Простір за межами земної атмосфери називають космічним простором.
Основу правового регулювання космічного простору та небесних тіл становлять Договір про космос 1967 р. та Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.
Для космічного права важливим є питання розмежування повітряного простору, що знаходиться над територією держави і щодо якого держава володає повним та виключним суверенітетом, і космічного простору, який вважається загальною спадщиною людства. Щодо останнього діє заборона національного присвоєння.
Польоти повітряних суден здійснюють за допомогою використання аеродинамічної підйомної сили. Натомість польоти космічних суден призначені для орбітального інерційного пересування в безповітряному просторі. На їх рух впливає сила тяжіння Землі та інших планет. Міжнародна авіаційна федерація (ФАІ) реєструє політ судна як космічний, починаючи з висоти 100 км. На цій висоті космічний апарат може здійснити повний орбітальний оберт навколо Землі.
Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюється на благо та в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Космічний простір та небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності й відповідно до міжнародного права при вільному доступі до всіх районів небесних тіл.
Космічний простір є частково демілітаризованим. Згідно з п. 1 ст. 4 Договору про космос, заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, а також розміщення такої зброї в космічному просторі іншим чином. Отже, космічний простір є демілітаризованим тільки щодо зброї масового знищення.
Стосовно Місяця та інших небесних тіл, то вони вважаються повністю демілітаризованими й нейтралізованими територіями та використовуються виключно у мирних цілях. Заборонено створення на небесних тілах воєнних баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї чи проведення воєнних маневрів. Однак не заборонено використання військового персоналу для наукових досліджень чи будь-яких інших мирних цілей.
Вивчення та дослідження космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюють таким чином, щоб не піддавати їх шкідливому забрудненню. На жаль, дослідження космосу призвело до значного засмічення космічного простору залишками апаратів, котрі припинили експлуатувати. Такі залишки (космічне сміття), як правило, зостаються на земній орбіті впродовж тривалого часу і створюють серйозну загрозу для космічних апаратів, призводять до припинення програми польоту, а у випадку пілотованих апаратів - і до втрати життя187.
Тому відвернення утворення космічного сміття є однією з найважливіших проблем міжнародного космічного права, для вирішення якої були прийняті Керівні принципи запобігання утворенню космічного сміття (2007). За вказаним документом космічне сміття визначається як вед антропогенні об'єкти, що знаходяться на навколоземній орбіті, чи ті, які повернулися в атмосферу, включаючи їх фрагменти й елементи, які є нефункціональними. До основних джерел походження космічного сміття відносять нефункціонуючі космічні об'єкти та сміття, яке утворювалося підчас функціонування орбітальних ступенів ракет-носіїв і космічних апаратів.
У Керівних принципах заходи з запобігання утворенню космічного сміття можна поділити на дві широкі категорії: заходи, які зменшують утворення потенційного шкідливого космічного сміття в короткостроковому плані, й заходи, що обмежують утворення такого сміття у довгостроковому плані. Заходи першої категорії поєднані зі зменшенням утворення космічного сміття в результаті польотів і уникненням руйнувань на орбіті. Заходи другої категорії стосуються процедур після завершення програми польотів, які дозволяють виводити відпрацьовані космічні апарати й орбітальні ступені ракет-носіїв із районів, в яких є велике скупчення космічних апаратів, що функціонують.
16.4. Правовий режим космонавтів
16.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві
Розділ 17. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
17.1. Поняття галузі права міжнародних організацій та її джерела
17.2. Поняття та ознаки міжнародної міждержавної організації
17.3. Класифікація міжнародних міждержавних організацій
17.4. Внутрішньо-організаційний механізм (ВОМ). Класифікація органів міжнародної організації
17.5. Акти міжнародної організації
17.6. Організація Об'єднаних Націй (ООН)