Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення^ підстави, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання недійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами міжнародних договорів, зокрема про правову допомогу, та внутрішнім законодавством України.
Більшість договорів про правову допомогу містять колізійні норми щодо усиновлення. Виняток становлять, зокрема, Договори з Іраком, Італією, НДР, Китаєм, Кіпром, Тунісом, Фінляндією. У випадках усиновлення найчастіше застосовується законодавство тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновитель є громадянином однієї договірної держави, а місце проживання має на території іншої, то застосовується законодавство держави його місця проживання.
Якщо законодавство договірної держави, громадянином якої є усиновлюваний, вимагає згоди усиновлюваного, його законного представника, дозволу компетентного державного органу, то вимоги цього законодавства повинні бути виконані. У договорах зазначається, що можливі обмеження усиновлення, пов'язані зі зміною місця проживання усиновлюваного на місце проживання в іншій державі.
Якщо подружжя, яке усиновлює, є громадянами різних договірних держав, повинні бути дотримані вимоги законодавства обох держав. У разі проживання подружжя на території однієї з договірних держав застосовується законодавство цієї держави. Зазначене стосується і скасування та визнання усиновлення недійсним.
У справах про усиновлення, скасування та визнання усиновлення недійсним, компетентним є орган тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однієї договірної держави, а проживає на території іншої, де має місце проживання також усиновитель, компетентним є й орган цієї договірної держави (ст. 29 Договору з Грузією, ст. 29 - з Естонією, ст. 29 - з Литвою, ст. 30 - з Польщею).
У деяких договорах передбачено, що у справах про усиновлення чи його скасування особами з різним громадянством компетентними є установи тієї договірної держави, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання або місцеперебування (ст. 33 Договору з Албанією, ст. 26 - з Алжиром, ст. 33-зКНДР).
Іноді міжнародні договори про правову допомогу для вирішення питань про усиновлення пропонують застосовувати тільки одну колізійну прив'язку - закон громадянства усиновлюваного. Вона застосовується і до визначення установи, яка є компетентною у винесенні рішення про усиновлення (ст. 30 Договору з Молдовою). Серед багатьох колізійних прив'язок саме зазначену як основну пропонує низка міжнародних двосторонніх договорів про надання правової допомоги (ст. 29 Договору з В'єтнамом, ст. 36 -з Узбекистаном).
Національне законодавство України, а саме ст. 69 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. вказує, що усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу. Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до зазначених правил, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
9. Норми щодо сімейних правовідносин міжнародних багатосторонніх договорів
Розділ XII. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН З "ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ"
1. Загальна характеристика спадкового права держав
2. Джерела спадкового права (національне законодавство та судові прецеденти)
3. Спадкування за заповітом (національні матеріально-правові норми)
4. Спадкування за законом
5. Колізії законодавства у сфері спадкування за заповітом та за законом
6. Колізійні норми, застосовувані у разі спадкування рухомого та нерухомого майна
7. Інститут спадкової трансмісії та негідного спадкоємця