Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів

Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів

Особа, яка мас підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, мас Право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2009 р. N 1720-VI)

КОМЕНТАР:

1. Законодавець в даній статті надає право стороні вжити запобіжні заходи, передбачені цим Кодексом. Особливістю даного інституту є те, що такі заходи застосовуються лише до подачі позову до суду і за умови наявності умов, які є обов'язковими для можливості застосування запобіжних заходів.

До таких умов відносять:

o підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою

o підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення

Слід мати на увазі, що при подачі заяви, заявник повинен документально підтвердити наявність умов для вжиття запобіжних заходів.

Стаття 43-2. Види запобіжних заходів

Запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

1.Коментована стаття передбачає перелік запобіжних заходів, які можуть бути вжиті судом з дотриманням вимог ст.. 43-1 цього Кодексу.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ №01-8/251 від 20.04.2007 року "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів", зазначений перелік запобіжних заходів є вичерпним.

Законодавець не обмежив суд у кількості застосованих обмежень, так суд може вжити як один, так і декілька запобіжних заходів, передбачених даною статтею.

КОМЕНТАР:

1) витребування доказів.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При витребуванні доказів суд виходить із положень ст. 38 ГПК України, яка регулює порядок їх витребування.

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав.

Згідно ст. 39 ГПК України, господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.

3) накладення арешту на майно.

Арешт може бути накладений судом на будь-яке майно. Слід зазначити, що в даному випадку по своїй суді даний вид схожий з накладенням арешту в порядку забезпечення позову. Так, судом може бути накладений арешт на майно, яке не є предметом спору, однак в подальшому неможливість його відчуження зможе відновити порушене право заявника.

Арешт майна підлягає реєстрації в Реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів

Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) вид і суть запобіжного заходу;

4) обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;

5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;

6) підпис заявника або його представника, якщо заява подасться представником.

До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку І розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.

Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 p. N 2453-VI)

(положення частини третьої статті 433 щодо скорочення процесуальних строків звернення громадян до суду, визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 p. N 17-рп/2011)

КОМЕНТАР:

1. ч. 2 коментованої статті передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати заява. Слід звернути увагу на ці вимоги, оскільки досить часто на практиці при подачі позовів (заяв) особи (їх представники) не звертають достатньо уваги цим, по своїй суті формальним, вимогам. Однак, недодержання їх може призвести до негативних наслідків, зокрема передбачених ст.. 121 ЦПК України.

Так, готуючи заяву про вжиття запобіжних заходів, в ній необхідно обов'язково зазначити повні, точні дані суду, до якого подається заява; ім'я заявника та інших заінтересованих осіб, у разі наявності їх представників, їх місцезнаходження. Також, важливо в заяві зазначати поряд із адресою офіційної реєстрації і фактичне місце проживання та засоби зв'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України ім'я особи складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Готуючи заяву, слід чітко розуміти, які вимоги та обставини необхідно викласти в заяві, та якими нормами та доказами заявник буде оперувати. Аналізуючи практику з цього питання, слід відзначити, що для запобігання винесення ухвали про усунення недоліків з цих підстав, треба в заяві чітко прописувати вимогу, обставину, та докази, які обґрунтовують кожну вимогу та обставину справи.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт тощо).

Обов'язковою та важливою вимогою є зазначення в заяві точного переліку документів. До цієї вимоги необхідно також ставитися відповідально, оскільки неточності між переліком документів та фактично доданими документами до заяви може призвести до винесення ухвали про усунення недоліків.

Згідно з частиною другою статті 433 ГПК разом із заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.

Водночас зазначена норма не зобов'язує господарський суд здійснювати розсилання копій заяв про вжиття запобіжних заходів. Такі копії можуть вручатися заінтересованим особам під час розгляду відповідної заяви, здійснюваного відповідно до статті 434 ГПК. Неодержання особою, щодо якої просять вжити запобіжних заходів, копії заяви або відмова цієї особи від одержання такої копії не є перешкодою для розгляду заяви (див. також абзац перший пункту 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Заява, яка подається до суду, повинна бути .підписана особою, яка має право вимоги або його представником. Дуже часто підставою для прийняття ухвали про усунення недоліків є неуважність заявників, яка полягає у неточностях в кількості документів, які долучаються до заяви або заява для них взагалі не підписана. В даному випадку, документи долучені до заяви для суду повинні відповідати документам, долучених до заяви для інших сторін, а заява повинна бути підписана. Допущення заявником хоча б однієї такої неточності призведе до винесення ухвали про усунення недоліків.

Заява, яка подається представником особи, яка має право вимоги, повинна містити документ, який підтверджує право представника не тільки на представлення інтересів, але й і на подачу такої зави.

До документів, які можуть підтверджувати такі повноваження можна віднести:

- Довіреність фізичної особи, на надання повноважень, яка підлягає нотаріальному посвідченню;

- Довіреність юридичної особи, або документи, які підтверджують повноваження керівника. В даному випадку, для запобігання настання негативних наслідків, при подачі довіреності необхідно надати статутні документи та докази, які підтверджують право керівника на видачу довіреності;

- Ордер на вчинення певної дії та договір про надання адвокатських послуг, укладений з заявником;

- свідоцтво про народження дитини, інші документи, які встановлюють статус опікуна (піклувальника)

2. Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити докази сплати судового збору. Такими доказами є квитанція (платіжне доручення). У разі сплати коштів юридичною особою, на платіжному дорученні має бути відмітка банку про зарахування цих коштів в державний бюджет. Важливим нюансом, що дуже часто зустрічається на практиці, є подання доказів сплати в копіях, що є порушення, наслідком чого є залишення заяви без руху.

3. Головною відмінністю інституту "запобіжних заходів" є те, що їх застосування можливе до подачі позову по суті. В даному випадку, після подачі заяви, особа повинна в п'ятиденний строк після винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову подати відповідний позов до суди, у разі порушення вимог ч. З коментованої статті - запобіжні заходи будуть скасовані.