Муніципальне право України - Погорілко В.Ф. - Поняття та ознаки муніципально-правової відповідальності.

З курсу теорії держави і права відомо, що структура відповідальності як соціологічної категорії включає:

1) свободу вибору варіантів поведінки самим суб'єктом відповідальності, який має свободу волі;

2) встановлення моделі очікуваної поведінки;

3) причинний зв'язок між поведінкою та її наслідками;

4) інстанцію відповідальності;

5) контроль і оцінку поведінки;

6) можливість несприятливих наслідків для відповідального суб'єкта визнаного винним.

Дані системні ознаки дозволяють сформулювати відповідальність як зв'язок між двома суб'єктами за якого одна сторона (суб'єкт відповідальності), що має свободу волі й вибору, зобов'язується в силу свого статусу будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю, а інша сторона (інстанція відповідальності) контролює, оцінює таку поведінку та її результати, а в разі негативної оцінки і наявності вини має право певним чином реагувати.

У місцевому самоврядуванні означені риси відносин відповідальності набувають особливого характеру, оскільки в ньому багато вчинків і дій породжують глибоко соціальні наслідки як для окремої особи, територіальної громади, так і для суспільства й держави в цілому. Саме цим зумовлена актуальність забезпечення відносин відповідальності в місцевому самоврядуванні. Причому йдеться про розвиток усіх видів та елементів відповідальності. Відомо, що відповідальність буває матеріальною і моральною, політичною і юридичною, особистою і колективною тощо. Саме тому найбільш повно з'ясувати суть і зміст відповідальності у місцевому самоврядуванні можна через аналіз притаманних їй ознак. Проведення комплексного системного аналізу відповідальності в місцевому самоврядуванні дозволяє визначити її ознаки та умовно класифікувати на дві групи:

загальні ознаки, що характеризують відповідальність як соціально-політичний феномен, її місце і значення в суспільстві, співвідношення та взаємозв'язки з іншими видами відповідальності, тобто такі ознаки, що характеризують явище в цілому, його основне призначення, не вдаючись до детальної характеристики;

ознаки, що вказують на специфічні риси, притаманні відповідальності у місцевому самоврядуванні, визначають її зміст, сутність і форми.

До першої групи належать такі ознаки:

а) відповідальність у місцевому самоврядуванні має комплексний характер і є особливою формою соціально-політичної та
конституційної відповідальності;

б) відповідальність в місцевому самоврядуванні є одним з
елементів конституційного (не державного) механізму, виступає особливим феноменом у системі соціальних зв'язків;

в) відповідальність у місцевому самоврядуванні має соціально-політичний характер, що зумовлюється специфікою муніци-
пальних відносин;

г) відповідальність у місцевому самоврядуванні є однією із
специфічних системоутворюючих, кваліфікуючих ознак муніципального права;

ґ) відповідальність у місцевому самоврядуванні входить до методу муніципального права, вказує на комплексний характер цієї галузі права й виокремлює цю галузь з-поміж інших;

д) відповідальність у місцевому самоврядуванні має важливе значення для легалізації та легітимації муніципальної влади
територіальних громад.

До другої групи ознак відповідальності в місцевому самоврядуванні можна віднести такі:

а) комплексний характер інституту відповідальності в місцевому самоврядуванні;

б) множинність напрямів і видів впливу суб'єктів відповідальності у сфері муніципально-правових відносин на об'єкти місцевого самоврядування;

в) програмне уявлення про бажані результати діяльності цих
суб'єктів, а також про потенційні негативні наслідки їхньої незадовільної поведінки;

г) причинний зв'язок між реальною діяльністю суб'єктів муніципально-правових відносин та її наслідками;

ґ) інстанція відповідальності. Тут варто зазначити, що всередині системи місцевого самоврядування, враховуючи єдність жителів-членів територіальних громад як суб'єкта і об'єкта управління, як інстанція відповідальності виступають самі мешканці;

д) наявність законодавчо оформлених механізмів контролю за місцевим самоврядуванням з боку держави, а також реальна
спроможність територіальної громади до самоконтролю та самооцінки результатів власної діяльності (дієздатність і деліктоздатність територіальної громади);

е) розбіжність первинного уявлення суб'єкта муніципальних
правовідносин про бажані результати власної діяльності при вирішенні проблем життєзабезпечення муніципального організму з реальними результатами муніципальної діяльності, яке має прояв у наслідках негативного характеру;

є) близькість (але не збігі) складів муніципальних правопорушень зі складами інших галузевих видів відповідальності.

На підставі цього можна визначити муніципально-правову відповідальність як самостійний вид соціальної та юридичної відповідальності, передбачений нормами муніципального законодавства, що являє собою зв'язок між суб'єктами муніципально-правових відносин, коли одна сторона (суб'єкт відповідальності), володіючи комплексом прав у сфері місцевого самоврядування, зобов'язується в силу свого статусу будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю, а інша (інстанція відповідальності) безпосередньо або через представників контролює, оцінює таку поведінку та (або) її результати, а у разі негативної оцінки або наявності вини вправі (може або зобов'язана) певним чином відреагувати.

Для того щоб існував ефективний механізм відносин відповідальності, необхідно створити та розумно виконувати певні умови:

постійно і активно вдосконалювати організацію і функціонування системи місцевого самоврядування, особливо форми, методи, способи реалізації форм безпосередньої діяльності територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування;

покращити нормативне регулювання різноманітних управлінських взаємозв'язків усередині місцевої спільноти. У певному сенсі це і умова, і фактор відповідальності. Умова — тому, що значною мірою тільки нормативне закріплення відносин відповідальності слугуватиме підставою і орієнтиром оцінки, шкалою реакції і процедурою виміру дій органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших учасників муніципального процесу;

використовувати у відповідних відносинах таких громадських інститутів впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей як моральні норми, традиції та звичаї, громадську думку, засоби масової інформації тощо. Лише поєднання правових вимог з вимогами моралі, традиції та звичаїв, підтримка цих вимог в їх реалізації з боку громадської думки, широке висвітлення даних вимог і практики їх реалізації у засобах масової інформації, на радіо та телебаченні — усе це сприяє розвитку мотивів і установок відповідальності, дозволяє комплексно реагувати на відхилення;

використовувати систему стимулювання, яка традиційно недооцінюється як умова формування відносин відповідальності. Якщо примусова, санкціонована, каральна сторони важливі для підтримання відносин відповідальності, то не менше значення в цій справі можуть відігравати і стимули. Правильне використання економічних, соціальних, політичних і духовних стимулів є не тільки доцільним, а й обов'язковим у місцевому самоврядуванні;

мати у наявності ефективний механізм державної підтримки та гарантування місцевого самоврядування тощо.