Правознавство - Олійник А.Ю. - § 14. Судимість

Поняття та правові наслідки судимості. Судимість - це правове становище особи, яка виникає внаслідок засудження її за вчинення злочину з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, тягнучи при цьому несприятливі для засудженого кримінально-правові та загально-правові наслідки. Закінчується судимість її погашенням чи зняттям.

Судимість - суто кримінально-правове явище. За рамками кримінального права виникнути й існувати вона не може.

Із сказаного випливає, що судимість: 1) виникає, коли особу засуджено за діяння, передбачене КК; 2) з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили; 3) стосується лише засудженої особи; 4) породжує правове становище, результатом якого є несприятливі для особи кримінально-правові та загально правові наслідки; 5) триває визначений законом термін; 6) погашається через визначений у КК строк або знімається в установленому законом порядку.

Передумовою виникнення судимості є вчинення особою діяння, що містить склад злочину, передбачений КК.

Правовою підставою судимості особи є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили. Судимість стосується лише особи, яку засуджено, і вирок щодо якої набрав законної сили. При цьому слід зазначити, що поняття судимості можна розглядати у двох значеннях: як кримінально-правовий інститут (норми, що регламентують судимість, вміщені у розділі ХІІІ Загальної частини КК) і як кримінально-правове явище. Ці дві сторони судимості органічно поєднані між собою, але не тотожні. Якщо судимість як кримінально-правове явище властива особі, котра вчинила діяння, що містить склад злочину, передбачений КК, і вирок щодо якої набрав законної сили, то судимість, як кримінально-правовий інститут - це сукупність норм КК, які регламентують порядок виникнення, існування і припинення судимості. Ми розглядаємо судимість у цілому: як явище, яке регламентується нормами КК.

Згідно з ч. З ст. З КК, кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК. Аналіз положень кримінального закову дозволяє виділити такі кримінально-правові наслідки судимості:

1) судимість громадянина України, іноземця, особи без громадянства за вчинений ними злочин за межами України може бути врахована у разі вчинення ними нового злочину на території України при кваліфікації цього злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності чи покарання (ст. 9 КК);

2) судимість впливає на визнання злочину повторним (ч. 4 ст. 32 КК);

3) судимість за умисний злочин є обов'язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення особою нового умисного злочину (ст. 34 КК);

4) судимість впливає на звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, за наявності судимості неможливе звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зі зміною обстановки (ст. 48 КК), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

5) судимість впливає на кваліфікацію діяння. Наприклад, контрабанда, вчинена особою, раніше судимою за такий злочин, кваліфікується за ч. 2 ст. 201 КК;

6) судимість впливає на призначення покарання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 67 КК рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин, має визнаватись судом при призначенні покарання обставиною, що його обтяжує. Відповідно до ст. 71 КК вчинення нового злочину засудженим після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тягне більш суворе покарання, а за певних умов - до 25 років позбавлення волі;

7) судимість впливає на звільнення від відбування покарання. Так, більш жорсткими є умови умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п. 2 ч. З ст. 81 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила новий умисний злочин протягом не відбутої частини покарання (п. З ч. З ст. 81 КК). Більш жорсткими є й умови заміни не відбутої частини покарання більш м'яким щодо особи, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь-якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі (п. 2 ч. 4 ст. 82 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом не відбутої частини покарання (п. З ч. 4 ст. 82 КК).

Загально правові наслідки судимості полягають утому, що вона е перешкодою для обіймання певних посад та зайняття певними видами діяльності, а також підставою ряду інших обмежень.

Так, громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом України (ст. 76 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути суддею (ст. 7 Закону "Про статус суддів"); набрання законної сили обвинувальним вироком суду (момент виникнення судимості) є підставою для звільнення судді з посади (ст. 126 Конституції України) та для дострокового припинення повноважень народного депутата України (ст. 81 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути адвокатом (ст. 2 Закону "Про адвокатуру"), нотаріусом (ст. З Закону "Про нотаріат"); особи, які мають судимість, не можуть бути призначені на посаду прокурора або слідчого прокуратури (ч. 6 ст. 45 Закону "Про прокуратуру") тощо.

Судимість є перешкодою для реалізації інших прав особи. Наприклад, наявність у громадянина судимості за тяжкі злочини є перешкодою для допуску до державної таємниці (ст. 23 Закону "Про державну таємницю"); до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів, застосування амністії не допускається (ст. З Закону "Про застосування амністії в Україні").

Судимість обмежує права людини лише на певний, чітко визначений у законі строк.

Строки погашення судимості. Ст. 89 КК передбачає три види строків погашення судимості:

1) судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі при дотриманні нею передбачених законом вимог;

2) судимість погашається самим фактом відбуття покарання;

3) судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання.

Аналіз ст. 5 та ч. З ст. 88 КК дозволяє виділити четвертий вид, згідно з яким судимість погашається у зв'язку з декриміналізацією діянь, за які особа засуджена чи у зв'язку з пом'якшенням кримінальної відповідальності за їх вчинення.

П'ятий вид випливає зі змісту ч. 4 ст. 88 КК, згідно з яким особа вважається неосудною внаслідок її реабілітації.

Шостий вид випливає з Прикінцевих та перехідних положень КК, згідно з якими особа вважається не судимою внаслідок не передбачення в новому КК виду покарання, до якого особу засуджено за КК 1960 р.

До першого виду строків погашення судимості віднесено випадки, передбачені пунктами 1-2 ст. 89 КК, а саме:

такими, що не мають судимості, визнаються, по-перше, особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених статтями 76 та 78 КК (наприклад, у зв'язку з невиконанням покладених на них обов'язків, систематичним вчиненням правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення). Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. По-друге, жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийнято рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості після відбуття цього додаткового покарання.

Другий вид строків погашення судимості включає випадки, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 89 КК. Відповідно до п. З цієї статті, судимість погашається за умови, коли особи, які були засуджені до позбавлення волі обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, відбули це покарання. Згідно з п. 4 ст. 89 КК судимість погашається, коли особи: а) відбули покарання у виді службового обмеження військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні; в) з моменту дострокового звільнення військовослужбовців від службового обмеження чи тримання в дисциплінарному батальйоні, а також г) з моменту відбуття військовослужбовцем покарання на гауптвахті замість арешту.

Засуджені неповнолітні визнаються такими, що не мають судимості, після виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ч. 1 ст. 108 КК).

Третій вид строків погашення судимості включає випадки, передбачені пунктами 5—9 ст. 89 КК. Згідно з положеннями, викладеними в згаданих пунктах, судимість погашається щодо осіб, засуджених: а) до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 5); б) до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 6); в) до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 7); г) до позбавлення волі затяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 8); ґ) до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 9).

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні, засуджені до позбавлення волі: а) за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; б) за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; в) за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (пункти 2-4 ч. 2 ст. 108 КК).

Четвертий вид строків погашення судимості включає випадки, згідно з якими судимість погашається: а) фактом декриміналізації діяння, за яке особу було засуджено (ст. 5 ч. З ст. 88 КК), та б) фактом відбуття покарання чи спливом визначеного у закові строку після відбуття покарання - за умови прийняття нового закону про кримінальну відповідальність, який її пом'якшує. Скажімо, санкція нового закону передбачає покарання у виді службового обмеження волі для військовослужбовців, тоді як раніше діючий закон передбачав покарання у виді штрафу. Судимість погашається з моменту набрання новим законом чинності. Другий приклад. Пом'якшення відповідальності привело до того, що діяння, за вчинення якого особа відбула покарання, тепер є злочином не тяжким, а середньої тяжкості. У цьому разі особа вважається такою, що не має судимості, якщо на день набрання чинності новим законом пройшло три або більше трьох років після відбуття нею покарання (п. 8ст.89КК).

П'ятий вид строків погашення судимості полягає в тому, що особа, яку було необгрунтовано засуджено, вважається не судимою внаслідок її реабілітації (ч. 4 ст. 88 КК).

Шостий вид строків погашення судимості включає один випадок: згідно з п. 7 розділу П Прикінцевих та перехідних положень КК особи, засуджені до покарання у виді громадської догани (ст. 33 КК 1960 р.), якщо у них до набрання чинності нового КК не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

Обчислення строків погашення судимості. Порядок обчислення строків погашення судимості передбачено у ст. 90 КК. Відповідно до її положень, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного та додаткового покарання. Причому, якщо строк додаткового покарання перевищує строк основного покарання, відлік строку погашення судимості має вестись з моменту, коли особа відбула додаткове покарання.

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася вчиненням злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Якщо вирок так і не було виконано, судимість погашається після закінчення строків давності виконання вироку (ст. 80 КК).

Якщо особу достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).

Якщо не відбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

У тому разі, коли особа після відбуття покарання, але до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається й обчислюється заново. Причому, окремо за кожен злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин. Наприклад, особа відбула покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості. Судимість, згідно з п. 6 ст. 89 КК, буде погашена через два роки після відбуття покарання. Однак, до завершення цього строку особа вчиняє новий злочин середньої тяжкості і засуджується за нього до позбавлення волі. За таких умов перебіг строку погашення судимості за перший злочин переривається. Після відбуття особою покарання за новий злочин паралельно будуть спливати строки погашення судимості і за перший, і за другий злочини. Судимість за перший злочин буде погашена через два роки, за другий злочин - через три роки (п. 7 ст. 89 КК).

Слід зазначити, що відповідно до п. 11 розділу П Прикінцевих та перехідних положень КК, правила, встановлені КК 1960 р. щодо погашення й зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності КК 2001 р., за винятком випадків, якщо новим кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

Зняття судимості означає припинення стану судимості до закінчення строків погашення судимості, передбачених уст. 89 КК. Згідно з чинним КК, зняття судимості можливе, по-перше, лише після відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, а також додаткових покарань, якщо такі були призначені особі. По-друге, особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. По-третє, заняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК. Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, таке обмеження стосується тільки випадків відбуття ними покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин (ч. З ст. 108 КК). По-четверте, судимість може бути знята тільки судом. До набрання чинності КК 2001 р. судимість могла бути знята на підставі Указу Президента від 12 квітня 2000 р. "Про Положення про порядок здійснення помилування". Судимість не знімається і законом про амністію (ч. 2 Закону "Про застосування амністії в Україні".

§ 15. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
§16. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ОСНОВИ УТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВИХ, ПРАВООХОРОННИХ ТА ПРАВОЗАХИСНИХ ОРГАНІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ
Глава XIX. Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції: порядок утворення і функціонування
§ 1. Правосуддя в Україні
§ 2. Загальна характеристика конституційної юрисдикції в Україні.
§ 3. Місцеві суди в Україні
§ 4. Апеляційні суди в Україні
§ 5. Вищі суди України
§ 6. Верховний Суд України
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru