Міжнародне приватне право - Фединяк Г.С. - 6. Загальна характеристика правового статусу іноземних юридичних осіб в Україні

Україна прагне залучити до своєї економіки потенціал іноземних юридичних осіб. їхня діяльність, поряд з іншими чинниками, допоможе піднести на вищий рівень економіку нашої держави.

Іноземні юридичні особи підтверджують свій правовий статус витягом із торговельного, банківського або судового реєстру. Так, торговельні реєстри в Австрії, ФРН ведуть суди; у Швейцарії - суди та адміністративні органи. Витяг із спеціальної книги обліку містить необхідні відомості для заінтересованих суб'єктів, зокрема інформацію щодо назви юридичної особи; виду товариства (правової форми); змісту діяльності; зазначення осіб, які відповідають за її діяльність, та осіб, які мають право підпису договорів, інших документів; інформацію про основний капітал.

Із таких реєстрів можна отримати засвідчені копії, які мають значення в зовнішньоекономічній діяльності. Витяг із реєстру, який подається в організації та установи України, повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Витяг із реєстру може бути також засвідчено в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в Міністерстві закордонних справ України.

На території нашої держави можуть здійснювати свою діяльність структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України.

Розрізняють загальну (іноді її називають універсальною), галузеву і спеціальну правосуб'єктність юридичної особи . Перша - означає здатність особи бути учасником правових відносин взагалі. Друга - учасником відносин, які регулюються нормами певної галузі права. Третя - учасником певного кола правовідносин у межах однієї галузі права. Такий поділ є традиційним. Якщо мова йде про цивільну правосуб'єктність учасників об'єднань юридичних осіб, як наприклад, ТНК, то інтерес становить їх спеціальна правоздатність, адже вона притаманна учасникам цих об'єднань (ч. З ст. 91 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. за назвою "Цивільна дієздатність юридичної особи"). Правоздатність вказує не стільки на узагальнене вираження прав, які можуть виникнути на її підставі, скільки на саму можливість. Однак сьогодні у багатьох державах спостерігається відхід від принципу спеціальної правоздатності, особливо якщо йдеться про комерційні юридичні особи. Про це свідчать ст. 51 Цивільного кодексу Швейцарії, яка встановлює необмежену правоздатність юридичної особи; англійський Закон про компанії 1989 р., який відмінив принцип спеціальної правосуб'єктності; правова доктрина й судова практика Німеччини, відповідно до яких § 33 Німецького цивільного уложення слід розуміти як такий, що застосовується тільки до внутрішніх відносин у спілці, а не до всієї її діяльності; закони більшості штатів США, що встановлюють принцип загальної правоздатності корпорацій.

Відхід від принципу спеціальної правоздатності, як тенденція до змін у законодавстві держав спостерігається у нормах цивільних кодексів держав, що утворилися внаслідок розпаду СРСР. Так, ч. 1 ст. 25 Цивільного кодексу Грузії передбачає, що юридична особа публічного права може здійснювати діяльність, яка відповідає цілям, передбаченим законом або її установчими документами. У ч. 2 цієї ж статті передбачено, що юридична особа приватного права може здійснювати будь-яку не заборонену законом діяльність, незалежно від того, чи передбачена ця діяльність у статуті. Отже, універсальна правоздатність передбачена для всіх юридичних осіб приватного права. Водночас з метою належного використання повноважень юридичними особами, Цивільний кодекс Грузії встановлює ліцензійний порядок (ч. З ст. 25).

Законодавству України також притаманний відхід від принципу спеціальної правоздатності. Йдеться про ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України. Тут використано норму, яка з'явилася сто років тому у Цивільному кодексі Швейцарії, і відповідно до якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише фізичній особі. Водночас вчені констатують, що принцип універсальної правоздатності стосовно юридичних осіб не дотриманий повністю у цивільному законодавстві України. При цьому вони правильно вказують, наприклад, на наявність вже згадуваної ст. 86 Цивільного кодексу України за назвою "Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами і установами", де зазначено, що діяльність має відповідати меті, для якої були створені ці особи, а також на ч. З ст. 91 Цивільного кодексу, в якій йдеться про ліцензування окремих видів діяльності . Тому правосуб'єктність учасників об'єднань юридичних осіб, до яких належить, зокрема ТНК, не завжди можна характеризувати як спеціальну, оскільки на її встановлення можуть впливати правопорядки таких держав, які зазнали відміни принципу спеціальної правоздатності.

Оскільки такі утворення як ТНК є економічно потужними учасниками господарського обігу і цивільних правовідносин, то вони можуть негативно впливати на економіку приймаючих держав'. Одним із способів усунення такого негативного впливу ТНК на держави може бути передбачення за учасниками об'єднання саме спеціальної правосуб'єктності. Таким чином держава, законодавство якої передбачатиме такий принцип, зможе спрямовувати діяльність ТНК в бажаному для неї напрямі. Наприклад, це можна зробити шляхом прийняття у цивільному законодавстві держави (зокрема, у Цивільному кодексі) норми, яка допускатиме можливість визнання судом недійсною угоди, укладеної юридичною особою, без врахування її спеціальної правоздатності. У зв'язку з вказаним не слід беззастережно підтримувати ідею відмови від концепції спеціальної правоздатності юридичної особи в національному праві, обстоювану в юридичній науці України .

Правовий статус юридичних осіб залежить від надання суб'єктам для здійснення їхніх прав певного виду режиму. Він може надаватися міжнародними угодами про економічне, торговельне, інвестиційне та інші види співробітництва, а також національним законодавством, Так, в угодах, що укладались СРСР, визначалося надання певного виду режиму юридичним особам певної "національності" (наприклад, ст. 10 Торговельного договору між СРСР і Фінляндією 1947 р.).

Правовий статус іноземних юридичних осіб в Україні в окремих випадках може визначатися міжнародними угодами чи національним законодавством нашої держави про їхню діяльність, приміром, у разі здійснення ними діяльності у вільних економічних зонах чи певних регіонах (скажімо, у колишніх вільних зонах, як-то "Сиваш").

Іноземні юридичні особи в Україні мають конкретний обсяг прав та обов'язків, що їм кореспондують. Іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх інтересів.