Виступає загальним принципом для всієї адміністративно-процесуальної діяльності. Останнім часом саме цей принцип привертає значну увагу вчених-адміністративістів і досить активно обговорюється в літературі. Принцип верховенства права є новим явищем для України, а тому існують об'єктивні труднощі щодо його реалізації. Тому професор В. Б. Авер'янов наголошує на тому, що принцип верховенства права потрібно доктринально тлумачити як об'єднання вимог, що забезпечують: по-перше, підпорядкування діяльності всіх без винятку державних інститутів потребам реалізації й захисту прав людини; по-друге, пріоритетність цих прав перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави3. Слід зауважити, що навіть на науковому рівні немає єдиного підходу щодо розуміння цього принципу. Одні дослідники вважають, що під верховенством права слід розуміти панування права, пріоритетність у суспільстві, насамперед, прав людини1, другі - що це кодекс правил, які легітимізовані суспільством і базуються на досягнутому рівні соціальної етики, треті вважають, що верховенство права має здійснюватись у сфері таких загальнолюдських морально-правових цінностей, як справедливість, свобода, гуманізм, а також таких формально-регулятивних цінностей права, як нормативність та рівність усіх перед законом3. Останнім часом на офіційному рівні відбуваються спроби дати визначення цього принципу. Насамперед, принцип, прийнятий КАСУ, встановлює, що згідно з ч. 1 ст. 8 КАСУ людина, її права і свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави4.
Принцип законності
Цей принцип означає здійснення державними органами і посадовими особами всіх властивих функцій у суворій відповідності до чинної Конституції, законів та підзаконних актів, згідно зі встановленою у законодавстві компетенцією5. Законність у адміністративних провадженнях полягає у тому, що адміністративний процес здійснюється на основі спеціальних адміністративно-процесуальних норм у межах встановленої компетенції. Процесуальним елементом законності є чітке дотримання процедури, тому індивідуально-конкретні справи розглядаються і вирішуються за допомогою прийомів, закріплених у нормативних актах з вимогою законності6. Варто зазначити, що особливістю цього принципу є те, що, наприклад, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 7 КУпАП). Крім того, чітко підкреслюється, що провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) здійснюється на основі суворого додержання законності і застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу, зокрема працівниками міліції провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону (ч. 2 ст. 7 КУпАП).
Принцип гуманізму
Суть цього принципу полягає в повазі до гідності і прав свободи. Радянські науковці приділяли увагу поширенню гуманізму як у сфері правозастосування, так і в адміністративному процесі. Найбільш змістовно цей принцип проявляється у відносинах особи і держави. Характер цих взаємовідносин, на думку О. В. Петришина, вказує на ступінь визнання державою пріоритету та верховенства права. Він переконаний, що поняття правової держави повинно мати гуманістичний зміст1. Тому гуманізм належить до принципів, що є визначальними при побудові та діяльності апарату держави, суть якого полягає у прерогативі загальнолюдських цінностей над будь-якими іншими та сприянню задоволення інтересів особи і суспільства в цілому. Крім того, гуманізм присутній у всіх принципах правозастосування.
Принцип об'єктивної істини
Принцип публічності
Принцип стадійності
Принципи усності та безпосередності
Принцип диспозитивності
Принцип національної мови провадження
Принцип швидкості та економічності
Принцип відповідальності посадових осіб
4. Мета та завдання адміністративного процесу