Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 10.6. Поняття та види природо та землекористування

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Використання природних ресурсів фізичними та юридичними особами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

- раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

- здійснення заходів, щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

- здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

- застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

- збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

- здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб та дотримання вимог екологічного законодавства.

Землекористування може бути постійним і тимчасовим:

1) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Це право належить:

а) підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об'єднанням), установам та організаціям.

2) право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Таке право може належати громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Як підтверджує практика, такі строки оренди найбільш доцільні, так як орендар для підвищення продуктивності своєї діяльності починає роботи вкладення в земельну ділянку, що сприяє збереженню корисних властивостей землі і підвищенню її родючості.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Договір оренди земельної ділянки обов'язково повинен містити істотні умови:

- об'єкт оренди, тобто місце розташування та розмір земельної ділянки;

- термін договору оренди;

- орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду розміру плати);

- цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

- існуючі обмеження і обтяження, щодо використання земельної ділянки (заборони на передачу в суборенду, заборони на провадження окремих видів діяльності, тощо, згідно зі ст. 111 ЗКУ);

- сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- відповідальність сторін.

Якщо у договорі відсутня хоча б одна із вищевказаних умов, то це е підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, а також визнання договору недійсним.

Крім істотних умов у договорі оренди земельної ділянки за згодою сторін можуть бути зазначені й інші умови:

- щодо якісного стану земельних угідь;

- порядку виконання зобов'язань сторін;

- обставин, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди земельної ділянки тощо.

Договір оренди земельної ділянки повинен бути укладений у письмовій формі. Обов'язковою невід'ємною частиною договору є план (схема) земельної ділянки. Укладений договір потрібно нотаріально посвідчити за місцезнаходженням земельної ділянки та зареєструвати в місцевих органах виконавчої влади.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Закон закріплює права та обов'язки землекористувачів.

Так, землекористувачі згідно з законом або договором мають право:

- самостійно господарювати на землі;

- власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

- використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

- на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

- споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно землекористувачі зобов'язані:

- забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

- своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

- не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

- своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

- дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть встановлюватись і інші обов'язки землекористувачів,