Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Стосовно європолу

Вплив принципів захисту даних на опрацювання інформації поліцейськими службами зазначено в звіті, присвяченому третьому оцінюванню Рекомендації № (87) 15, що регулює використання особистих даних в поліцейському секторі. Хоча національні кримінальні кодекси не розроблялися спеціально з метою захисту даних, багато з їхніх правил мають той же ефект, що й принципи захисту даних, наприклад заходи безпеки щодо обвинувачуваних, правила збору доказів, баланс інтересів під час справедливого судового розгляду. В цьому зв'язку Європейський комітет з правової співпраці (СОСЛ) розробив наступні особливі принципи захисту даних:

а) Принцип законності опрацювання;

б) Принцип завершеності досягнення цілі;

в) Принцип пропорційності;

г) Принцип тривалості зберігання;

д) Принцип прозорості;

е) Право доступу;

є) Принцип якості даних: право виправлення помилок або видалення даних;

ж) Принцип незалежного нагляду;

з) Принцип заходів безпеки;

Стосовно європолу

В червні 1998 усі уряди держав-членів Європейського Союзу ратифікували Конвенцію про заснування Європейської поліцейської установи (Конвенція Європолу) (Офіційне видання С 316 від 27.11.1995 р.), яка набрала чинності 1 жовтня 1998 р. Європол є правоохоронною організацією Європейського Союзу, яка проводить кримінальні розслідування, її задачею є надання допомоги правоохоронним органам держав-членів ЄС в боротьбі з серйозними видами організованої злочинності. Штаб-квартира Європейської поліцейської установи, "Європолу", знаходиться в Гаазі (Нідерланди). Завданням Європолу є підвищення ефективності компетентних органів Держав-членів та сприяння співпраці між ними в зростаючому переліку сфер:

o запобігання та боротьба з тероризмом;

o незаконний обіг наркотиків;

o торгівля людьми;

o злочини, що пов'язані з нелегальною імміграцією;

o заборонена торгівля радіоактивними та ядерними речовинами;

o заборонена торгівля транспортними засобами;

o боротьба з виробництвом фальшивих євро;

o відмивання грошей, що пов'язане з міжнародною кримінальною діяльністю. Основними задачами Європолу є наступні:

o сприяння обміну інформації між державами-членами ЄС;

o добування, сортування та аналіз інформації та розшуковик відомостей;

o негайне повідомлення компетентних органів держав-членів ЄС про інформацію, що їх стосується;

o та про будь-які виявлені зв'язки між кримінальними правопорушеннями;

o надання допомоги в проведенні розслідувань в державах - членах ЄС;

o створення комп'ютеризованої системи зібраної інформації.

Кожна держава-член ЄС виділяє підрозділ, який буде єдиним органом по зв'язках між Європолом та компетентним національним відомством. Цей орган повинен направити принаймні одного офіцера зв'язку, який уповноважений національним органом представляти його інтереси в Європолі. До цієї Конвенції може приєднатися будь-яка держава, яка стає членом Європейського Союзу.

Європол має комп'ютеризовану інформаційну систему. Дані вводяться прямо до системи, до якої для консультування мають безпосередній доступ національні підрозділи, офіцери зв'язку, директор, заступники директора та уповноважені служби Європолу. Інформаційна системи може використовуватися з метою зберігання не особистих та особистих даних. Особисті дані, що витягуються з інформаційної системи, можуть пересилатися або використовуватися лише компетентними службами держав-членів ЄС з метою запобігання та боротьби зі злочинністю в межах компетенції Європолу, та іншими тяжкими кримінальними злочинами. Особа, яка бажає отримати дані про себе, що зберігаються в Європолі, може безкоштовно подати запит до національного компетентного органу в будь-якій державі-члену ЄС. Європол надсилає відповідь безпосередньо цій особі. Будь-яка особа має право вимагати від Європолу виправити або видалити дані, що мають до неї відношення. Незалежний спільний наглядовий орган несе відповідальність за моніторинг діяльності Європолу з метою забезпечення не порушення прав особистості шляхом зберігання, опрацювання та використання даних, що маються в розпорядженні Європолу.

На наш погляд, експерт цілком справедливо включив до свого розгляду ряд елементів прецедентного права, зокрема Алкема № 9, це особливо важливо, адже саме прецедентне право передбачає:

o судовий контроль та інші види контролю, незалежні від адміністрації;

o процедурні та технічні положення для здійснення такого контролю;

o правові обмеження стосовно цілей та методів збору інформації;

o значимість для цілі, з якою зберігаються дані;

o юридичне визначення категорій осіб, дані про яких можуть бути зібрані та випадків, в яких дані підлягають обробці;

o визначені обмеження щодо терміну зберігання даних;

o юридичне визначення умов, за якими дані мають бути знищені. Щодо Страсбурзького суду із захисту прав людини. Експерт достатньо

повно та всебічно узагальнив досвід його роботи, в якій право на повагу до особистого життя складається із наступних аспектів:

o реєстрація та ідентифікація особи;

o медичні обстеження;

o особисте сексуальне життя у тому числі гомосексуалізм та аборти;

o зміни власного імені.

При чому, як і права на повагу для життя, право на повагу до особистого життя у практиці Страсбургського суду передбачає визначення:

o по-перше, втручання у здійснення цього права;

o по-друге, чи виправдане таке втручання.

Поліцейському варто знати, що суд при цьому керується положеннями про те, що законодавство щодо захисту персональних даних, прагне віднайти баланс між потребами суспільства у зборі інформації про своїх мешканців та

індивідуальними інтересами осіб, які знають, що інформацію збирають саме про них. Такі закони мають враховувати чинні нормативно - правові акти, що регулюють право до особистого життя та відповідний захист.

Особливий інтерес викликають матеріали Європейського суду щодо таємного реєстру поліції (1987 р.); гомосексуалізму (1981 р.); відмови у в'їзді; депортації в наслідок кримінальної діяльності; цензури поштової кореспонденції; приватної кореспонденції; читання кореспонденції, прослуховування телефонів як загальне право; інформації отриманої від таємних агентів поліції або інформаторів.

При чому, суд зазначив, що утримання інформації у таємному реєстрі поліції, до якого у заявника немає доступу, становить втручання у застосуванні ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав і свобод людини. До того ж, ця інформація не дає змогу заявнику бути прийнятим на державну службу.

У цьому контексті вкрай важливою є справа "Ротару проти Румунії", на що звертає увагу експерт. У цій справі:

b) Повага до особистого життя також певною мірою охоплює право на налагодження та розвиток стосунків з іншими людьми, що в принципі включає в себе діяльність професійного або ділового характеру.

c) Більш того, публічна інформація може підпадати під межі особистого життя, якщо вона систематично збирається та зберігається у файлах органами влади, особливо якщо така інформація стосується далекого минулого (в даному випадку: частково недостовірна формація про життя заявника, зокрема про його навчання, політичну діяльність та судимості, частина якої була зібрана більше п'ятдесяти років тому, зашкодили репутації заявника)

d) Як зберігання, так і використання такої інформації у поєднанні з відмовою в її спростуванні, становлять втручання в положення ст. 8 § 1.

e) Ці принципи залишаються дійсними і по відношенню до інформації, яка зберігалася та використовувалася до набуття чинності цією Конвенцією, якщо зберігання такої інформації не припинилося після вищезгаданої дати.

f) Навіть якщо розвідувальні служби можуть на законних підставах існувати в демократичному суспільстві, повноваження щодо таємного спостереження за громадянами припускаються згідно з положеннями цієї Конвенції лише в ступені, необхідному для забезпечення охорони демократичних інститутів.

g) Виправдання такого втручання (у відповідності до ст. 8) означає, що втручання здійснювалося згідно з законом, переслідувало законні цілі, як передбачено § 2, та, більш того, було необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цих цілей.

Вислів "згідно з законом" вимагає не лише наявності відповідної правової бази для скоєння такого втручання у національному законодавстві, а й має на увазі якість такого законодавства, тобто його доступність для учасників процесу та передбачуваність наслідків його застосування, наприклад, шляхом визначення способу, в який можна отримати докази (підтвердження), та надання відповідному органу повноважень щодо збору, зберігання або оприлюднення інформації про приватне життя особи.

Передбачуваність вимагає формулювання правила з достатньою точністю для того, щоб будь-яка особа - в разі необхідності, за допомогою відповідних консультацій - могла відповідно регулювати свою поведінку.

Фраза "згідно з законодавством" містить посилання не лише на національне законодавство. При цьому також мається на увазі якість "законодавства", тобто його сумісність з правовою нормою. Під цим розуміється наявність заходів правового захисту в національному законодавстві від свавільного втручання з боку органів державної влади. Особливо якщо повноваження виконавчих органів влади виконуються в секреті, ризик такого свавілля стає очевидним. Оскільки практичне впровадження заходів секретного спостереження за спілкуванням не є відкритим для вивчення окремими особами або широкою громадськістю, це суперечило б правовим нормам, якби обсяг свободи дій, що надається виконавчим органам влади, виражався як необмежена влада. Закон має вичерпно ясно встановлювати обсяг такої свободи дій, наданої компетентному органу, та спосіб її застосування з урахуванням законних цілей такого заходу з метою надання окремим особам адекватного захисту від свавільного втручання.

"Якість" вищезазначених правових норм підлягає ретельному вивченню, зокрема, з огляду на визначення того, чи з достатньою точністю у національному законодавстві представлені обставини, за яких компетентний орган може зберігати та використовувати інформацію стосовно приватного життя особи.