Банківські операції - Коцовська P.P. - 4.1.4. Організація банківської кредитної діяльності

Банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня процентних ставок та комісійних винагород.

Кредитний потенціал - це мобілізовані кошти банку мінус загальний резерв ліквідності:

Мобілізовані кошти банку подано на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Склад мобілізованих банками коштів

Загальний резерв ліквідності залежить від нормативу обов'язкових резервних вимог (обов'язкового резерву), який установлюється НБУ, та від рівня резерву ліквідності, що встановлюється банком самостійно.

Кошти обов'язкового резерву банку зберігаються на його кореспондентському рахунку в Національному банку України і потрібні банкові для створення надійних гарантій для клієнтів у разі непередбачених збитків.

Норма обов'язкових резервів становить певний відсоток від суми залучених банками коштів, залежно від джерел та строків рахунків і вкладів.

Після видавання кредитів сума кредитного потенціалу зменшується, отже, для недопущення неправильного його розподілу в банках розраховують вільні кредитні ресурси.

Чинники, що впливають на рівень кредитного потенціалу банку:

- загальна величина мобілізованих банком коштів;

- рівень резерву ліквідності;

- структура і стабільність мобілізованих коштів;

- режим використання обов'язкових резервів.

4.1.3. Кредитна політика банку

Кредитна політика – комплекс рішень, ухвалених правлінням банку, в яких зафіксовані умови, параметри надання кредитів, організація кредитного процесу, що, у свою чергу, включає:

- розподіл обов'язків кредитного персоналу; повноважень при прийнятті кредитних рішень;

- процес перевірки якості кредиту;

- відповідні санкції до персоналу за неналежне виконання функцій, передбачених кредитною політикою та конкретною кредитною процедурою.

Кредитна політика банків повинна поєднувати інтереси банку, його акціонерів, вкладників, позичальників із загальнодержавними інтересами.

Заборонними умовами, яких повинні дотримувати банки, розробляючи свою кредитну політику, є:

- покриття кредитними коштами збитків;

- формування статутного капіталу за рахунок кредитних коштів;

- купівля цінних паперів.

Кожен банк розробляє свою кредитну політику, однак спільними рисами у кредитній політиці всіх банків є дотримання банками централізованих економічних нормативів кредитного ризику, кредитування позичальників незалежно від форм власності на потреби, передбачені їх статутною діяльністю.

Відмінні риси кредитної політики кожного банку полягають у тому, що кожен банк визначає свої пріоритети у кредитуванні, методи оцінки фінансового стану позичальника, рівень процентної ставки за кредит тощо.

Кредитна політика – це сукупність внутрішньобанківських документів, серед яких основними є:

• стандарти кредитування;

• кредитні інструкції.

Стандарти кредитування - це перелік дій кредитних менеджерів, правила організації кредитного процесу, вимоги до забезпечення кредиту, до кредитоспроможності позичальників, до оформлення документації, зразки цих документів тощо.

Стандарти виступають у формах різноманітних банківських кредитних положень: "Про кредитування", "Про кредитний комітет", "Про аналіз фінансового стану позичальника".

Кредитна інструкція – це опис послідовних дій при наданні конкретного кредиту.

Реалізацію кредитної політики банку забезпечує правильна організація кредитної роботи, добір кваліфікованих кадрів та управління кредитним процесом.

4.1.4. Організація банківської кредитної діяльності

При організації кредитної діяльності в банках в основному спостерігається певна структурно-управлінська вертикаль (рис. 4.2).

Істотну роль відіграють у процесі кредитування працівники кредитних відділів - кредитні економісти, менеджери, аналітики.

Рис. 4.2. Організаційна структура кредитної діяльності банку

Ці особи повинні відповідати високим професійним і особистим якостям - здатністю контактувати з людьми, толерантністю, умінням висловити думку, рішучістю, чесністю, працьовитістю тощо.