Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 185/10. Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, яким здійснює контроль за перевезенням пасажирів, пов'язана з фізичним опором або образою, а так само з іншими протиправними діями, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

(Доповнено статтею 1859 згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 210/95-ВР; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері управління на транспорті, а також у сфері громадського порядку.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів, пов'язаній з фізичним опором або образою, а так само з іншими протиправними діями (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Стаття 185/10. Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону

Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті,- тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

(Доповнено статтею № 18510 згідно із Законом України від 02.07.99 р. № 812-XIV, із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 07.02.2002 p. № 3048-ІІІ, від 03.04.2003 р. № 662-1У, від 31.05.2005 p. № 2600-ІV)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону, а також у сфері громадського порядку (див. Закони України "Про державний кордон України", "Про Державну прикордонну службу України", "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", "Про виключну (морську) економічну зону України").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.