від імені повноважних делегацій республік виступив із промовою делегат від України М. Фрунзе.

Схваливши загалом документ, він зазначив, що делегації вважають за необхідне ввести в нього додаткові гарантії суверенітету республік. Було запропоновано затвердити Декларацію і Союзний договір загалом і повернутися до цих документів на наступному з'їзді рад СРСР. Цей факт "непослуху" делегатів не залишився поза увагою Й. Сталіна. Більшість "непокірних" делегатів з'їзду, зокрема і М. Фрунзе, пізніше було репресовано і фізично знищено.

Утворення нової союзної держави потребувало й нового Основного закону. Основою першої загальносоюзної Конституції мали стати Декларація і Договір про утворення СРСР. II Всесоюзний з'їзд рад 31 січня 1924 р. затвердив нову радянську Конституцію, чим завершилося конституційне оформлення єдиної союзної держави.

Створення СРСР і прийняття загальносоюзної Конституції спричинили істотні зміни у правовому полі радянських республік, які мали відкоригувати власні Основні закони. В Україні у 1925 р. було внесено зміни і доповнення до чинної Конституції (1919 р.), а у травні 1929 р. XI Всеукраїнський з'їзд рад затвердив нову Конституцію УСРР.

Основний закон складався з п'яти розділів. Перший - дещо перероблений текст Декларації прав трудящого й експлуатованого народу, взятий з попередньої української радянської Конституції. Тут декларуються повноваження трудящих, диктатура пролетаріату, йдеться про скасування приватної власності та експлуатації людини людиною. Завданням держави є забезпечення переходу від капіталізму до соціалізму.

УСРР проголошено державою робітників і селян. Принципове значення мали статті 2 і 3, де УСРР заявляла про входження до СРСР і визначала за собою такі права: а) ухвалення власної Конституції, яка має відповідати загальносоюзній; б) територіальне верховенство; в) створення власних органів державної влади і державного управління; г) прийняття до громадянства Української СРР на основі спільності радянського громадянства; г) обрання повноважних делегатів від республіки на загальносоюзні форуми; д) здійснення законодавства і управління в межах своїх повноважень; е) право на законодавчу ініціативу у вищих органах СРСР.

На найвищому рівні Конституція закріплювала принцип верховенства загальносоюзних органів та загальносоюзного законодавства, що перетворювало проголошений суверенітет республіки на політичний міф.

Центральними органами влади в УСРР, як і за попереднім Основним законом, проголошено Всеукраїнський з'їзд рад, ВУЦВК та РНК. Але якщо за попередньою Конституцією з'їзди рад скликали двічі на рік, то тепер - 1 раз на 2 роки. Сесії ВУЦВК треба було скликати тричі на рік.

Нововведенням серед вищих органів влади була Президія ВУЦВК, до компетенції якої належало видання декретів, постанов і розпоряджень, а також затвердження декретів та постанов Рад нар кому УСРР. Президія отримала право законодавчої ініціативи у вищих органах влади СРСР, скасування будь-яких рішень РНК і наркоматів УСРР та окружних виконкомів. Місцеві органи влади змін не зазнали.

Права і свободи людини, як і раніше, проголошувалися лише для трудящого люду. Конституція декларувала недопустимість пригнічення чи обмеження рівноправ'я національних меншин, можливість для всіх користуватися рідною мовою, створювати національні адміністративно-територіальні одиниці.

Конституційно закріплювалося входження до складу УСРР Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки.