Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків

Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.

З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

КОМЕНТАР:

В тому разі, якщо провадження по справі зупинено, перебіг всіх процесуальних строків також зупиняється. Відновлення перебігу процесуальних строків відбувається при поновленні провадження по справі.

Є певні особливості при участі в спорі органів державної влади. Так, згідно Листу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.11.2002 року N 2-222/6138, Відповідно до підпункту 7.9 пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", господарським судам рекомендовано у вирішенні спорів за участю органів державної податкової служби: вирішувати питання про зупинення провадження у справах за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання пов'язаний з предметом судового розгляду. Поновлення такого розгляду можливе лише після закінчення провадження у відповідній кримінальній справі. У вирішенні пов'язаних з цим питань враховувати роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 09.10.2000 р. N 02-5/540.

Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною І відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Коментованою статтею наводяться чіткі підстави закінчення процесуальних строків.

Стосовно частини третьої коментованої статті суди в більшості випадків правильно вирішують питання щодо процесуальних строків.

Так, в своїй Постанові від 10.01.2007 року по справі № 152/20-06 Вищий господарський суд України встановив, що згідно відмітки на рішенні суду першої інстанції від 29.06.2006 р. прийнятому у цій справі, воно було підписано 07.07.2006 р., а таким чином і оформлено відповідно до статті 84 цього Кодексу саме 07.07.2006 р.

Відповідно до ст. 50 ч. З ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Статтею 51 цього Кодексу визначено, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Таким чином строк на оскарження рішення суду першої інстанції обчислюється з 08.07.2006 р., а останній день трьохмісячного строку на оскарження припадає на неробочий день, тому днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день - тобто 09.10.2006 р. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено що саме 09.10.2006 р. і було подано апеляційну скаргу відносно якої прийнято оскаржувану ухвалу.

Обраховуючи строк на апеляційне оскарження не з дати оформлення рішення суду у відповідності з вимогами статті 84 ГПК України, суд апеляційної інстанції незаконно обмежив особу що подала апеляційну скаргу у її праві на апеляційне оскарження рішення суду.

Частина четверта коментованої статті дає змогу стороні реалізувати своє право щодо подачі позовної заяви, доказів, пояснень по справі, заперечень тощо до 24 години останнього дня строку. Беручи до увага дану частину статті, надіслані поштою документи до 24 години останнього дня строку вважаються такими, що надіслані вчасно.

Суди дотримуються також думки, що за правилами ч. 4 ст. 51 ГПК України якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 23.11.2004 року.).

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ, від 20.12.2011 р. N 4176-VI)

КОМЕНТАР:

В тому разі, якщо стороною були пропущені процесуальні строки, передбачені Розділом VII, сторона, прокурор інші учасники процесу мають право звернутися до суду з Заявою про поновлення пропущених процесуальних строків..

Стосовно даної частини коментованої статті в суддів виникали питання внаслідок чого Вищим господарським судом України було винесено Інформаційний лист від 15.03.2007 р. N 01-8/123. В п. 1 вказаного Листа наведено питання: "Чи достатньо для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання про це або наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена?

1. Згідно з частиною першою статті 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК".

Варто також зауважити, що поважність причини пропуску процесуальних строків визначає сам суддя керуючись ст. 43 ГПК України. На практиці поважними причинами можу слугувати хвороба, випадки, коли особа не знала і не могла знати про пропуск строків тощо.

2. На підставі поданого Клопотання про поновлення пропущених процесуальних строків суд виносить Ухвалу, яка повинна відповідати ст. 86 ГПК України. В зазначеній Ухвалі зазначається чи поновлені строки чи ні та про мотиви такої Ухвали.

3. В разі відмови поновити пропущені строки, заявник може подати апеляційну скаргу на дану Ухвалу.

4. В Постанові від 10.01.2007 року по справі № 152/20-06 Вищий господарський суд України встановив, що відповідно до частини 1 статті 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги, обумовлених неоднозначністю викладених у процесуальній нормі вимог, не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних причин, а тому такий строк підлягає відновленню.