Територіальний устрій України згідно зі ст. 132 Конституції України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Зміст конституційних засад територіального устрою України:
* принцип єдності та цілісності, відповідно до якого вся система територіального устрою держави пов'язана єдиною системою законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів і утворює цілісну державну єдність. Унітаризм України підтверджений Конституцією України (ст. 2);
* принцип централізації та децентралізації, за яким окремі територіальні одиниці перебувають у підпорядкуванні держави, а нижчий рівень системи є територіальною основою місцевого самоврядування (село, селище, райони в містах);
* принцип збалансованого розвитку регіонів, згідно з яким суспільство та держава забезпечують максимально рівні умови для розвитку всіх територіальних одиниць;
* принцип урахування історичних, економічних, екологічних, географічних та інших особливостей означає, що держава сприяє самобутності територіальних одиниць.
Основою територіального устрою України як унітарної держави є адміністративно-територіальний устрій держави.
Адміністративно-територіальний устрій України - це зумовлена історичними, географічними, економічними, демографічними, соціальними, етнічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на окремі частини г-адміністративно-територіальні одиниці, які у своїй єдності становлять територію України. Адміністративно-територіальний устрій України визначається Конституцією України.
Систему адміністративно-територіального устрою України утворюють такі адміністративно-територіальні одиниці (ч. 1 ст. 133 Конституції України): АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять АРК та 24 області, а також міста Київ та Севастополь, які мають спеціальний статус.
Адміністративно-територіальна одиниця - це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Адміністративно-територіальні одиниці незалежної України за соціально-територіальними ознаками поділяються на:
* населені пункти (міста, села, селища);
* регіони (райони, області).
Населений пункт - частина комплексно заселеної території України, яка має власну назву та відносно сталий склад населення, утворилася внаслідок господарської, виробничої та іншої соціальної діяльності і зареєстрована в передбаченому законодавством порядку. Хутори та невеликі поселення, що мають тимчасовий характер, не є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, а входять до складу тих адміністративно-територіальних одиниць, на території яких вони розташовані. Серед населених пунктів є міські та сільські.
Місто - це багатотисячний населений пункт, адміністративний, промисловий, торговельний та культурний центр. Категорія "місто", з огляду на кількісний склад його населення, визначалася по-різному, зокрема з 1924 року містом вважався населений пункт, в якому проживало не менше 10 тисяч осіб.
Проте від 28 червня 1965 року міста поділялися на:
* міста республіканського значення (з населенням не менше 500 тисяч осіб);
* обласного підпорядкування (понад 50 тисяч осіб);
* районного підпорядкування (щонайменше 10 тисяч осіб). Сучасна система адміністративно-територіального устрою
виокремлює міста:
- загальнодержавного значення (Киш, Севастополь);
- обласного значення (населення понад 30 тисяч осіб); -районного значення (понад 10 тисяч осіб).
Міста можуть поділятися на райони у містах, які мають статус адміністративно-територіальних одиниць, та інші складові частини (вулиці, квартали, житлові масиви тощо).
До сільських населених пунктів належать села - населені пункти, які мають відносно сталий склад населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві.
Сьогодні в Україні виокремлюють такі населені пункти, як селища - розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, підприємствах з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, переважна частина населення яких зайнята у промисловому виробництві та соціально-культурній сфері. Такі населені пункти в радянській Україні називалися містечками, а з 1925 року - "селищами міського типу". Цікаво, що Конституція України 1996 року не оперує цим терміном, тому правовий статус селищ міського типу залишається і донині невизначеним.
Кордонами населених пунктів є межа їх земель, що відокремлює територію населених пунктів від земель іншого призначення: промислова зона (сміттєзвалища, зони очисних споруд), зони відпочинку (річки, озера, ліси, сквери), території об'єктів інфраструктури (дороги, комунікації).
Райони та області - це адміністративно-територіальні одиниці регіонального значення.
Район (від франц. rayon - радіус, район) - адміністративно-територіальна одиниця, яка є частиною області. Історично райони в Україні виникли в результаті адміністративно-територіальної реформи 1923 року. Правовим наслідком цієї реформи стала заміна чотириступеневої (центр - губернія - повіт - волость) системи адміністративно-територіального устрою триступеневою (центр - округ - район). У вересні 1930 року ВУЦВК і РНК УРСР прийняли постанову "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління". Це означало, що райони безпосередньо підпорядковувалися центру: районні ради - ВУЦВК та його Президії, а районні виконавчі комітети - РНК УРСР. На той час в Україні було більше чотирьохсот районів, що, безперечно, ускладнювало ефективний взаємозв'язок центру із зазначеними адміністративно-територіальними одиницями, тобто районами.
На початку 1932 року ВУЦВК прийняв рішення про введення в Україні обласного поділу. Райони об'єднувалися в рамках областей переважно за економічними ознаками. У 1932 році в Україні створено п'ять областей - Київська, Дніпропетровська, Вінницька, Харківська, Одеська. У результаті адміністративно-територіальних реформ в Українській PCP утворювалися нові адміністративно-територіальні одиниці. Відтак, в Українській PCP на момент розпаду СРСР було 25 областей і дві адміністративні одиниці республіканського підпорядкування - міста Київ та Севастополь.
Сьогодні в Україні згідно з ч. 2 ст. 133 Конституції України утворені такі області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,
Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська. Отже, територіальний устрій України є трирівневим:
- вищий рівень: АРК, області, міста Київ і Севастополь;
- середній рівень: райони АРК, райони обласного поділу, райони міст Києва і Севастополя, міста обласного підпорядкування;
- нижчий рівень: села, селища, райони в містах (за винятком міст Києва і Севастополя), міст районного підпорядкування.
Порядок територіальних змін в Україні визначається Конституцією і законами України.
Верховна Рада України згідно з п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України уповноважена приймати рішення щодо:
* встановлення і зміни меж міст та районів;
* віднесення населених пунктів до категорії міст;
* ліквідації та утворення районів;
* найменування та перейменування населених пунктів і районів. Щодо обласного поділу, то він є стабільним в Україні, оскільки його
зміна можлива лише через внесення відповідних змін до Конституції України.
Кабінет Міністрів України законодавчо уповноважений вносити до Верховної Ради України подання про:
* утворення, ліквідацію та найменування районів;
* створення Національної ради з найменування географічних об'єктів, надання населеним пунктам статусу гірських.
Верховна Рада АРК, обласні ради законодавчо уповноважені:
* порушувати перед Верховною Радою України питання щодо встановлення і зміни меж АРК і областей, перейменування районів, перенесення адміністративних центрів районів;
* вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, ліквідації та перейменування новоутворених районів;
o вести облік населених пунктів, встановлювати межі сіл, селищ, міст. Систему адміністративно-територіального устрою України становлять:
а) АРК;
б) 24 області;
в) 490 районів;
г) 118 районів у містах;
г) 457 міст (2 міста загальнодержавного значення, 176 - обласного значення, 279 - районного значення);
д) 885 селищ;
е) 28 573 села.
Порядок найменування та перейменування населених пунктів, інших адміністративно-територіальних одиниць має здійснюватися у встановленому законодавством України порядку:
* рішення Верховної Ради України про найменування та перейменування сіл, селищ, міст, районів у містах приймається лише з урахуванням думки членів територіальної громади, які проживають на території таких населених пунктів;
* назви міст, районів мають бути похідними від найменування тих населених пунктів, які є їх адміністративними центрами (м. Радивилів - Радивилівський район), або історичного, географічного найменування тієї частини території, на якій розташовані відповідні адміністративно-територіальні одиниці (обласний центр м. Луцьк, проте Волинська область тощо);
* присвоєння найменувань населеним пунктам з метою увічнення пам'яті особливо видатних національних героїв, діячів науки і культури може проводитися лише посмертно з урахуванням думки членів територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
* реалізація повноважень представницьких органів місцевого самоврядування у сфері найменування та перейменування хуторів, вулиць, проспектів, площ, парків, а також присвоєння їм імен видатних національних героїв, діячів науки і культури здійснюється з урахуванням думки відповідної територіальної громади.
Отже, сьогодні в Україні існує триступенева система адміністративно-територіального устрою, яка потребує свого вдосконалення, проте І дотепер не виконане положення п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, що передбачає прийняття Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України".
Форми роботи Верховної Ради АРК
Структура Верховної Ради АРК
Порядок формування Ради Міністрів АРК
Розділ 14. Конституційні засади місцевого самоврядування
14.1. Поняття та ознаки місцевого самоврядування
14.2. Система, органи та посадові особи місцевого самоврядування
14.3. Форми роботи представницьких органів місцевого самоврядування
14.4. Сфера компетенції місцевого самоврядування
14.5. Правові акти органів місцевого самоврядування