Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 6.3. Конституційні принципи виборчого права в Україні

Принципи виборчого права України - це основні засади, керівні положення, що визначають сутність і зміст реалізації та гарантування виборчих прав громадян України і забезпечують передбачений Конституцією та законами України порядок організації і проведення всіх виборів у державі.

Дотримання демократичних принципів виборчого права забезпечує реальний характер волевиявлення народу та легітимність обраних представницьких органів влади. У міжнародно-правових документах зафіксовані загальновизнані принципи виборчого права. Воля народу відповідно до ч. З ст. 21 Загальної декларації прав людини повинна бути основою влади уряду, і ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитися згідно із загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Конституція України (ст. 71) визначає найважливіші принципи виборчого права, а саме: загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Конституційні принципи виборчого права є універсальними, оскільки стосуються всіх законодавчо встановлених видів виборів, що відбуваються в Україні. Конкретизація конституційних принципів здійснюється у виборчому законодавстві.

Принцип загального виборчого права означає, що активне виборче право, тобто право обирати, мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Виборче право мають лише громадяни України, що пояснюється винятково важливою роллю виборів у процесі організації та діяльності держави і суспільства загалом. Зміст цього принципу полягає у неможливості обмеження виборчих прав громадян України через походження, соціальний чи майновий стан, расову чи національну приналежність, стать, освіту, політичні погляди, релігійні переконання, рід та характер занять.

Проте забороняється застосування обмежень щодо участі громадян у виборчому процесі, які не передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 64 Конституції України окремі обмеження виборчих прав громадян можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. До того ж має бути зазначений строк дії цих обмежень, зокрема надзвичайний стан на території України може бути введено на строк від 30 до 60 діб.

Принцип рівного виборчого права вказує на те, що громадянин України на тих чи інших виборах має лише один голос, який є рівнозначним голосу будь-якого іншого виборця, котрий бере участь у голосуванні. Виборець голосує на виборах лише один раз і на тій виборчій дільниці, де внесений у список виборців. Не може бути привілеїв чи обмежень у голосуванні на виборах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мови (ч. 2 ст. 24 Конституції України).

Брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України можуть і ті громадяни України, котрі перебувають у місцях позбавлення волі. Таке рішення прийняв Конституційний Суд України. Мотивація цього рішення ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 64 та ч. 2 ст. 70 Конституції України, згідно з якими права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а саме: визнання судом особи недієздатною.

Принцип рівного виборчого права мають і учасники виборчого процесу з пасивним виборчим правом. Така рівність виявляється у створенні однакових умов для осіб чи партій, які балотуються на виборах, у проведенні ними агітаційних заходів, у тому числі й через телебачення та радіомовлення, у створенні приблизно однакових за кількістю населення виборчих округів та встановленні загального для всіх порядку висування кандидатів тощо. Наприклад, Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року визначив, що вибори депутатів здійснюються на засадах змішаної (пропорційно-мажоритарної) системи з обранням 225 депутатів за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій і 225 депутатів за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах. Це означає, що отримання депутатського мандата громадянином України можливе як через членство в одній із партій, яка бере участь у виборчих перегонах і здобула перемогу в них, тобто подолала п'ятивідсотковий бар'єр, так і шляхом перемоги в одномандатному виборчому окрузі. Принцип рівності виборчого права визначається й тим, що кожний виборець має в одномандатному та загальнодержавному округах по одному голосу. Крім того, виборець може використати право голосу тільки на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців.

Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип прямого волевиявлення передбачений і гарантований Конституцією України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ" (ч. 2 ст. 5).

У науці конституційного права розрізняють непрямі і прямі вибори. Непрямі (багаторівневі) вибори відбувалися в Україні з 1924-го по 1938 рік. Непряме виборче право має місце за умови проведення багаторівневих виборів до органів публічної влади. Пряме волевиявлення є більш демократичним процесом, ніж непряме, оскільки в результаті прямого волевиявлення громадян шляхом голосування безпосередньо виборцями формуються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, або заповнюється вакантна виборна посада - міського голови, депутата місцевих рад тощо.

Принцип вільних виборів означає, що виборець самостійно, без будь-якого тиску, вирішує - брати участь у виборах чи ні. Участь громадян України у виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Крім того, забороняється перешкоджання вільному волевиявленню виборців через застосування будь-якого примусу, в тому числі й через підкуп, обман, погрози, насильство тощо.

Законодавством України не передбачено обов'язкового голосування, тому виборці юридично не зобов'язані брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, за умови голосування хоча б одного виборця. Участь у виборах - це громадянський обов'язок громадянина України. Проте в Австрії, Пакистані, Бельгії, Італії та в деяких інших державах участь у виборах - це юридичний, а не громадянський обов'язок. Так, відмова громадянина Австрії брати участь у виборах тягне за собою адміністративне покарання у вигляді штрафу, у Пакистані - кримінальну відповідальність у вигляді каторжних робіт.

На думку деяких учених, участь у голосуванні громадян України на виборах має бути визначена не як право, а як юридичний обов'язок. Так, М.В. Цвік стверджує, що закріплення в майбутньому обов'язку громадянина України брати участь у голосуванні здатне позитивно вплинути на свідомість громадян, а санкції за неявку на вибори не можуть бути суворими, як у Пакистані, проте повинні мати виключно превентивний характер . Водночас, змістовним виявом принципу вільних виборів є неможливість переслідування, притягнення до відповідальності громадянина України за неучасть у виборах.

Абсентеїзм - це неучасть у виборах, що фактично означає відмову від голосування. Неголосування виборця може бути спричинене різними обставинами, тому виокремлюють декілька видів абсентеїзму: політичний, соціально-економічний, аполітичний.

Політичний абсентеїзм вбачається у тому, що виборець не голосує на виборах і тим самим висловлює протест усім політичним партіям, окремим кандидатам та їхній передвиборній програмі, політичним уподобанням тощо. Політичний абсентеїзм має місце за умови невпевненості виборця щодо проведення чесних виборів.

Соціально-економічний абсентеїзм ґрунтується на висловленні протесту виборця проти соціально-економічного рівня розвитку держави і суспільства: соціальна незахищеність певних категорій осіб, безробіття, бюрократія в органах державної влади, високі ціни на товари та послуги в державі, екологічна забрудненість тощо.

Аполітичний абсентеїзм значною мірою полягає саме в індивідуальних якостях виборця, його інертності до сприйняття тих процесів, що відбуваються в державі. Аполітичний абсентеїзм полягає в байдужості виборця до подій, що відбуваються в державі та суспільстві, і не містить ознак політичного, економічного та іншого незадоволення. Щоправда, витоки аполітичності виборця можуть мати різне підґрунтя, наприклад, зневіра у покращення життя в державі, спричиненої якимось непересічним фактом у житті людини, наприклад, невдала спроба судового захисту своїх прав та свобод, обман та ін.

Принцип таємного голосування, вперше запроваджений у Франції в 1848 році, вказує на законодавчу заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборця (відеоспостереження, фотографування та ін.). Відмітки у бюлетені виборець має робити самостійно у спеціально обладнаній кабінці чи кімнаті, де повинен знаходитися сам. Якщо виборцем є особа, яка для реалізації свого права голосу потребує сторонньої допомоги (через неписьменність, ослаблений зір та ін.), то таку допомогу може надати найближчий її родич або стороння особи, яка не має якоїсь особливої особистої зацікавленості у результатах виборів, наприклад, не балотується на виборах, не є спостерігачем. Водночас члени виборчих комісій не можуть надавати таку допомогу.

Виходячи зі змісту конституційних норм і загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення принципи виборчого права можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальними принципами виборів як основної форми безпосередньої демократії в Україні, поряд із зазначеними вище, є такі принципи: суверенності народу, повновладдя та єдиновладдя народу, безпосереднього волевиявлення народу; поєднання безпосередньої та представницької демократії, політичного плюралізму, законності та конституційності тощо.

Спеціальними принципами виборів в Україні є: принцип багатопартійності виборів, публічності та відкритості виборчого процесу, організації виборів спеціальними незалежними органами, спеціального фінансування виборів, альтернативності та ін.

Дотримання зазначених вище принципів дає можливість забезпечити проведення демократичних виборів, тобто таких, які б з великою точністю віддзеркалювали політичні погляди та уподобання виборців.