Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці лані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української PCP від 29.07.91 р. № 1369-ХІІ, від IS.I1.9I p. JV. 1818-ХІІ; Законом України від 24.09.2008 р. № 586-УІ)

( 1 ) Доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються:

1) протоколом про адміністративне правопорушення;

2) поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків;

3) висновком експерта;

4) речовими доказами;

5) показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252. Оцінка доказів

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ)

(1) Орган (посадова особа), що, згідно статті 213 нього Кодексу, уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Здебільшого, поняття всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин, а так само поняття правосвідомості та внутрішнього переконання є багато в чому оціночними, оскільки їх адекватність реаліям залежить саме від оцінки конкретних відомостей органом (посадовою особою), то здійснює розгляд справи, а така оцінка завідомо має суб'єктивний характер, оскільки об'єктивними можуть бути лише обставини, але аж ніяк не люди та не закон як творіння виключно людських рук.

Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового слідства або дізнання

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІV)

(1) Стаття 253 цього Кодексу містить імперативну вимогу для органу (посадової особи), що згідно статті 213, розділу НІ цього Кодексу розглядає справу про адміністративне правопорушення, передати матеріали такої справи прокурору, органу досудового слідства або дізнання (залежно від підвідомчості) у випадку, якщо такий орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушенні, яке стало приводом для справи про адмінправопорушення, є ознаки злочину. Це доволі спірне положення, оскільки чимало складів адмінправопорушень, передбачених цим Кодексом, містить елементи, аналогічні тим. що містять деякі склали злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, і саме від суб'єктивної оцінки та внутрішнього переконання, якими керується орган (посадова особа) при розгляді справи, залежить ймовірність появи висновку щодо наявності чи відсутності в діянні, що вже стало предметом провадження по справі про адмінправопорушення, ознак злочину.