Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 5.8. Соціальне партнерство за трудовим правом

Соціальне партнерство як правовий інститут — це сукупність норм, що регламентують відносини між соціальними партнерами — трудовими колективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками й іншими представниками) і працедавцями та їхніми представниками, а також між об'єднаннями названих суб'єктів щодо врегулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці та вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів). Соціальне партнерство передусім розглядається через компетенцію трудових колективів.

Повноваження трудових колективів регулюють глави II "Колективний договір", ХVІ-А "Трудовий колектив", ст. 52, 140,142,152,153, 223, 252 КЗпП України, закони України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р. № 90/97-ВР, "Про оренду державного і комунального майна".

Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Згідно з Конституцією України, громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, які об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за видом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права (ст. 36 Конституції України).

Відповідно до Закону "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за видом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1). Метою діяльності профспілок є представництво, здійснення і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2). Заборонено будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв'язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї.

Профспілки незалежні від органів державної влади й органів місцевого самоврядування, працедавців, інших громадських організацій, політичних партій, вони їм не підзвітні та не підконтрольні. Основне завдання профспілок — представництво і захист інтересів працівників перед власником.

Права профспілок класифікуються за такими групами: права щодо встановлення на виробничому, регіональному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці; права в галузі застосування чинного законодавства про працю; права щодо контролю за дотриманням трудового законодавства.

Одним із напрямів соціально-партнерських відносин є укладання колективних договорів і колективних угод. Колективний договір — це нормативно-правова угода, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками підприємства. Він укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і володіють правами юридичної особи. Зміст колективного договору становлять узгоджені сторонами умови (положення), покликані врегулювати соціально-трудові відносини в організації.