Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 13.2. Конституційні засади і система територіального устрою України

Територіальний устрій України згідно зі ст. 132 Конституції України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Зміст конституційних засад територіального устрою України:

* принцип єдності та цілісності, відповідно до якого вся система територіального устрою держави пов'язана єдиною системою законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів і утворює цілісну державну єдність. Унітаризм України підтверджений Конституцією України (ст. 2);

* принцип централізації та децентралізації, за яким окремі територіальні одиниці перебувають у підпорядкуванні держави, а нижчий рівень системи є територіальною основою місцевого самоврядування (село, селище, райони в містах);

* принцип збалансованого розвитку регіонів, згідно з яким суспільство та держава забезпечують максимально рівні умови для розвитку всіх територіальних одиниць;

* принцип урахування історичних, економічних, екологічних, географічних та інших особливостей означає, що держава сприяє самобутності територіальних одиниць.

Основою територіального устрою України як унітарної держави є адміністративно-територіальний устрій держави.

Адміністративно-територіальний устрій України - це зумовлена історичними, географічними, економічними, демографічними, соціальними, етнічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на окремі частини г-адміністративно-територіальні одиниці, які у своїй єдності становлять територію України. Адміністративно-територіальний устрій України визначається Конституцією України.

Систему адміністративно-територіального устрою України утворюють такі адміністративно-територіальні одиниці (ч. 1 ст. 133 Конституції України): АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять АРК та 24 області, а також міста Київ та Севастополь, які мають спеціальний статус.

Адміністративно-територіальна одиниця - це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Адміністративно-територіальні одиниці незалежної України за соціально-територіальними ознаками поділяються на:

* населені пункти (міста, села, селища);

* регіони (райони, області).

Населений пункт - частина комплексно заселеної території України, яка має власну назву та відносно сталий склад населення, утворилася внаслідок господарської, виробничої та іншої соціальної діяльності і зареєстрована в передбаченому законодавством порядку. Хутори та невеликі поселення, що мають тимчасовий характер, не є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, а входять до складу тих адміністративно-територіальних одиниць, на території яких вони розташовані. Серед населених пунктів є міські та сільські.

Місто - це багатотисячний населений пункт, адміністративний, промисловий, торговельний та культурний центр. Категорія "місто", з огляду на кількісний склад його населення, визначалася по-різному, зокрема з 1924 року містом вважався населений пункт, в якому проживало не менше 10 тисяч осіб.

Проте від 28 червня 1965 року міста поділялися на:

* міста республіканського значення (з населенням не менше 500 тисяч осіб);

* обласного підпорядкування (понад 50 тисяч осіб);

* районного підпорядкування (щонайменше 10 тисяч осіб). Сучасна система адміністративно-територіального устрою

виокремлює міста:

- загальнодержавного значення (Киш, Севастополь);

- обласного значення (населення понад 30 тисяч осіб); -районного значення (понад 10 тисяч осіб).

Міста можуть поділятися на райони у містах, які мають статус адміністративно-територіальних одиниць, та інші складові частини (вулиці, квартали, житлові масиви тощо).

До сільських населених пунктів належать села - населені пункти, які мають відносно сталий склад населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві.

Сьогодні в Україні виокремлюють такі населені пункти, як селища - розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, підприємствах з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, переважна частина населення яких зайнята у промисловому виробництві та соціально-культурній сфері. Такі населені пункти в радянській Україні називалися містечками, а з 1925 року - "селищами міського типу". Цікаво, що Конституція України 1996 року не оперує цим терміном, тому правовий статус селищ міського типу залишається і донині невизначеним.

Кордонами населених пунктів є межа їх земель, що відокремлює територію населених пунктів від земель іншого призначення: промислова зона (сміттєзвалища, зони очисних споруд), зони відпочинку (річки, озера, ліси, сквери), території об'єктів інфраструктури (дороги, комунікації).

Райони та області - це адміністративно-територіальні одиниці регіонального значення.

Район (від франц. rayon - радіус, район) - адміністративно-територіальна одиниця, яка є частиною області. Історично райони в Україні виникли в результаті адміністративно-територіальної реформи 1923 року. Правовим наслідком цієї реформи стала заміна чотириступеневої (центр - губернія - повіт - волость) системи адміністративно-територіального устрою триступеневою (центр - округ - район). У вересні 1930 року ВУЦВК і РНК УРСР прийняли постанову "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління". Це означало, що райони безпосередньо підпорядковувалися центру: районні ради - ВУЦВК та його Президії, а районні виконавчі комітети - РНК УРСР. На той час в Україні було більше чотирьохсот районів, що, безперечно, ускладнювало ефективний взаємозв'язок центру із зазначеними адміністративно-територіальними одиницями, тобто районами.

На початку 1932 року ВУЦВК прийняв рішення про введення в Україні обласного поділу. Райони об'єднувалися в рамках областей переважно за економічними ознаками. У 1932 році в Україні створено п'ять областей - Київська, Дніпропетровська, Вінницька, Харківська, Одеська. У результаті адміністративно-територіальних реформ в Українській PCP утворювалися нові адміністративно-територіальні одиниці. Відтак, в Українській PCP на момент розпаду СРСР було 25 областей і дві адміністративні одиниці республіканського підпорядкування - міста Київ та Севастополь.

Сьогодні в Україні згідно з ч. 2 ст. 133 Конституції України утворені такі області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,

Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська. Отже, територіальний устрій України є трирівневим:

- вищий рівень: АРК, області, міста Київ і Севастополь;

- середній рівень: райони АРК, райони обласного поділу, райони міст Києва і Севастополя, міста обласного підпорядкування;

- нижчий рівень: села, селища, райони в містах (за винятком міст Києва і Севастополя), міст районного підпорядкування.

Порядок територіальних змін в Україні визначається Конституцією і законами України.

Верховна Рада України згідно з п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України уповноважена приймати рішення щодо:

* встановлення і зміни меж міст та районів;

* віднесення населених пунктів до категорії міст;

* ліквідації та утворення районів;

* найменування та перейменування населених пунктів і районів. Щодо обласного поділу, то він є стабільним в Україні, оскільки його

зміна можлива лише через внесення відповідних змін до Конституції України.

Кабінет Міністрів України законодавчо уповноважений вносити до Верховної Ради України подання про:

* утворення, ліквідацію та найменування районів;

* створення Національної ради з найменування географічних об'єктів, надання населеним пунктам статусу гірських.

Верховна Рада АРК, обласні ради законодавчо уповноважені:

* порушувати перед Верховною Радою України питання щодо встановлення і зміни меж АРК і областей, перейменування районів, перенесення адміністративних центрів районів;

* вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, ліквідації та перейменування новоутворених районів;

o вести облік населених пунктів, встановлювати межі сіл, селищ, міст. Систему адміністративно-територіального устрою України становлять:

а) АРК;

б) 24 області;

в) 490 районів;

г) 118 районів у містах;

г) 457 міст (2 міста загальнодержавного значення, 176 - обласного значення, 279 - районного значення);

д) 885 селищ;

е) 28 573 села.

Порядок найменування та перейменування населених пунктів, інших адміністративно-територіальних одиниць має здійснюватися у встановленому законодавством України порядку:

* рішення Верховної Ради України про найменування та перейменування сіл, селищ, міст, районів у містах приймається лише з урахуванням думки членів територіальної громади, які проживають на території таких населених пунктів;

* назви міст, районів мають бути похідними від найменування тих населених пунктів, які є їх адміністративними центрами (м. Радивилів - Радивилівський район), або історичного, географічного найменування тієї частини території, на якій розташовані відповідні адміністративно-територіальні одиниці (обласний центр м. Луцьк, проте Волинська область тощо);

* присвоєння найменувань населеним пунктам з метою увічнення пам'яті особливо видатних національних героїв, діячів науки і культури може проводитися лише посмертно з урахуванням думки членів територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

* реалізація повноважень представницьких органів місцевого самоврядування у сфері найменування та перейменування хуторів, вулиць, проспектів, площ, парків, а також присвоєння їм імен видатних національних героїв, діячів науки і культури здійснюється з урахуванням думки відповідної територіальної громади.

Отже, сьогодні в Україні існує триступенева система адміністративно-територіального устрою, яка потребує свого вдосконалення, проте І дотепер не виконане положення п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, що передбачає прийняття Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України".