Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 100. Відмова від апеляційної скарги

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-УІ)

КОМЕНТАР:

1. Згідно ч. 1 коментованої статті, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Дана частина коментованої статті прямим чином відповідає ст. 1 ГПК України, яка встановлює право на звернення до господарського суду, що відповідає принципу диспозитивності судового процесу. Саме право а не обов'язок має особи при зверненні як до суду першої інстанції так і до судів апеляційної так касаційної інстанції.

2. З наведеного вище є виключення, яке передбачене ч. 6 ст. 22 ГПК України, де зазначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Це ж правило стосується, і апеляційного суду.

3. Внаслідок прийняття відмови від апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виносить Ухвалу в тому випадку, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

(Із змінами, внесеними згідно із

Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-УІ)

КОМЕНТАР:

1. Виходячи зі змісту частини першої коментованої статті, суд апеляційної інстанції повторно розглядає справу на основі наявних в матеріалах справи доказах. Суд апеляційної інстанції може долучити до матеріалів справи і нові докази, якщо особою буде доведено про неможливість подачі таких доказів до суду першої інстанції і така неможливість подачі не залежала від сторін.

В п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень" встановлених статтею 101 ГПК. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК.

2. Частиною другою даної статті визначається можливість суду апеляційної інстанції перевіряти законність ат обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі. В даному випадку апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

На практиці і суді виникали питання стосовно тих випадків, коли апеляційні скарги подавалися лише на частину рішення. Так, Вищим господарським судом України Інформаційним листом від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" була дана відповідь на питання чи повинен господарський суд апеляційної інстанції перевіряти законність і обґрунтованість: рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, якщо оскаржується лише частина такого рішення; інших, крім оскаржуваного, судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі?

В п. б вказаного Листа N01 -8/1228 зазначено, що відповідно до припису частини другої статті 101 ГПК доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Отже, якщо в апеляційній інстанції оскаржується лише частина судового рішення, суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість й тієї його частини, щодо якої відсутні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Це правило стосується перевірки законності і обґрунтованості лише того судового рішення, яке оскаржено в апеляційному порядку, і не поширюється на решту судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі.

3. Згідно частини третьої коментованої статті, вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції в суді апеляційної інстанції не можуть бути прийняті та розглянуті.

В розрізі даної частини статті Вищим господарським судом України в своєму Інформаційному листі від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" в п. 22 було дано відповідь на питання чи може апеляційний господарський суд у випадку виявлення неправильного застосування місцевим господарським судом приписів статті 60 ГПК усунути виявлені порушення в межах своїх повноважень?

Згідно із статтею 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Отже, апеляційна інстанція не лише може, а й зобов'язана перевірити правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі статті 60 ГПК. Водночас слід мати на увазі, що відповідно до частини 3 статті 101 ГПК в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В абзаці другому пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" також зазначено, що не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про, зокрема, подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК). Отже, апеляційна інстанція не вправі прийняти зустрічний позов і розглянути відповідні вимоги, якщо зустрічний позов не подавався до місцевого господарського суду.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції
Стаття 102. Строк розгляду апеляційної скарги
Стаття 103. Повноваження апеляційної інстанції
Стаття 104. Підстави для скасування або зміни рішення
Стаття 105. Постанова апеляційної інстанції
Стаття 106. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
Розділ ХIV. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
Стаття 107. Право касаційного оскарження
Стаття 108. Касаційна інстанція. Судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України
Стаття 109. Порядок подання касаційної скарги
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru