Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - Глава 17. Тактика використання спеціальних знань

1. Поняття, сутність, мета і форми використання спеціальних знань у судочинстві; їх значення

Спеціальні знання - це категорія, що означає таку сукупність знань, з якою учасники процесу доказування, як правило, не знайомі (адже неможливо осягнути неосяжне). У тлумачному словнику української мови "спеціальний" визначено як "призначений виключно для кого, чого-небудь; який має особливе призначення".

На сучасному етапі розвитку науки криміналістики до спеціальних відносять наукові, технічні й інші, серед іншого й криміналістичні, професійні знання, отримані під час навчання, і навички, набуті в процесі роботи у певних галузях практичної діяльності, використовувані разом із науково-технічними засобами під час пошуку, виявлення, вилучення і дослідження слідів злочину для одержання доказової та орієнтуючої інформації, необхідної для встановлення істини у кримінальній справі.

Метою використання спеціальних знань є: отримання за їх допомогою доказів, іншої інформації, що має значення для правильного вирішення справи. Зокрема, у кримінальному судочинстві метою є: допомога в збиранні (виявленні, фіксації, вилученні, забезпеченні схоронності), дослідженні доказів (зокрема слідів, речових доказів). На підставі результатів застосування спеціальних знань будуються версії, планується розслідування, перевіряються докази, обирається тактика окремих слідчих дій.

Дані, що містяться в протоколі слідчих дій, а також у висновках експерта (ст. 65 КПК України), сприяють встановленню всіх обставини у справі (ст. ст. 64, 23 КПК України). Цим визначається вагомість використання спеціальних знань у кримінальному, цивільному (ст. 27 ЦПК України), господарському судочинстві (ст. 32 ГПК України).

Суб'єктами застосування спеціальних знань є слідчий, спеціаліст і експерт.

Незалежно від відомчої приналежності слідчі мають однакові процесуальні права і ведуть розслідування у певному процесуальному порядку. Власні спеціальні знання, зокрема в галузі криміналістики, слідчий зобов'язаний застосовувати, насамперед, з метою кваліфікованого керівництва перебігом розслідування, для правильного обрання тактики розслідування, з метою використання необхідних технічних засобів, оцінки доказів, отриманих у результаті проведення слідчих дій, поміж іншим і за допомогою спеціалістів.

Спеціаліст - це не зацікавлена в результатах справи особа, що володіє спеціальними знаннями та навичками і залучувана слідчим до процесу досудового розслідування для надання консультаційної, технічної та іншої допомоги, для розв'язання спеціальних питань, пов'язаних зі збиранням і дослідженням доказів, що містять інформацію про подію злочину. Спеціаліст залучають до процесу проведення окремих слідчих дій згідно зі ст. 128і КПК України.

Вимога щодо незацікавленості спеціаліста в результатах справи слугує гарантією об'єктивності його діяльності та вірогідності отриманих за його допомогою даних. Кримінально-процесуальний закон прямо передбачає обов'язок слідчого встановлювати ступінь зацікавленості спеціаліста в результатах справи. За наявності однієї із зазначених у ст.ст. 54,62 КПК України обставин (які передбачають різний ступінь зацікавленості учасника кримінального процесу у вирішенні справи, або сполучення однією особою компетенцій декількох учасників процесу), спеціаліст не залучають до участі в процесі розслідування, що забезпечує об'єктивність досудового розслідування в кримінальній справі.

Судовим експертом є особа, яка має спеціальними знаннями, набуті внаслідок вищої професійної підготовки, науково-практичної діяльності, які потрібні для надання висновку з досліджуваних питань, якій постановою органу дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду доручено провести експертизу й дати за її результатами висновок. Відповідно до закону, судовим експертом може бути як штатний працівник державної установи" так і приватна особа, що має вищу освіту, пройшла відповідну підготовку й атестацію як судовий експерт за певними видами експертиз.

Правову основу діяльності судового експерта на стадії досудового розслідування у кримінальних справах, поряд із загальною законодавчою базою, що регулює діяльність державних органів у розслідуванні злочинів, становлять норми Закону України "Про судову експертизу" за № 4038-П від 25 лютого 1994 року, які регламентують організацію й основні напрямки діяльності судових експертів. Крім того, необхідно зазначити, що така діяльність експерта повинна бути скоординованою відповідно до регулюючих її чинних нормативних актів: Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" за № 8 від ЗО травня 1997 року, Інструкції про призначення й проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз, затверджених Постановою Міністерства юстиції України за № 53/5 від 8 жовтня 1998 року, Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України за № 682 від ЗО серпня 1999 року.

Використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві має такі форми:

1) непроцесуальні: використання слідчим власних спеціальних знань; отримання консультації від спеціалістів; попереднє дослідження;

2) процесуальні: призначення ревізій та інших перевірок (ст. 66 КПК України); участь спеціаліста у слідчих діях (ст. 128і КПК України) - у певних випадках ця участь є обов'язковою (огляд трупа, допит неповнолітніх (до 14-ти років)); судова експертиза - зазначена форма притаманна і цивільному (ст., 57 ЦПК України), і господарському (ст. 41 ГПК України) судочинству, допит експерта.

Під час проведення слідчих дій слідчий повинен розв'язати низку проблемних питань, а саме: що шукати, де шукати, як фіксувати та вилучати, який інформаційно-доказовий потенціал містить у собі виявлене і яким чином його використовувати у процесі доказування у справі. Найчастіше слідчий не знає про інформаційно-доказовий потенціал слідів (об'єктів), які на перший погляд здаються йому абсолютно звичними у певній обстановці, а також не має достатніх знань про джерела, що містять інформацію про злочинну подію й особу злочинця. Спеціаліст, котрий бере участь у слідчих діях, може іноді виявити, побачити предмети, сліди, що мають значення для розслідування, але залишилися поза увагою слідчого (Є. Я. Лопушний).

Діяльність спеціаліста - це лише складова загального процесу проведення слідчої дії, вона навіть не зазначена в законі як джерело доказів. Спеціаліст своєю участю самостійно не виявляє фактів, що мають доказове значення. Однак, наприклад, дані, отримані за його допомогою, стають складником огляду місця події, та отже, становлять органічну частину джерела доказів. Те саме можна зазначити й про інші слідчі дії, в яких бере участь спеціаліст.

Участь спеціаліста підлягає фіксації в протоколі слідчої дії: вказується зміст його діяльності, застосовувані технічні засоби й методи, результати їх застосування. Такий варіант фіксації виконаного спеціалістом обсягу роботи регламентовано КПК України.

У процесі попереднього дослідження найчастіше визначається відносність виявлених слідів до розслідуваної події, встановлюється механізм їхнього утворення, ознаки слідоутворюючих об'єктів, визначається можливість ідентифікаційного дослідження. Результати дослідження фіксують у підсумковому документі - довідці спеціаліста. Законодавець не відносить проведення попереднього дослідження до компетенції спеціаліста або слідчого, але, з огляду на практику правоохоронної діяльності найбільш якісно таке дослідження може провести саме спеціаліст у певній галузі знань.

Однією з важливих форм опосередкованого застосування спеціальних знань є ревізія, підставою для призначення якої слід вважати необхідність перевірки фінансово-господарської діяльності посадової особи або підприємства. Ревізію слід відрізняти від загальної документальної ревізії, тому що перед останньою визначені завдання щодо перевірки законності операцій узагалі (дотримання фінансової дисципліни, правильності бухгалтерського і матеріального обліку тощо) і лише як одне із завдань - виявлення зловживань.

Такі перевірки проводять посадові особи податкових і контрольно-ревізійних органів. їх діяльність регламентовано відповідними нормативними документами: так, проведення планових і позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств і посадових осіб інспекторами податкових адміністрацій регламентоване, насамперед, Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" за № 817/98 від 23.07.1998 зі змінами та доповненнями.

Якщо під час розслідування кримінальної справи слідчий вимагає призначення ревізії, її конкретною метою є виявлення або перевірка злочинних фактів. Ревізії проводяться спеціалістами у галузі бухгалтерського обліку (ч. 1 ст. 66 КПК України). У такому випадку спеціалістами можуть бути як посадові особи контрольно-ревізійних органів, а також інші особи, що відповідають вимогам ст. 128і КПК України та компетентні в галузі бухгалтерського обліку.

Особливе місце в опосередкованому застосуванні спеціальних знань відведене консультаціям довідкового характеру. Довідкові дані - відомості про факти, які містяться в спеціальній літературі, довідниках, інструкціях, положеннях, статутах, номенклатурних документах тощо. До таких даних віднесено: посадові інструкції щодо прав та обов'язків посадових осіб, відомості про вартість товарно-матеріальних цінностей, правила техніки безпеки на виробництві, дані про технологію виробництва певних промислових товарів, відносно схеми реалізації товарів тощо.

Наприклад, на місці події було виявлено металеве кільце. Спеціаліст-зброяр під час консультації визначив, що це деталь багатозарядного напівавтоматичного складного карабіна "Спорт". Такі довідкові як такі, власне, не викривають злочинця, але під час розгляду їх сукупно з результатами огляду місця події, результатами огляду тілесних ушкоджень потерпілого й ін. фактами такі відомості допомагають слідчому висунути правильну версію й відповідним чином організувати пошук злочинця.

Консультації спеціаліста можуть містити відомості про час, місце, учасників проведення слідчої дії; про технічні засоби, необхідні для фіксації перебігу й результатів слідчої дії; про технічні й спеціальні засоби, методи роботи (виявлення, фіксацію, вилучення, упакування, транспортування) з речовими доказами-джерелами інформації про злочинну подію й особу злочинця; про послідовність дослідження об'єктів; інформаційно-доказовий потенціал виявлених об'єктів і можливості його реалізації за допомогою проведення попередніх і експертних досліджень; про можливі питання спеціалістові або експертові, відповіді на які сприятимуть максимальному розкриттю інформаційно-доказового потенціалу об'єктів дослідження; про конкретних спеціалістів, експертів або установи, які спеціалізуються на дослідженні відповідних об'єктів.

Експертне дослідження - це використання спеціальних знань експерта для виявлення та пояснення таких, що мають значення для справи, фактів у об'єктах, направлених на експертизу (І. Л. Петрухін). Значення висновків експерта неможливо переоцінити, адже в певних випадках вони використовуються в оперативно-розшукових цілях, для розв'язання тактичних завдань, побудови версій, планування розслідування, обґрунтування віднесеності об'єктів до розслідуваної події та реалізації їх доказової функції.

Судова експертиза відрізняється від інших форм використання спеціальних знань за сукупністю ознак: за змістом дій експерта (самостійне дослідження об'єктів і вихідних даних, заданих слідчим, що проводиться з метою розв'язання певних питань, які вимагають застосування спеціальних знань); за підставою проведення (постанова слідчого); за оформленням результатів (висновок експерта); висновки експерта ґрунтуються на проведених ним дослідженнях, у межах спеціальних знань, які він має. Організацію судової експертизи в Україні регламентовано Законом України "Про судову експертизу в Україні".

Допит експерта - необхідна й ефективна форма використання спеціальних знань у процесі розкриття та розслідування злочинів. Чинним кримінально-процесуальним законодавством України (ст. 201) допит експерта регламентований із метою роз'яснення й уточнення окремих моментів наданого ним висновку, до яких можна віднести і докладний опис методів дослідження та обґрунтування їхнього застосування тощо. Отже, письмовий висновок експерта може бути доповнено його усними поясненнями слідчому.