Контрольно-ревізійна діяльність - Живко 3.Б. - 2. Методика викладання курсу "контроль і ревізія"

Економічний контроль є системою економічних знань і слугує засобом виявлення й ліквідації диспропорцій у розвитку суспільства. Економічний контроль тісно пов'язаний з управлінням, обліком, аудитом, правом, менеджментом, маркетингом, економічним аналізом тощо. Економічний контроль, виявляючи диспропорції у суспільстві, зорієнтований на профілактику (попередження) негативних явищ і раціональне використання ресурсів держави.

Курс "Контроль і ревізія" як наукова й навчальна дисципліна - це система спеціальних знань про принципи і методи вивчення законності, достовірності й економічної доцільності господарських і фінансових операцій та процесів підприємств на основі використання обліково-фінансової, нормативної, звітної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю.

Необхідність підвищення рівня економічної освіти в Україні потребує розробки стратегії і тактики викладання економічних дисциплін.

Основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом - економічно обґрунтовану практичну діяльність.

Викладання будь-якої навчальної дисципліни - це не формальний процес. Щоб зацікавити курсантів (студентів), викладач сам має бути цікавою людиною, майстерно володіти своєю професією, цікавитися кращим досвідом викладання тієї чи іншої навчальної дисципліни, постійно і уважно аналізувати свою практику роботи з курсантами, слухачами і студентами.

У практиці викладання економічних дисциплін важливо не лише розкрити зміст економічних категорій та концепцій, а й знайти ефективні форми знань, домогтися їх засвоєння на рівні мислення, логіки та поведінки людини.

Фахівці у галузі економічної освіти рекомендують приділяти більше уваги ігровим формам проведення занять з тим, щоб сформувати основи економічного мислення і закріпити їх на рівні професійної та побутової поведінки.

Викладач курсу "Контроль і ревізія" повинен знайти методичні прийоми з тим, щоб озброїти курсантів (студентів) міцними теоретичними знаннями і практичними навичками, передати їм певний досвід стики підприємницької діяльності. Курсанти (студенти) беруть активну участь у навчальних ділових і ситуаційних іграх, пишуть курсові, контрольні, дипломні, магістерські роботи, наукові реферати, виступають з доповідями на наукових студентських конференціях, науково-практичних конференціях з питань обліку, контролю, аудиту і аналізу.

Методика викладання курсу "Контроль і ревізія" - це особлива система засобів, що спирається на досконале знання курсу. Викладання - це процес передачі знань однією особою (викладачем) іншій (курсанту, слухачу, студенту).

Але, на жаль, не всі курсанти (студенти) виявляють бажання отримати ці знання. Тому викладач має аналізувати хід процесу навчання. З метою зацікавлення курсантів (студентів) на лекціях, семінарських і практичних заняттях лектор використовує наочні посібники, таблиці, прозірки, малюнки, схеми, слайди, комп'ютерну техніку тощо.

Лише за умови володіння людиною знаннями, вона спробує передати їх іншим, бо лише тоді, вона по-справжньому зрозуміє, що таке проблематика, трудність та складність.

Викладання - складна й важлива справа, яку треба добре освоїти. Для прикладу візьмемо одну і ту ж саму лекцію (заздалегідь написану) запропонуємо прочитати різним викладачам. Результат буде ймовірним, що цікавість і змістовність лекції залежать не стільки від навчального матеріалу, скільки від способу, методики його викладання. Курсанти, слухачі, студенти мають виховати в собі здатність до сприйняття нового, до вибирання саме "золотого" зерна знань, бо ніколи без цього не можна стати добрим фахівцем.

Методика - це технологія організаційної й пізнавальної діяльності курсантів, студентів. їх вміння працювати з роздатковим матеріалом, самостійно опрацьовувати теми, вирішувати ситуаційні вправи.

Кожній людині, крім певних професійних знань, уміння виконувати певну роботу, потрібні певні риси характеру. Так, випускнику вищого економічного навчального закладу потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні принципи. Але виховати людину набагато важче, ніж дати їй знання. Викладач може лише вказати студенту напрямок духовного і морального розвитку людини.

На заняттях з економічних дисциплін (економічної теорії, обліку, контролю, аудиту, фінансово-економічного аналізу, економічної безпеки тощо) курсанти, слухачі, студенти мають переконатися, що економічний успіх і високі моральні принципи завжди крокують поруч. В економічному навчанні є актуальним виховання кожної людини за формулою: знання + інтелект + чесність + логічне мислення + характер.

Викладачу бажано мати значний багаж відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реального життя підприємців, з практики ревізійної роботи, з досвіду зарубіжних партнерів) і вміти правильно їх використовувати в процесі економічного навчання.

Сучасна філософія підприємництва грунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо примусити працювати творчо. Є лише один вихід: створювати умови для творчої роботи. Підготовка сучасного викладача економічних дисциплін вимагає від цього справжнього розуміння процесу створення (формування) економічного мислення та методичних особливостей викладання.

Викладачеві важливо з'ясувати сучасну філософію освіти в сім'ї, школі, вищому навчальному закладі та на роботі, специфіку вирішення проблем економічної освіти.

Метою викладача економічних дисциплін є створення навчальних і творчих умов для розвитку економічного способу мислення та поведінки, що ґрунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього закладу (школи, коледжу, вищого навчального закладу) чи виду навчання (набуття нової кваліфікації, курси підвищення кваліфікації тощо).

Для цього кожний викладач повинен бути носієм економічної культури, мислення і поведінки, мати бажання навчати інших і знати, які знання подавати у якій методичній формі. Для цього слід створити концепцію економічної освіти. Якщо ми розучимося виховувати наших дітей, ми загинемо як нація.

Одним із найважливіших моментів організації підготовки фахівців у галузі економіки є відповідність педагогічної науки реаліям життя, правомірність прямого перенесення наукових принципів і закономірностей у площину практичної діяльності.

Важливим засобом виховання є лекція. Лекція (від анг. lecture -лекція) - публічний виступ з певного питання, виклад програмної теми навчального предмета або проблеми.

Суть методики підготовки лекцій з економічних дисциплін можна подати за наступними параметрами. Спочатку зазначимо позитивні сторони лекції.

1. Лекція має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонація, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість значно економити час курсантів, слухачів, студентів: за дві академічні години слухач отримує інформацію, на пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Лекція активізує й самого викладача. Живий контакт викладача з аудиторією є ключовою умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих курсантів, слухачів, студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає за давно вже пожовклими конспектами, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні досягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно роботою своїх колег, він може читати те, що вже давно висвітлено іншими, в інших курсах. Його лекції будуть декларативними, далекими від істини. Викладач повинен уміти:

- чітко визначити мету викладання курсу "Контроль і ревізія";

- розробити взаємозв'язок тем та розділів (модулів) курсу;

- розробити і затвердити типову та робочу програми курсу;

- підготувати плани семінарських і практичних занять, навчальні й тестові завдання, завдання для індивідуальної роботи та завдання для самостійної роботи студентів;

- визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

- допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на структуру лекції, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники й технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність студентів, увійти в контакт з аудиторією, сподобатися студентам манерою поведінки тощо.

Справжній викладач постійно готується до лекції, розробляє конспект, враховує міжпредметні зв'язки, можливі запитання студентів, розвиває своє ораторське мистецтво.

Основні терміни й поняття з контролю і ревізії ("економічний контроль", "фінансовий контроль", "індукція", "дедукція", "моделювання", "абстрагування", "органолептичні прийоми контролю", "зустрічна перевірка", "контрольний обмір" тощо) сприймаються та засвоюються досить легко, якщо наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами та темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, графіки, діаграми, слайди, малюнки тощо).

Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з теми. Крім того, викладач у кінці теми формулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи.

Краще писати тези лекції короткими фразами і наводити якнайбільше цікавих життєвих прикладів. Слід пам'ятати, що не варто копіювати навіть найблискучішого викладача, треба бути самим собою, не хизуватися своєю педагогічною майстерністю. Разом з тим викладач не повинен упадати перед курсантами чи студентами, допускати панібратства.

Щоб проаналізувати лекцію, лектор має відповісти на такі запитання: чи досягнуто мети заняття; які виникли труднощі й чому, чи вдалося їх подолати; які методичні можливості не вдалося використати. Головне в лекції: ораторське мистецтво лектора; вступна частина; вміння просто пояснити складне поняття; закінчення лекції (контроль, тест); вміння ставити запитання.

Тому народна мудрість дуже вдало зазначає, що розумний відрізняється від мудрого тим, що перший завжди знаходить вихід із складних ситуацій, а другий не потрапляє в такі ситуації.

Викладачу з метою обміну досвідом треба відвідувати лекції інших викладачів і не лише на власній кафедрі. Для самоаналізу або аналізу лекції іншого викладача дайте відповідь на запитання: чи не забагато я даю матеріалу; чи має ця інформація зв'язок із життям, з економічною реальністю ринкових відносин?

Слід навчитись розробляти конспекти-схеми. Конспект-схема - це "канва" знань, які студент вже має в певній галузі. Конспекти-схеми можна використовувати у вигляді додаткового матеріалу, малювати на дошці або проектувати на епідіаскопі, зняти на слайди, зробити на мультимедійному пристрої тощо. Щоб уникнути формалізму, періодично конспекти доцільно переглядати та доповнювати.

Принципи самооцінювання лекції:

а) знання фактичного матеріалу;

б) вміння володіти увагою курсантів, слухачів, студентів;

в) манера та стиль викладання;

г) зовнішній вигляд викладача;

д) культура мовлення.

Використання ділових ігор дає змогу зменшити час вивчення дисципліни на 30-50 %.

Ідея ділових ігор у 50-х роках зародилась у США. Ділові ігри застосовувались в основному для навчання студентів-економістів або майбутніх керівників фірм.

Аналізуючи ділову гру, треба з'ясувати: кому це буде цікаво; яка мета вашого методу; як роз'яснити завдання гри; як підвести підсумки; хто був лідером і чому.

З курсу "Контроль і ревізія" можна провести ділову гру, наприклад, за темою "Касові операції".

Організувати гру можна так. Групу студентів ділять на три підгрупи: "Касири", "Бухгалтери", "Ревізори". Всім курсантам, студентам роздають на руки аркуші касових книг та первинні касові документи (прибуткові і видаткові касові ордера, чеки на отримання готівки, ремарки банку, квитанції, авансові звіти) і підготовлені три умови завдань (щодо касових операцій). Для вирішення ділової гри виділяється одна пара (80 хвилин).

Всі курсанти, студенти самостійно розв'язують завдання протягом 40 хвилин, тобто заповнюють первинні документи, заповнюють касову книгу та готують звіт касира.

Через 40 хвилин викладач забирає у всіх студентів касові звіти й передає "бухгалтерам", щоб "бухгалтери" проставили бухгалтерські проводки, перевіривши всі документи, підписали звіти та за 15 хвилин передали "ревізорам". Викладач проводить перевірку разом з ревізорами 15 хвилин. В процесі перевірки "ревізори" викликають "касирів", "бухгалтерів" для написання пояснень. Протягом 10 хвилин, що залишилися, "касири" і "бухгалтери" складають план усунення недоліків; один із "ревізорів" доповідає про результат, який зіставляється з наперед підготовленим контрольним результатом викладача та готують пропозиції до акту ревізії каси.

Таким чином, всі курсанти, студенти були перевірені на предмет засвоєння знань з обліку і контролю касових операцій, викладач виставляє їм оцінки у своєму журналі.