Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Законність притягнення до адміністративної відповідальності у справах вказаної категорії

Виявлено випадки, коли були підстави для притягнення осіб до адміністративної відповідальності, проте, через неналежне оформлення матеріалів органами внутрішніх справ, порушення судом вимог статей 245 та 280 КпАП щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, правопорушники уникали відповідальності, встановленої законом. Без належного вмотивування судом до цих осіб застосовувався вид стягнення, не передбачений санкцією інкримінованої статті.

Наприклад, 31 серпня 2005 р. об 11 год. 50 хв. T.. Ч.. С.-Д.. H.. Л. проникли до приміщення Київської міської державної адміністрації, захопили приймальню міського голови, чим перешкоджали нормальній роботі міськдержадміністрації. На неодноразові вимоги працівників міліції припинити ці дії не реагували, після чого їх було затримано. Згідно з постановами Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2005 р. вказаних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано стягнення у виді попередження, яке не передбачено санкцією інкримінованої статті, та всупереч вимогам ст. 33 КпАП не вмотивовано судом. Із матеріалів справ також убачається, що протоколи стосовно Ч. Та Л. працівниками міліції оформлені із порушенням вимог ст. 256 КпАП. Зокрема, у протоколі стосовно Ч. не зазначено часу і місця вчинення правопорушення, відсутні пояснення порушника, не вказані прізвища й адреси свідків (за змістом рапортів такі особи с); у протоколі стосовно Л. не вказано, чи роз'яснювалися йому права та обов'язки. У постановах суду щодо Ч" Л., Т. не зазначено, у чому виражалася злісна непокора законним вимогам працівників міліції, яким саме вимогам, не наведені пояснення правопорушників, не вказано, якими доказами підтверджується винність цих осіб. За таких підстав постановами голови апеляційного суду м. Києва від 6, 10, 25 жовтня та 17 листопада 2005 р. скасовано ці постанови місцевого суду.

Матеріали справ щодо Ч..Л., Т направлено на додаткову перевірку до Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві. Справи щодо Ш. та С.-Д. направлено на новий судовий розгляд, а провадження у справі стосовно Н. закрито через порушення щодо нього кримінальної справи за ст. 341 КК України.

У судах обгрунтовано закривалося провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо учасників масових зібрань, адже згідно з вимогами ч. 2 ст. 185і КпАП відповідальності підлягає лише організатор зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації.

Так, у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2003р. закрито провадження у справі щодо 3. про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КпАП, через відсутність у його діях складу правопорушення та оскільки 3. не був організатором пікетування.

Іноді протоколи про адміністративні правопорушення складали необґрунтовано внаслідок незаконних вимог або розпоряджень працівників міліції, чим порушували конституційні права та свободи осіб. У таких випадках на підставі п. 1 ст. 247 КпАП суди цілком правомірно також закривали провадження у справах.

Наприклад, дільничний інспектор міліції Старосамбірського PB УМВС України у Львівській області склав протокол про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 185 КпАП щодо П. У протоколі зазначено, що 11 червня 2005 р. о 23 год. 30 хв. П., перебуваючи у нетверезому стані, на законну вимогу працівників міліції проїхати у чергову частину категорично відмовився, шарпав за формений одяг, на зауваження працівників міліції не реагував. Однак із матеріалів справи, зокрема рапортів працівників міліції, убачається, що під час оперативно-профілактичного відпрацювання території вони разом із працівниками спецпідрозділу "Беркут" приблизно о 23 год. 30 хв. шляхом зламу дверей зайшли у будинок раніше судимого П., розбудили його, етапи кричати, чому він не відкрив двері, оглядали будинок, шукали макову солому, привезли П. у чергову частину міліції. У судовому засіданні працівники міліції не змогли пояснити, на підставі чого вони у нічний час шляхом зламу дверей зайшли у дім П. та яким чином він порушив громадський порядок. Відповідно до постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 14 червня 2005р. провадження в указаній справі закрито за відсутністю в діях П. складу правопорушення.

Незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема необґрунтоване застосування до особи адміністративного арешту, є істотним недоліком у судовій практиці та, інколи, тягне відшкодування моральної шкоди у порядку цивільного судочинства. Також істотним недоліком є неодноразове направлення справи на новий судовий розгляд, що викликає тяганину в розгляді справи судом та порушує право особи на судовий розгляд упродовж розумного строку, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наприклад, згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2004р. А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та піддано адміністративному арешту на строк 10 діб. Через неправильну правову оцінку дій особи місцевим судом, постановами голови апеляційного суду м. Києва вказану постанову суду скасовано, а справа двічі направлялася на новий судовий розгляд, за результатами якого у постанові Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2005 р. провадження у справі щодо А. було закрито у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях. А. повністю відбув накладене на нього стягнення, а потім звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним застосуванням адміністративного арешту.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2006 р. позов А. задоволено та стягнуто на користь позивача 1 тис. 500 грн. моральної шкоди і на судові витрати. Підставою для задоволення позову став установлений судом факт завдання позивачеві шкоди (глибоких душевних страждань), бо він не мав змоги виконувати обов'язки годувальника трьох своїх дітей, був принижений перед родичами, співробітниками та змушений виправдовуватися перед ними тощо.