Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 16.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві

У міжнародному космічному праві особливу увагу приділяють відповідальності за шкоду, заподіяну космічними об'єктами, що зумовлюється великою небезпекою, яка виникає під час здійснення космічної діяльності, й як наслідок - можливістю спричинення матеріальної шкоди іншим державам, їх юридичним і фізичним особам.

Договір про космос встановив принцип міжнародної відповідальності держав за національну космічну діяльність. Відповідно до нього, держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того, здійснюється вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами. Тому діяльність останніх у космосі повинна проводитися з дозволу і під постійним наглядом відповідної держави. Такі держави повинні забезпечити, щоб національна діяльність здійснювалась відповідно до положень міжнародного права. У випадку заподіяння шкоди МО відповідальність несуть, поряд з нею, також і держави, які беруть участь у такій організації.

Детальніше порядок реалізації матеріальної відповідальності держав за заподіяння шкоди космічними об'єктами регламентується Конвенцією (1972 р.) про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами (далі - Конвенція про відповідальність).

До шкоди, яка завдана космічними об'єктами, належить: позбавлення життя, тілесне ушкодження або інше ушкодження здоров'я; знищення або пошкодження майна держав, її фізичних або юридичних осіб чи майна міжнародних міжурядових організацій.

Держава, яка здійснює запуск, несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за шкоду, заподіяну його космічним об'єктом на поверхні Землі або повітряному судну під час польоту.

Відступ від принципу абсолютної відповідальності допускається в тому випадку, якщо космічному об'єкту однієї держави, особам чи майну на борту такого космічного об'єкта заподіяна шкода космічним об'єктом іншої держави поза поверхнею Землі. У такому випадку, відповідно до ст. З Конвенції про відповідальність, держава, космічний об'єкт якої заподіяв шкоду, буде нести відповідальність тільки у випадку, коли шкода заподіяна з її вини або вини осіб, за яких вона несе відповідальність.

Якщо дві або більше держав спільно проводять запуск космічного об'єкта, вони несуть солідарну відповідальність за будь-яку спричинену шкоду. Якщо одна з держав, яка здійснювала запуск, виплатила компенсацію за шкоду, вона має право регресної вимоги до інших учасників спільного запуску. У рамках солідарної відповідальності передбачена можливість укладення угоди про розподіл між собою фінансових зобов'язань.

Держава, якій заподіяна шкода, може висунути державі, яка здійснювала запуск, претензію про компенсацію за заподіяння такої шкоди. Претензія про компенсацію за завдану шкоду пред'являється дипломатичними каналами. Якщо держава не підтримує дипломатичних зв'язків з відповідною державою, яка здійснювала запуск, вона може звернутися до іншої держави з проханням висунути її претензію такій державі. Вона також може пред'явити претензію через Генерального секретаря ООН.

Конвенція про відповідальність встановлює строк, упродовж якого може бути подана претензія про компенсацію за завдану шкоду. Так, відповідно до ст. 10 Конвенції, претензія про компенсацію може бути пред'явлена впродовж одного року з дати заподіяння шкоди або встановлення держави, яка здійснювала запуск і повинна нести відповідальність за шкоду. Однак, якщо державі не було відомо про заподіяння шкоди, або якщо вона не змогла встановити державу, яка здійснювала запуск, то держава може висунути претензію впродовж одного року з дати, коли їй стали відомі такі факти. Проте у будь-якому випадку такий період не може перевищувати одного року з дати, коли за розумними припущеннями така держава могла дізнатися про факт заподіяння шкоди.

Якщо врегулювання претензії не було досягнуто дипломатичними переговорами, створюється Комісія з розгляду претензій, яка складається з трьох членів: один призначається позивачем; другий - відповідачем; третій (голова Комісії) - спільно двома сторонами. Якщо сторони не можуть спільно обрати голову Комісії, будь-яка з них має право звернутися до Генерального секретаря ООН з проханням призначити таку особу.

Комісія з розгляду претензій встановлює обґрунтованість претензії про компенсацію та визначає суму компенсації, якщо вона підлягає виплаті. Рішення Комісії за домовленістю сторін може бути або остаточним та обов'язковим, або містити визначення рекомендаційного характеру, яке сторони розглядають у дусі доброї волі (ст. 19 Конвенції про відповідальність). Таке рішення або визначення повинно виноситися у максимально короткий строк, але не пізніше як через рік з дати її створення, якщо вона не вважатиме за необхідне продовжити цей строк. Після винесення рішення чи визначення Комісія передає завірену копію свого рішення чи визначення кожній зі сторін, а також Генеральному секретарю ООН.