Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 16. Виключна підсудність справ

Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів с орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи у спорах про порушення майнових прав Інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади. Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські ради або обласні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Частину шосту виключено

Справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.

Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 30.06.93 р. N 3345-ХІІ, від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 21.06.2001р. N2539-ІІІ, від 22.05.2003 р. N 850-ІУ, від 18.11.2003 р. N 1255-ІV, від 24.06.2004 р. N 1892-ІV, від 15.12.2006 р. N 483-У, від 17.11.2009 р. N 1720-VI, від 18.02.2010 р. N 1914-VI, від 20.12.2011 р. ІІ 4190-VI)

КОМЕНТАР:

1. Під виключною підсудністю розуміється те, що певна категорія справ за предметом спору або суб'єктним складом її учасників може розглядатися лише певним господарським судом, в даному випадку в такій категорії справ правила загальної підсудності застосовуватися не можуть.

Ч. 1 коментованої статті визначає підсудність справ у спорах із договорів перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту. Дана категорія справ розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідного органу транспорту.

Договори перевезення регулюються ст. 307 ГКУ, ст. 21 Закону України "Про транспорт", Повітряним кодексом України, Кодексом торговельного мореплавства України, законами України "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про міський електричний транспорт".

Справи про арешт судна (що здійснюється для забезпечення морської вимоги), розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.

2. Законодавець в третій частині коментованої статті встановив виключну підсудність справ господарському суду у спорах, предметом яких є:

o право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння;

o усунення перешкод у користуванні майном

Вищезазначена категорій справ подається до суду за місцезнаходженням майна.

Слід мати на увазі, що при подачі даної категорії справ необхідно надати належні докази, які підтверджують належність та місцезнаходження спірного майна. До таких доказів можна віднести Витяги з БТІ, правовстановлюючі документи на спірне майно тощо. У разі відсутності таких доказів, суд має право визначати підсудність справи за загальними правилами.

Крім того, під виключну підсудність підпадають спори про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном; визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України, а також з приводу права володіння, користування земельною ділянкою тощо.

Н практиці часто позивачі зловживають своїми процесуальними права і обов'язками та подають позови з приводу правовідносин щодо оренди, застави нерухомого майна підводячи їх під правила виключної підсудності, що є помилковим, оскільки до даної категорії справ застосовуються правила загальної підсудності.

3. Коментована частина передбачає, що господарські суди розглядають спори про порушення майнових прав інтелектуальної власності за місцем вчинення такого порушення.

Визначення інтелектуальної власності визначається в ст. 418 ЦК України, яка визначає, що це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншим спеціальним законодавством, що регулює дані правовідносини. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Склади таких порушень, які підпадають під виключну підсудність, яка передбачена цією частиною визначена, зокрема в:

o Законі України "Про авторське право і суміжні права" (ст.ст. 14, 15,21-25, 38,39, 40-43, 50)

o Законі України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (ст.ст. 28,34)

o Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" (ст.ст. 20,26)

o Законі України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" (ст. 23)

o Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (ст.ст. 16,20) та ін.

4. Коментована частина відносить справи зі спорів, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, до підсудності господарського суду міста Києва.

З огляду на це виникає питання про визначення підсудності відповідних справ у разі, коли позивач зазначає центральний орган виконавчої влади або державну адміністрацію як відповідача поряд з іншими відповідачами без достатніх на це підстав.

Якщо позивач з якихось причин вважає, що одним із відповідачів зі справи має бути центральний орган виконавчої влади або державна адміністрація і у зв'язку з цим позовна заява подається до господарського суду міста Києва, або у разі передачі відповідної справи іншим господарським судом до цього суду, останній у процесі підготовки справи до розгляду за згодою позивача вправі вирішити питання про виключення центрального органу виконавчої влади або державної адміністрації з числа відповідачів (стаття 24 ГПК). Якщо у такому випадку справа стала підсудною іншому господарському суду, вона згідно із частиною третьою статті 17 ГПК має бути розглянута господарським судом міста Києва.

У судовій практиці набули поширення факти залучення місцевим господарським судом після порушення провадження у справі центрального органу виконавчої влади або державної адміністрації як відповідача поряд з іншими відповідачами згідно з пунктом 1 статті 65 ГПК. Проте у багатьох випадках такі дії не викликані дійсною необхідністю участі у справі названих органів і фактично направлені на штучну зміну підсудності справи і, як наслідок, надсилання її на розгляд до господарського суду міста Києва. (Лист, Вищий господарський суд, від 26.03.2002, № 01-8/350 "Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду")

6. Частина 7 коментованої статті визначає підсудність розгляду справ у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На практиці доказом, який підтверджує місцезнаходження товариства є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

7. Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.

Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду
Розділ IV. УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників судового процесу
Стаття 19. Суддя
Стаття 20. Відвід судді
Стаття 21. Сторони в судовому процесі
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru