Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Розділ 2. Забезпечення національної безпеки держави

2.1. Поняття національної безпеки

У науковій літературі є кілька визначень поняття "безпека", а саме:

1) гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами захищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об'єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз;

2) стан захищеності людини, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави, світового співтовариства щодо вивчення, виявлення, ідентифікації та аутентифікації, попередження та усунення небезпек та загроз, мінімізації дії негативних наслідків, здатних наразити на небезпеку фундаментальні цінності антропосоціокультурного середовища, зашкодити стійкому розвитку системи безпеки;

3) стан управління небезпеками та загрозами, коли останні можуть відігравати конструктивну роль (синергетичний підхід);

4) органічна система організації державної влади щодо реалізації потреб та інтересів людини є фундаментальною основою існування будь-якої системи;

б) явище, тотожне з гомеостазисом системи, під яким розуміють тип динамічної рівноваги характерний для складних систем, що саморегулюються, і полягає в підтриманні суттєво важливих для збереження системи параметрів у допустимих межах;

в) стан захищеності особи, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз, який базується на діяльності людей, суспільства та держави, світового співтовариства народів щодо виявлення (вивчення), попередження, послаблення, усунення (ліквідації) і відбиття небезпеки та загрози, здатних згубити їх, позбавити фундаментальних матеріальних та духовних цінностей, нанести неприйнятну (недопустиму об'єктивно і суб'єктивно) шкоду, перешкодити їх виживанню та розвитку.

Система безпеки охоплює такі основні елементи: наукову теорію (філософію), доктрину (концепцію), політику, стратегію і тактику забезпечення безпеки; сукупність міжнародних, державних і громадських (недержавних) інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особи, суспільства, держави; методи способи та засоби забезпечення безпеки. Розрізняють такі типи безпеки:

o за масштабом - міжнародна, регіональна, локальна;

o за суб'єктами - національна, суспільна, колективна, особиста;

o за суспільними сферами - політична, економічна, військова, екологічна, радіаційна тощо.

В Україні забезпечення безпеки регулюється Конституцією України, іншими законами й правовими актами, а також системою відповідних державних органів і об'єднань громадян.

Проблема "безпеки" на початку XXI ст. набула універсального змісту. Окрім традиційної військової та військово-політичної сфери, вона поширилася на сфери соціальних, економічних, правових, культурних, екологічних та інформаційних відносин. До того ж, існує тенденція до появи різноманітних видів безпеки: енергетичної, продовольчої, демографічної, епідеміологічної тощо, що зумовлено виникненням відповідних загроз як національного, так і глобального рівнів.

Для українського суспільства проблема забезпечення національної безпеки є особливо гострою, що пояснюється наявністю таких проблем, як необхідність створення сприятливих умов для подальшого розвитку українського суспільства та держави; існування перманентної економічної кризи; порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами; зростання рівня злочинності та корупції; поширення загрози тероризму, неконтрольованого розповсюдження зброї та наркотиків; загрозливий стан довкілля; значне ускладнення демографічної ситуації.

Необхідною передумовою належного захисту національних інтересів та протидії зазначеним загрозам є створення та ефективне функціонування системи забезпечення національної безпеки. У цій системі значна роль належить МВС, завданням якого є протидія певним внутрішнім загрозам, насамперед, боротьба зі злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення у разі катастроф, стихійних лих тощо.

Відповідно в умовах сьогодення міліція поступово перетворюється із державного органу, що виконує каральні функції, на орган, основним пріоритетним напрямом діяльності якого є захист інтересів суспільства, що зумовлює зміну їх місця та ролі в системі забезпечення національної безпеки.

Усе це зумовлює гостру потребу в дослідженні проблем стану і розвитку системи забезпечення національної безпеки, її правових, організаційних та інших складових, нормативно-правового забезпечення організації та функціонування суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, зокрема, міліції.

Актуальність теми визначається також фактичною відсутністю теоретико-правових досліджень стосовно місця та ролі МВС у системі забезпечення національної безпеки України, проблем правового регулювання їх діяльності щодо забезпечення національної безпеки, правових форм взаємодії з іншими суб'єктами цієї системи.

Окрім того, важливість проблеми пояснюється необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів удосконалення системи міліції, з тим, щоб вона була б здатна своєчасно адаптуватися до змін у суспільстві, передусім у разі виникнення чи наростання дестабілізуючих чинників у державі, тенденцій до зміни рівнів небезпеки існуючих загроз і ступеня важливості пріоритетних національних інтересів.