Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - Розділ 9. Основи фінансового права України

9.1. Поняття фінансового права України, його предмета і методів

Фінансове право - це одна із галузей права України, що представляє собою систему правових норм, встановлених чи санкціонованих державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері створення, розподілу, використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання завдань і функцій держави та її адміністративно - територіальних одиниць, які забезпечуються державним примусом.

Фінансове право характеризується ознаками: 1) встановлюється чи санкціонується державою (встановлені норми фінансового права містяться в законах. Так, відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; санкціоновані фінансові норми містяться в підзаконних нормативно - правових актах);

2) має, як правило імперативний характер;

3) є системою норм, що мають внутрішній розподіл на підгалузі та інститути фінансового права;

4) є загальнообов'язковим, так як приписи фінансових норм обов'язкові для виконання тими особами, яким вони адресовані;

5) є відносно стабільним і динамічним (норми податкового і банківського права є відносно стабільними, а норми бюджетного права, що закріплюють державний бюджет та місцеві бюджети приймаються компетентними органами щорічно);

6) є формально визначеним;

7) регулює особливе коло суспільних відносин, що складаються з приводу формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів;

8) забезпечується примусовою силою державного апарату. Предметом фінансового права є суспільні відносини

пов'язані з фінансовою діяльністю держави:

- бюджетні відносини;

- податкові відносини;

- банківські відносини.

Основними методами фінансового права є:

1) імперативний метод, пов'язаний із високим рівнем визначеності фінансово-правових норм, які вимагають точного і безумовного виконання їх приписів і забороною учасникам фінансово-правових відносин самостійно вибирати певну поведінку в конкретних умовах;

2) субординаційний метод, що базується на юридичній нерівності сторін, при цьому однією зі сторін фінансово-правових відносин завжди виступає представник держави, який направляє іншій стороні владну вказівку, закріплену в нормативно - правовому акті, що має бути виконаною;

3) диспозитивний метод, який дозволяє суб'єкту вибирати певну поведінку в межах передбачених правовою нормою (має місце переважно в банківських відносинах);

4) рекомендаційний метод, пов'язаний із визначенням компетентними органами певних зразків поведінки суб'єктів, що їм рекомендується, що можуть бути використані ними на власний розсуд.

Норми фінансового права розподіляються на дві великі частини.

Загальну частину, норми якої закріплюють загальні принципи здійснення фінансової діяльності, правовий статус фінансових органів, здійснення фінансового контролю та інших.

Особливу частину, норми якої розподілені на окремі сукупності, що є підгалузями фінансового права:

- бюджетне право;

- податкове право;

- банківське право.

Кожна підгалузь в свою чергу поділяється на правові фінансові інститути. Так, інститутами бюджетного права є групи правових норм, об'єднані в глави Бюджетного кодексу України:

- доходи і видатки державного бюджету України;

- виконання державного бюджету України;

- надходження та витрати місцевих бюджетів;

- між бюджетні трансферти;

- відповідальність за бюджетні правопорушення та інші. Формально - юридичними джерелами фінансового права

України є нормативно-правові акти, змістом яких є норми, що регулюють фінансово-економічні відносини.