Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 17.6. Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Акти (рішення) МО, як відомо, є допоміжними джерелами міжнародного права і важливим чинником, що впливають на процес формування нових норм міжнародного публічного права.

Юридична сила рішень МО характеризує не тільки її юридичну компетенцію. Вона визначає її юридичну природу. Здатність прийняття МО відповідних актів - це можливість впливати на поведінку держав. З іншого боку, самі держави визначають ступінь впливу, і цей фактор стає своєрідним захистом для держав від можливого, на їхню думку, впливу МО на них, втручання в їхні внутрішні справи. Прийняття рішень МО опосередковано характеризує співвідношення сил в організації, певним чином засвідчує про дієздатність, ефективність роботи, тенденції розвитку. В установчих актах держави - засновниці організації значну увагу приділяють питанням юридичної сили актів та процедурі їх прийняття.

Залежно від ступеня їх обов'язковості рішення МО поділяють на дві групи: акти, що мають обов'язкову юридичну силу, і такі, що мають рекомендаційний характер.

Обов'язкові рішення приймають з внутрішніх питань діяльності організації. Значна частина їх має процедурний характер. Вплив таких рішень не поширюється за межі організації. Проте такі рішення є обов'язковими для всіх без винятку держав - членів організації. Вони покликані, як уже зазначалось, забезпечувати функціонування самої організації. Це питання, пов'язані з членством (прийом і виключення з членів організації, призупинення членства, зміни в структурі організації, створення та вибори інших, як правило, допоміжних органів, уже згадувані бюджетні, фінансові регламенти, правила процедури окремих органів тощо). Такі рішення формують внутрішнє право організації.

МО створюються для налагодження ефективного співробітництва між державами-членами. Це основне їхнє завдання. Результат роботи матеріалізується в рішеннях, які адресовані членам організації. Такі рішення приймають у формі рекомендацій. На відміну від обов'язкових рішень, які мають внутрішню дію, рішення-рекомендації, як правило, спрямовані державам-членам, тобто назовні організації.

Однак частина рішень, призначених для внутрішнього користування в рамках організації, може мати характер рекомендацій. Такими, наприклад, є рішення Парламентської Асамблеї Ради Європи, направлені Комітетові міністрів, або акти Генеральної Асамблеї ООН, призначені для Ради Безпеки. А значна частина рішень, які приймаються МО наднаціонального характеру й адресовані державам-членам, мають пряму дію на території цих держав. Вони обов'язкові для виконання не тільки державами, а й фізичними та юридичними особами.

При цьому потрібно зазначити, що міжнародним правом не встановлюються критерії вживання назв рішень. Одним і тим же терміном можуть позначатись постанови різних органів і різної юридичної сили.

17.6. Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Створення універсальної (всесвітньої) системи забезпечення миру, в основі якої діяльність МО - ООН - уже друга спроба світового співтовариства. Першою була Ліга Націй. Хоча оцінки історії періоду між двома світовими війнами не є однозначними, однак досвід функціонування Ліги Націй був урахований при створенні ООН. Основи нової всесвітньої системи гарантування миру та безпеки були закладені в 1945 р., і з несуттєвими змінами ця система функціонує донині. Статут ООН був прийнятий на конференції в Сан-Франциско 26 червня 1945 р. і вступив у силу 24 жовтня того ж року. Саме остання дата щорічно відзначається як День ООН. Правовою основою сучасної системи підтримання миру та безпеки виступає Статут ООН. У цьому документі закріплені основні принципи взаємовідносин держав, які є обов'язковими для дотримання всіма державами світу, незалежно від їх членства в ООН. За Статутом, основними цілями ООН є підтримання міжнародного миру і безпеки, прийняття ефективних колективних заходів для відвернення загрози миру; розвиток дружніх відносин між державами; налагодження міжнародного співробітництва в подоланні проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру та заохочення поваги до прав людини. ООН повинна бути центром узгодження дій держав у досягненні цих завдань.

Механізм діяльності ООН та система органів і взаємодія між ними. Оскільки діяльність ООН у царині гарантування всесвітнього миру та безпеки загальновідома, доцільним буде проаналізувати її вплив на міжнародні відносини з такої позиції: міжнародне право - це своєрідний компроміс між державами, воно відображає певний баланс сил на міждержавній арені. Наскільки в міждержавних угодах враховано інтереси їх учасників, настільки успішно будуть виконуватись положення цих домовленостей. Наскільки об'єктивно і реально механізм діяльності ООН відображає баланс сил сучасних міжнародних відносин?

Цілі та завдання Організації визначають і особливості її внутрішньо-організаційної структури. Статут ООН чи не єдиний установчий документ МО з-поміж аналогічних актів, у якому міститься своєрідна класифікація її органів. У ньому зафіксовано шість головних органів. Така кваліфікація видається виправданою з огляду на те, що у справі гарантування миру і безпеки у світі другорядних органів і їх функцій бути не може. Статут передбачає функціонування таких органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), Рада по опіці, Секретаріат, Міжнародний суд.