Право - Оуенз К. - 21.6. Витрати, пов'язані з поставкою-передачею

Якщо контрактом не передбачено інше, місцем передачі є місцезнаходженням підприємства продавця або його юридична адреса. Це передбачено положеннями статті 29(1) та (2) і означає, що в таких випадках витрати на поставку-передачу має нести покупець. Однак у багатьох контрактах про продаж містяться прямо висловлені умови або про місце поставки-передачі, або про витрати на неї, або про те й інше разом. Зовнішньоторговельні операції часто відбуваються на "Умовах міжнародної комерції" (ІНКОТЕРМС), що публікуються Міжнародною комерційною палатою. Це доволі вичерпний перелік умов, що вказують, де має відбутися передача. Поширеним прикладом таких умов є умова "ex-works", за якою покупець несе відповідальність за всі витрати, пов'язані з транспортуванням товарів з підприємства продавця, хоч на практиці саме продавець часто організовує транспортування, та умова "free carrier", що включає умови fob (франко-борт), for (франко-вагон) та fot (франко-залізнична платформа), за якою продавець відповідає за товари, доки їх не завантажать відповідно на борт судна, у вагон чи на залізничну платформу у вказаному місці. Продаж продавцем у Бірмінгемі покупцеві в Гамбурзі, виражений терміном "fob Феліксстоув", означає, що продавець має оплатити транспортування товарів з Бірмінгема до порту Феліксстоув і завантаження товарів на вказане покупцем судно. За вартість перевезення та непередбачені витрати, включно зі страхуванням, з моменту завантаження товару на судно відповідає покупець.

В альтернативному випадку контракт може укладатися на умовах fas (франко вздовж борта судна), що відрізняється від fob тим, що продавець не оплачує витрат, пов'язаних із завантаженням товарів на борт судна.

Якщо продавець не оплачує повних витрат поставки, то вважають, що контракт укладено на умовах cif (вартість, страхування та фрахт), у цьому разі продавець відповідає за поставку товару на намічене місце призначення. Однак, якщо контракт передбачає продаж специфічних товарів, котрі, наскільки відомо сторонам, на момент укладення контракту перебувають в якомусь іншому місці, то місцем поставки-передачі визначається це місце. Оскільки вартість поставки в сучасному комерційному світі висока, зрозуміло, що для продавця товарів з'ясування питання про місце передачі й відповідну структуру цін має велике значення. Положення статті 29(6) закону передбачають, що, якщо не домовлено про інше, передбачувані й непередбачувані витрати, пов'язані з приведенням товарів у стан передатності, має нести продавець. Якщо товари необхідно поставити у віддалене місце, то згідно з положеннями статті 33 покупець повинен взяти на себе ризик, пов'язаний зі псуванням товарів, імовірним при їх перевезенні.

21.7. Поставка-передача і оплата

Якщо не домовлено про інше, поставка-передача і оплата є одночасними подіями. Продавець повинен бути готовим і прагнути передати товари у володіння покупцю в обмін на оплату їхньої вартості, а покупець повинен бути готовим і хотіти оплатити вартість товарів в обмін на одержання їх у своє володіння. Це передбачено положеннями Статті 28 закону. На практиці при комерційному продажу продавець часто дає покупцеві певний термін кредиту. Зазвичай цей строк становить 29 днів з моменту ви писання рахунка-фактури, але взагалі може мати різну тривалість. Великі компанії, які регулярно розміщують значні замовлення, досить часто застосовують свою ринкову владу, щоб одержати тривалі терміни кредиту.

Примітка: готовність і бажання виконати договірні зобов'язання є вимогою статті 28. Якщо покупець бажає заплатити, але продавець не бажає поставляти товар, то покупець не повинен платити, щоб дістати можливість подати позов на продавця за порушення контракту — він має просто бажати заплатити. І навпаки, якщо покупець зазначає, що не хоче платити, продавець може подати позов за порушення контракту — для цього він не зобов'язаний поставляти товари.