Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 111-9. Повноваження касаційної інстанції

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної Інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Згідно із статтею 1117 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 121 ГПК суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У коментованій статті закріплені повноваження Вищого господарського суду України. Зокрема, зазначається, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відхилення касаційної скарги має місце тоді, коли судом касаційної інстанції встановлено, що судові рішення відповідають принципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, або зі змісту рішення вбачається, що допущені при постановленні рішення порушення закону мають формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Так, відповідно до роз'яснень Пленуму викладених у п. 11 постанови Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 1182, у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

При цьому, рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 84 ГПК.

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд,якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. ПІ10 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів83. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів; справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду; господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі; рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності;

У постанові касаційної інстанції мають бути обов'язково зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови й передачі справи на новий розгляд. Ці дії мають бути спрямовані виключно на встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі та не були з'ясовані в рішенні або постанові господарського суду.

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Згідно зі ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до ст. 81 ГПК господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

В п. 2.6. роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 зазначається, що приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в суді касаційної інстанцій, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 1117 ГПК, щодо розгляду касаційних скарг84;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції. Зміна рішення суду першої інстанції або постанови суду апеляційної інстанції може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні чи постанові головного висновку місцевого господарського суду щодо прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Суд касаційної інстанції залишає в силі одне з раніше ухвалених рішень чи постанов у випадку, коли один із цих судових актів є законним та обґрунтованим. Так, наприклад, скасування оскарженого рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, має місце, коли касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення, яке суд першої інстанції постановив у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосувавши належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянувши справу відповідно до порядку, встановленого нормами господарського процесуального права. В таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.