Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 15.2. Правовий режим повітряного простору

Режим повітряного простору і міжнародних польотів - це сукупність юридичних норм, які визначають права й обов'язки держав щодо повітряного простору, його використання, порядок повітряних перевезень, правовий статус повітряних суден і членів екіпажу, вантажу та пасажирів.

Нижня межа повітряного простору знаходиться над сухопутною і водною поверхнею Землі. Стосовно верхньої межі повітряного простору необхідно зауважити, що в нормах міжнародного права вона не знайшла свого закріплення.

Над територією кожної держави режим повітряного простору та міжнародних польотів регулюється її національним законодавством та міжнародними договорами, які вона уклала з іншими державами на двосторонній та багатосторонній основі.

Кожна держава самостійно визначає порядок допуску іноземних повітряних суден у свій повітряний простір. Така дозвільна система є основою правового режиму повітряного простору всіх держав на сьогодні, який є обов'язковим як для регулярних, так і нерегулярних міжнародних польотів.

Необхідно виокремити дві правові підстави для виконання міжнародних польотів. Першою із них є міжнародний договір (як двосторонній, так і багатосторонній) та спеціальний дозвіл держави. Деякі держави допускають на свою територію нерегулярні польоти відповідно до повідомлення (диспетчерського повідомлення).

Під час перебування суден у повітряному просторі іншої держави на них поширюється юрисдикція держави перебування. Вона стосується паспортного, митного та валютного контролю. Після прибуття повітряного судна відповідні компетентні органи уповноважені перевірити такі документи, як: свідоцтво про реєстрацію літака; посвідчення про його придатність до польотів; свідоцтво про кваліфікацію членів екіпажу; списки пасажирів та ін. Польоти іноземних повітряних суден повинні здійснюватися за визначеними маршрутами з використанням їх аеропортів, які визначаються державою перебування.

Згідно з Чиказькою конвенцією, застосовують принцип недискримінації стосовно повітряних переміщень суден усіх держав. Повітряне судно, яке перетнуло державний кордон без дозволу або вчинило інші порушення правил польотів, визнається судном-порушником і зобов'язане зробити посадку на вимогу органів, які здійснюють контроль за польотами.

Керуючись намірами безпеки та дотримуючись принципу недискримінації, кожна держава може обмежити або повністю заборонити польоти іноземних повітряних суден над відповідними зонами своєї території.

Повітряне судно повинно мати національні розпізнавальні знаки та реєстраційний номер не більше однієї держави. Перебуваючи у повітряному просторі, повітряні судна підпорядковуються чинним законам держави прапора.

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення поняття "правовий режим повітряного простору". А тому вказана юридична категорія складається з елементів, які розкривають її зміст. Ці складові елементи визначають процедуру надання літальному апарату статусу повітряного судна, вирішують питання його приналежності до певної держави. Окремі елементи правового режиму повітряного простору закріплюють обсяг прав та обов'язків членів екіпажу повітряних суден, виокремлюють напрям виконання міжнародних і внутрішніх польотів, встановлюють відповідальність за збереження об'єктів перевезення та порядку відшкодування завданої шкоди.

Міжнародні повітряні польоти регулюються як Чиказькою конвенцією 1944 р., так і національним законодавством (в Україні - Повітряним кодексом України та підзаконними актами).

Міжнародним польотом вважається такий, при якому повітряне судно повинно перетнути кордони більш ніж однієї держави. А відтак міжнародні польоти можуть бути як регулярні, так і нерегулярні.

До регулярних повітряних польотів необхідно віднести будь-яке повітряне сполучення, котре здійснюється спеціально визначеними державами авіапідприємствами за узгодженим між сторонами розкладом та лініями-маршрутами, що передбачені у відповідному міжнародному договорі.

Нерегулярні міжнародні польоти відрізняються тим, що вони здійснюються поза розкладом у вигляді додаткових або чартерних рейсів,

Для виконання регулярних міжнародних польотів потрібен дозвіл. Згідно зі ст. 5 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, цивільні судна держав-учасниць мають право здійснювати польоти на територію іншої держави-учасниці або безпересадочні польоти через її територію і без обов'язкової попередньої згоди. Конвенція для держав надає спеціальний дозвіл на свободу польотів через їхню територію повітряних суден для інших держав-учасниць. Особливою формою спеціальних дозволів для здійснення міжнародних повітряних польотів є міжнародні договори.

Стосовно дозвільного порядку для нерегулярних польотів, то для цього використовують спрощену форму дозволу у вигляді диспетчерського повідомлення.

Кожна держава встановлює порядок доступу повітряних суден у свій повітряний простір, керуючись при цьому принципом повного та виключного суверенітету держав на повітряний простір. Вона визначає порядок перетину іноземними суднами свого кордону, регулює у межах свого повітряного простору всі переміщення в повітрі, здійснює щодо іноземних повітряних суден та їх екіпажів адміністративну та кримінальну юрисдикцію.

Відповідно до ст. 29 Чиказької конвенції, кожне повітряне судно договірної держави, яке здійснює міжнародні польоти, повинно мати в наявності такі документи:

а) свідоцтво про його реєстрацію;

б) посвідчення про його придатність до польотів;

в) відповідне свідоцтво на кожного члена екіпажу;

г) бортовий журнал;

ґ) дозвіл на бортову радіостанцію;

д) список прізвищ пасажирів із вказівкою пунктів відправлення і призначення;

е) докладні декларації на вантаж.

Переліт Державного кордону України повітряними суднами здійснюється за спеціально виділеними коридорами.

Жодне військове спорядження або військові матеріали не можуть перевозитися на територію або над територією держави на повітряних суднах, котрі використовують у міжнародній навігації, окрім як зі згоди такої держави.

Кожна держава у період стихійного лиха або з метою громадської безпеки має право тимчасово обмежити або заборонити польоти над усією територією або будь-якою її частиною за умови, що таке обмеження чи заборона застосовуються до повітряних суден усіх інших держав.

Держава також уповноважена під час воєнного або надзвичайного становища повністю заборонити польоти іноземних повітряних суден над своєю територією, ввести певні обмеження, але лише для всіх іноземних суден незалежно від їхньої національної приналежності.

У 1992 р. у Гельсінкі був підписаний Договір про відкрите небо, який встановив режим для проведення спостереження за польотами державами-учасницями над територіями інших держав і закріплення їх прав та обов'язків стосовно цього режиму.

Особливе місце в міжнародному повітряному праві займають польоти у міжнародному повітряному просторі, який знаходиться над відкритим морем, виключною економічною морською зоною, міжнародними протоками, а також над Антарктидою.

Польоти над відкритим морем регулюються Конвенцією 1958 р. про відкрите море. В основі міжнародно-правового режиму повітряного простору над відкритим морем закладено принцип свободи польотів, згідно з яким повітряні судна всіх прибережних і неприбережних держав мають право вільно літати у повітряному просторі над відкритим морем. Цей принцип був підтверджений також Конвенцією ООН з морського права 1982 р. На відміну від польотів наддержавною територією, для здійснення польотів над відкритим морем не потрібно одержувати на це дозвіл від кого-небудь. Однак при здійсненні таких польотів держави повинні дотримуватись правил. Насамперед вони зобов'язані стежити за тим, щоб їхні повітряні судна під час польотів над відкритим морем не робили яких-небудь незаконних дій стосовно іноземних морських і повітряних суден, що знаходяться в цьому міжнародному районі. Серед таких заборонених дій варто назвати навмисні й небезпечні обльоти іноземних морських суден на малих висотах військовими літальними апаратами, перехоплення іноземних повітряних суден, зближення з ними на недопустимі малі висоти й усі інші подібні дії, які створюють реальну загрозу безпеки польотів у повітряному просторі відкритого моря.

Під час польотів над відкритим морем держава реєстрації повітряного судна здійснює юрисдикцію над цим судном упродовж усього польоту. Будь-яке повітряне судно, що знаходиться у цьому повітряному просторі, є недоторканним і незалежним від органів влади будь-якої держави, крім тієї, де воно зареєстроване, і підпорядковується лише її законам. Повітряні судна інших держав при цьому не мають права вимагати зміни курсу і маршруту польоту, запитувати про пункти вильоту й посадки та здійснювати будь-які дії, що становлять загрозу або порушення прав іншої держави на рівне користування свободою польотів над відкритим морем.

Здійснюючи політ над відкритим морем, повітряне судно повинне мати національні розпізнавальні знаки та реєстраційний номер щонайбільше однієї держави. За відсутності реєстраційних та розпізнавальних знаків таке повітряне судно визнається судном без національності-й позбавляється міжнародно-правового захисту.

Деякі двосторонні угоди про повітряне сполучення іноді охоплюють положення, що регулюють відносини між державами стосовно польотів над відкритим морем. Держави можуть виконувати відповідні обов'язки і здійснювати визначені права щодо обслуговування повітряного руху над певними районами повітряного простору відкритого моря. Для цього вони забезпечують керівництво польотами своїх та іноземних повітряних суден, планування та їх координацію. В основі цих прав і обов'язків лежить добровільно взяте за згодою інших держав зобов'язання обслуговувати міжнародні польоти над відкритим морем, що закріплюється у вигляді угоди між зацікавленими країнами.

Проте такі зобов'язання не створюють для держав, що здійснюють обслуговування повітряного руху, суверенних прав на повітряний простір відкритого моря.

Окрім свободи польотів повітряних суден над відкритим морем, існує також свобода наукових досліджень за допомогою повітряних суден, свобода використання літальних апаратів для забезпечення рибальства та спорудження штучного обладнання і споруд.

Згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 р., закріплено право транзитного прольоту у повітряному просторі над більшістю міжнародних проток. Така свобода польоту реалізується з метою безперервного та швидкого транзиту через повітряний простір над протокою. При здійсненні цього права повинен враховуватися суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежність прибережних держав, а також виконуються навігаційні правила, які встановлені ІКАО.

На особливу увагу заслуговує режим польотів над Чорноморськими протоками, який урегульовано Конвенцією про режим проток у 1936 р. у м. Монтрьо.

Згідно зі ст. 23 вказаної Конвенції, "для забезпечення проходу цивільних повітряних суден між Середземним морем і Чорним морем турецький уряд буде визначати поза забороненими зонами проток повітряні маршрути, призначені для цього проходу; цивільні повітряні судна можуть використовувати ці шляхи, роблячи турецькому уряду для епізодичних повітряних рейсів попередження за три дві, а для регулярних повітряних рейсів - загальне попередження про дати проходу".

Щодо польотів військових повітряних суден, то над цими протоками яких-небудь правил Конвенція не встановлює. За законами внутрішнього законодавства Туреччини, для цього потрібен дозвіл турецького уряду, що може бути отриманий за дипломатичними каналами.

Таким чином, ст. 23 Конвенції Монтрьо надає право вільного прольоту для цивільних повітряних суден усіх держав. На цьому заснований режим повітряного простору над Чорноморськими протоками.

Стосовно правового режиму польотів над архіпелажними водами, то він також закріплений у Конвенції ООН 1982 р. Так, п. З ст. 53 передбачає, що всім повітряним суднам будь-якої держави надано право архіпелажного прольоту повітряним коридором з метою безперервного, швидкого та безперешкодного транзиту з однієї частини відкритого моря в іншу.

Правовий режим польотів над архіпелажними водами дещо схожий з правом транзитного прольоту над міжнародними протоками. Повітряний простір над ними також підвладний суверенітету архіпелажних держав, але відкритий і вільний для прольоту повітряних суден усіх держав.

Згідно зі ст. 41 Конвенції, держава-архіпелаг може вказувати спеціальні повітряні коридори для прольоту над архіпелажними водами. Ці повітряні коридори перетинають архіпелажні води і прилегле територіальне море та включають всі звичайні шляхи, що використовують для прольоту над архіпелажними водами. Право прольоту такими повітряними коридорами поширюється на всі літальні апарати.

Архіпелажний проліт здійснюють над традиційними морськими шляхами або в межах спеціальних повітряних коридорів, котрі встановлює держава-архіпелаг.

Держава-архіпелаг може, якщо цього вимагають обставини, після належного про те повідомлення, змінювати будь-які морські коридори або схеми поділу руху, встановлені або запропоновані нею раніше, іншими морськими коридорами або схемами поділу руху. Такі морські коридори або схеми поділу руху повинні відповідати загальноприйнятим правилам. При встановленні або зміні морських коридорів чи зміні схем поділу руху держава-архіпелаг передає пропозиції компетентній МО з метою їхнього затвердження. Сама організація тільки затверджує такі морські коридори та схеми поділу руху, що можуть бути погоджені з державою-архіпелагом, після чого остання встановлює, затверджує або змінює їх. Оскільки повітряні коридори повинні встановлюватися над морськими коридорами, то зміна морських коридорів може привести до переміщення слідом за ними розташованих над ними повітряних коридорів.

Якщо держав а-архіпелаг не встановлює морських або повітряних коридорів, право архіпелажного проходу може здійснюватися шляхами, що зазвичай використовують для міжнародного судноплавства. Крім того, на повітряні судна, що здійснюють транзитний проліт над державою-архіпелагом, покладають ті самі обов'язки, що і при польоті над міжнародними протоками.

Режим повітряного простору над Антарктикою і польотів над нею визначений Договором про Антарктику 1959 р., згідно зі ст. VI якого всі держави, незалежно від їхньої участі у цьому Договорі, мають право вільно здійснювати над Антарктикою польоти цивільних повітряних суден, неухильно дотримуючись при цьому стандартів ІКАО. Повітряний простір Антарктики використовують лише в мирних цілях. Військові літальні апарати можуть здійснювати польоти над цим континентом лише для контролю за дотриманням положень Договору (ст. VII), а також для доставки та вивозу персоналу й обладнання для станцій.