Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 2. Принципи взаємодії слідчого з іншими суб'єктами при розслідуванні злочинів

1. Поняття і мета взаємодії слідчого з іншими суб'єктами при розслідуванні злочинів

У боротьбі зі злочинністю правоохоронні органи становлять єдину систему, діяльності якої сприяють громадськість та засоби масової інформації. Найважливішою умовою досягнення успіху в розслідуванні злочинів є взаємодія цих суб'єктів. Термін "взаємодія" є, насамперед, філософською категорією, яка означає процеси взаємного впливу різних об'єктів один на одного, взаємозв'язки між різними об'єктами, характеристику форм людської події, людської діяльності та пізнання, їх взаємозумовленість, змінення стану, взаємовплив, а також породження одним об'єктом іншого.

Поняття "взаємодія" щодо діяльності правоохоронних органів застосовується в окремих законах поряд з такими термінами як "координація", "сприяння", "надання допомоги" (ст. 4, п. 4ст. 7 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", розділ V Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" тощо). У криміналістичній літературі під взаємодією слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації розуміють спільну та взаємопогоджену їх діяльність, спрямовану на розслідування і попередження злочинів. Це такий взаємозв'язок у їх діяльності, що забезпечує правильне поєднання повноважень, методів і засобів, притаманних кожному із учасників взаємодії.

Сутність взаємодії полягає в узгодженій діяльності різних складових однієї чи декількох систем, зокрема в поєднанні діяльності слідчого та органів дізнання, підприємств, установ, громадськості й засобів масової інформації, спрямованій на досягнення загальної мети щодо розслідування конкретного злочину. Кожний при цьому діє в межах своїх повноважень, методів і засобів. Хоча провідна роль належить слідчому як координатору діяльності.

В криміналістиці залежно від суб'єктів взаємодії можна виділити такі види взаємодії слідчого.

1. Взаємодія з органами дізнання - виявляється в процесах співпраці з оперативно-розшуковими підрозділами (вона передбачена ст. 114 КПК України, а також випливає зі змісту Законів України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про державну податкову службу").

2. Взаємодія з державними установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності - це, передусім, взаємодія з державними органами, які контролюють і здійснюють нагляд (контрольне управління Міністерства фінансів - Закон України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" та ін.). Ідеться про різноманітні інспекції, що здійснюють нагляд за додержанням правил, тощо.

3. Взаємодія з громадськістю та з населенням відбувається на підставі Закону України "Про участь громадян в охороні державного порядку і кордону держави" від 22.08.2000 р.

Найважливішою умовою налагодження взаємодії повинен бути спільний інтерес кожного з суб'єктів взаємодії. Мета взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації полягає в забезпеченні меншими витратами сил, засобів у якомога більш стислі терміни виконання завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

2. Принципи взаємодії слідчого з іншими суб'єктами при розслідуванні злочинів

Взаємодія слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації, заснована на низці норм чинного кримінально-процесуального законодавства та інших нормах, якими регламентовано основні засади (принципи), на підставі яких відбувається регулювання порядку та організації відносин відповідних суб'єктів.

Взаємодія слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації відбувається за загальними та спеціальними принципами (або принципами взаємодії з різними суб'єктами).

Загальними принципами взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації вважаються наступні.

1. Принцип законності означає, що взаємодія слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації відбувається суто в межах повноважень конкретного з названих суб'єктів, що базуються на вимогах закону; спільна діяльність не повинна суперечити положенням законодавчих актів.

Так, відповідно до ч. З ст. 114 КПК України, слідчий під час здійснення досудового слідства за розслідуваними ним справами вправнений давати органам дізнання доручення і вказівки щодо провадження розшукових та слідчих дій, а також вимагати від органів дізнання допомоги в провадженні окремих слідчих дій (наприклад, обшуку, огляду, виїмки тощо). Також, відповідно до ст. 104 КПК України, орган дізнання порушує кримінальну справу, провадить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила, або щодо тяжких злочинів виконує всі невідкладні слідчі дії в межах термінів, передбачених законом, та передає справу слідчому. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій. До того ж, відповідно до ч. 5 ст. 114 КПК України, для всіх підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян обов'язковими для виконання є постанови слідчого, винесені відповідно до закону, в кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні.

2. Принцип доцільності (або економічності) означає, що взаємодія відбувається в тих кримінальних справах і в тих слідчих ситуаціях, які вимагають цієї взаємодії (тобто лише тоді, коли в цьому виникає потреба); неприпустимо відволікати інших осіб від виконання ними своїх прямих обов'язків. Принагідно зазначимо, що цей принцип поширюється на взаємодію не лише як взаємозв'язок, а й у ролі діяльності, - окремі автори визначають принцип оптимального та раціонального використання можливостей суб'єктів взаємодії. Плануючи здійснення кожної слідчої дії або оперативно-розшукового заходу в перебігу взаємодії, необхідно доцільно використовувати час та сили відповідного суб'єкта.

3. Забезпечення керівної і організаційної ролі слідчого у взаємодії полягає в тому, що взаємодія має відбуватися за керівної ролі слідчого; саме слідчий визначає необхідну форму, залучає учасників, визначає місце тощо. Так, оперативно-розшукові заходи проводять до порушення кримінальної справи, а після порушення справи - лише в межах процесуального законодавства як супроводження досудового слідства. Саме тому при плануванні тактичних операцій оперативно-розшукові та організаційні заходи виконуються на виконання слідчих дій, тобто такі заходи нерозривно поєднані зі слідчими діями. Відповідно, як ініціатива відносно спільної діяльності, так і її організація завжди надходить від слідчого.

Працівникам же органів дізнання, засобам масової інформації, громадянам не можна відводити роль пасивних виконавців рішень слідчого. Адже якщо оперативний працівник, фахівець, експерт, представник організації, установи, підприємства або громадянин України, виходячи з обставин справи або відомої їм інформації, вважає, що його участь у справі може бути корисною для встановлення істини у справі, він може виступити ініціатором взаємодії, надати допомогу слідству. Наприклад, на стадії попередньої перевірки матеріалів про злочин ініціатива щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи за цими матеріалами надходить від органу дізнання. Також, відповідно до ч. З ст. 104 КПК України, якщо у справі про тяжкий злочин, яку передано слідчому, не встановлено особу, котра його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії, повідомляючи слідчому про їх наслідки.

Ст. 200 КПК України регламентовано, що коли під час експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не було поставлено питання, він має право вказати на них у своєму висновку. Це положення визнає ініціативу експертів (відповідно експертних установ) щодо взаємодії зі слідчим.

4. Принцип плановості взаємодії зумовлений узгодженістю спільної діяльності слідчого, органів дізнання, підприємств, установ, громадськості та засобів масової інформації. Він полягає в тому, що в плані розслідування повинна бути передбачена участь усіх задіяних підрозділів правоохоронних органів, цивільних осіб, визначені конкретні виконавці певного завдання розслідування та строки виконання. Також не можна залишати поза увагою внесення певних змін до плану відповідно до уточнення деталей взаємодії та змінення обставин справи. Лише завдяки дотриманню принципу плановості взаємодії під час слідства можливе досягнення ефективної спільної діяльності названих суб'єктів із метою розкриття та розслідування злочинів.

5. Зумовленість тривалості взаємодії інтересами розслідування (або можливий принцип безперервності взаємодії) є дискусійним моментом у криміналістичній науці. Взаємодія може бути постійною, тобто безперервною (особливо підчас встановлення особи за тяжкими злочинами), якщо вона стосується органів дізнання. Або ж взаємодія може бути епізодичною, тобто спільна діяльність має тимчасовий характер - лише для спільного досягнення проміжної мети розслідування.

Спеціальні принципи взаємодії криміналістами виділяють залежно від суб'єктів взаємодії зі слідчим. Найпоширеними з них є такі.

1. Принципи взаємодії слідчого з органами дізнання:

а) конфіденційність джерел оперативно-розшукової інформації

(є головною запорукою успішної взаємодії слідчого та оперативного працівника);

б) самостійність органу дізнання при виборі в межах чинного законодавства засобів та методів оперативно-розшукової діяльності (полягає в тому, що оперативний працівник самостійно обирає необхідні оперативно-розшукові заходи щодо виявлення та затримання злочинців, виконання доручень слідчого, позаяк за ефективністю та законність оперативно-розшукових заходів відповідає персонально).

2. Принципи взаємодії слідчого з підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації:

а) добровільність участі представників підприємств, установ, громадськості, засобів масової інформації (є запорукою результативної взаємодії слідчого з названими суб'єктами, але неповною мірою поширюється на представників державних установ щодо обов'язку їх посадових осіб повідомляти про виявлені ознаки злочинів);

б) забезпечення безпеки громадян і представників підприємств,

організацій (полягає в тому, що слідчий при залученні до кримінального процесу представників названих суб'єктів жодним чином не повинен заподіяти їм шкоди, за необхідності можуть бути забезпечені заходи їх безпеки як учасників процесу, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом);

в) поєднання гласності розслідування із забезпеченням слідчої таємниці (слідчий самостійно визначає яку інформацію та в якому обсязі надавати представникам громадськості або засобів масової інформації, з тим щоб це не зашкодило процесу розслідування, не спричинило виникнення певної форми протидії розслідуванню кримінальної справи).