Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 6.4. Припинення шлюбу, визнання шлюбу недійсним

Припинення шлюбу — це припинення правовідносин між подружжям, що зумовлене певними юридичними фактами.

Припинення шлюбу відбувається внаслідок:

— смерті одного з подружжя або оголошення його померлим;

— розірвання шлюбу.

Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання внаслідок волевиявлення обох, або одного з них, на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, або на підставі рішення суду.

Ч. З ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо один із подружжя помер до набуття чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Однак, якщо один із подружжя помер у день набуття чинності рішення суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Розірвання шлюбу за взаємної згоди дружини та чоловіка, в яких немає дітей (тобто неповнолітніх дітей), здійснюється на підставі їхньої заяви, поданої до органу реєстрації актів цивільного стану (надалі РАЦС).

У ст. 107 Сімейного кодексу передбачено підстави розірвання шлюбу в так званому спрощеному порядку — в органах РАЦСу за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя:

— визнаний безвісно відсутнім;

— визнаний недієздатним;

— засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на термін не менше як три роки.

У цьому випадку шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Судовий порядок розірвання шлюбу здійснюється, якщо один із подружжя не бажає розлучення та якщо обоє з подружжя бажають розлучення, але мають спільних неповнолітніх дітей.

Водночас із розглядом питання про розірвання шлюбу суд може вирішити питання про те, з ким із батьків залишаються неповнолітні діти, а також спори щодо стягнення аліментів на утримання дітей (у випадку, якщо сторони не уклали між собою договір про розмір аліментів на дитину, який повинен бути нотаріально посвідчений) або на одного з подружжя, який є недієздатним, питання щодо спільно набутого майна та ін.

Відповідно до частини 2 ст. 110 Сімейного кодексу, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, окрім випадків, коли один із подружжя вчинив злочин щодо другого з подружжя або дитини, чи батьківство зачатої дитини до досягнення одного року визнане іншою особою, або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Шлюб вважається припиненим у день винесення відділом РАЦС відповідної постанови про розірвання шлюбу, судом — у день набуття чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Звертаємо увагу на те, що реєстрація розірвання шлюбу може провадитися незалежно від терміну, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набуло чинності, або винесення постанови про розірвання шлюбу.

Лише після розірвання шлюбу та отримання свідоцтва про розірвання шлюбу колишнє подружжя має право укласти новий шлюб.

Законодавством надано можливість жінці та чоловікові, шлюб між якими було розірвано, подати до суду заяву про поновлення шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.

У Сімейному законодавстві введено нове поняття — фіктивне розірвання шлюбу, тобто це таке розірвання шлюбу органом РАЦСу, яке було здійснене подружжям не з метою припинення шлюбних відносин, а з іншою метою, наприклад, отриманням певної матеріальної вигоди обома чи одним із подружжя. Визнання розірвання шлюбу фіктивним відбувається в судовому порядку.

Від припинення шлюбу необхідно відрізняти визнання шлюбу недійсним. Недійсним вважається шлюб, зареєстрований в органі РАЦСу у випадку порушення передбачених законом умов укладення шлюбу.

Сімейним кодексом України встановлено такі підстави визнання шлюбу недійсним:

1. Вчинення сторонами під час укладення таких суттєвих порушень умов вступу в шлюб, у силу якого він вважається недійсним і які не потребують рішення суду щодо цього. Рішення ж про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу відбувається за заявою заінтересованої особи і приймається органом РАЦСу. Такими абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:

— зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

— зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідним братом і сестрою;

— зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

2. До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби:

— зареєстровані без вільної згоди жінки та чоловіка;

— фіктивні, тобто укладені чоловіком та жінкою або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя.

Однак шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, що засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

У ст. 41 Сімейного кодексу також передбачено такі підстави визнання судом шлюбу недійсним, які є правом, а не обов'язком суду, а саме, якщо шлюб був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (зазначеним особам право на укладення шлюбу може надаватися лише судом);

2) між двоюрідними братом та сестрою;

3) між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

4) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

5) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.

Однак шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, що передбачені в пунктах 1, 2, 4 ч. 1 ст. 41 Сімейного кодексу, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Шлюб, визнаний судом недійсним, є недійсним із дня його державної реєстрації. У разі визнання шлюбу недійсним відновлюється становище, що існувало до його укладення. Особи, які перебували у недійсному шлюбі, не набувають тих прав та обов'язків, що виникають у подружжя.

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, то воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності, а розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, має право в судовому порядку на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя, на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом, а також на аліменти, як при дійсному шлюбі, та на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Діти, народжені у недійсному шлюбі, мають такі самі права та обов'язки, що й діти, які народилися у дійсному шлюбі.

Від визнання шлюбу недійсним треба відрізняти "неукладений" шлюб.

Неукладеним вважається такий шлюб, який зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, чи зареєстрований за підробленими документами або за документами, що не належать нареченому або нареченій.

Анулювання запису про такий шлюб в органі РАЦСу проводиться за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

Неукладений шлюб не породжує жодних прав та обов'язків.