Проблеми теорії держави і права - Машков А. - Об'єкт і предмет ЗЮН. Основні точки зору

Як зазначалось вище, всі науки, в тому числі і ЗЮН, мають свій предмет та об'єкт дослідження. У науковій і навчальній літературі найбільш поширена точка зору, що: оскільки ЗЮН - якою, як правило, визнають, теорію держави і права - є юридичною наукою, то об'єктом її дослідження виступає "держава і право", чи "державно-правова дійсність" тощо. При цьому варто враховувати, що зміст поняття "державно-правова дійсність" є більш широким, ніж зміст понять "держава" і "право" узятих разом.

Розбіжності у тлумаченні об'єкта ЗЮН перш за все пов'язані з:

• мета теоретичними основами тих чи інших концепцій, у рамках яких визначається об'єкт ЗЮН;

• особливостями розуміння зв'язків і залежностей, які існують між державою і правом;

• кон'юнктурою та/або стереотипами, які переважають в тій чи іншій науковій школі. Що ж стосується причин різного визначення

предмета ЗЮН, то, тут можна вести мову про:

• плюралізм підходів до визначення об'єкта ЗЮН і юридичних наук загалом;

• розбіжності у процесі виділення предмета ЗЮН, які зумовлені ідеологічними, методологічними, загально-світоглядними та загально-філософськими поглядами суб'єктів, що здійснюють процес виділення.

Взагалі всі точки зору щодо визначення об'єкта і предмета загальнотеоретичної юридичної науки, які існують в сучасній науковій літературі, можна розділити на чотири підходи:

1) консервативний;

2) реформістський;

3) революційний;

4) нігілістичний. Охарактеризуємо ці підходи. Консервативний підхід. У рамках цього підходу;

• об'єктом теоретичної юридичної науки виступає держава і право, а її предметом - дослідження вказаного об'єкта в рамках марксистської соціально-політичної концепції співвідношення держави і права;

• питання (що формують предмет науки), які остаточно оформилися у ТДП в 60-80-х роках XX ст. мають бути залишені без змін.

У рамках даного підходу допускається плюралізм думок стосовно окремих питань теорії, але при цьому всі позиції в межах допустимого плюралізму мають бути основані на постулатах марксизму, як теоретично обґрунтованої, єдиної і абсолютно правильної метатеорії. Зрозуміло, що у такому випадку обумовлена і методологічна основа дослідження цього підходу - діалектичний та матеріалістичний матеріалізм.

Слід визнати, що відкритий захист вказаної позиції віднайти в літературі досить важко, однак за курсами лекцій, науковими програмам і т. д. вона, очевидно, виявляється у деяких авторів, зокрема, А. Вишневського, Н. Горбаток, В. Кучинського, О. Скакун та ін.

Реформістський підхід. Згідно з цим підходом:

• об'єктом теоретичної юридичної науки є держава і право (чи "державно-правова дійсність");

• предметом виступають питання, які можна віднести до юридичних аспектів виявлення цієї дійсності.

При цьому допускається, що можливо і доцільно передати багато питань у "відання" інших наук,скажімо,політології та/або соціології, а також включити до сфери дослідницького інтересу цілої низки питань ЗЮН, які раніше не стосувалися її предмета. Це зумовлено тим, що, як пишуть М. Абдулаєв та С. Комаров, "предмет теорії держави і права, як і всякої науки, не залишається незмінним". Наприклад, у межах реформістського підходу визнається доцільність виключення з предмета ТДП проблематики, пов'язаної з дослідженням політичної системи суспільства, політичного режиму і т.д., які раніше вивчалися ТДП. І навпаки, доповнити предмет ТДП новою, такою, що раніше не входила в її предмет, тематикою, зокрема, проблематикою, пов'язаною з правовим нігілізмом і ідеалізмом⁴³. При цьому питання, які підлягають включенню чи/або виключенню, залежить лише від позиції (точки зору) конкретного вченого.

У межах розглядуваного підходу допускається чи/або передбачається:

• перегляд категоріального апарату, який застосовується;

• можливість побудови цілісної концепції державно-правової дійсності і за межами марксистської теорії;

• наявність теоретично і фактично методологічного плюралізму тощо. Прибічниками такого підходу де-факто є:

Г. Манов, М. Абдулаєв, С. Комаров та ін. Відкрито визнають його правоту і В. Лазарев та Є. Темнов, зазначаючи, що "зміна і перетворення предмета свідчать про незупинний пошук науки. Тут виникає проблема своєрідного протиріччя між "чистотою" і стабільністю тієї науки, основи якої у корінилися, склали арсенал перевірених принципів і понять, які ввійшли в її зміст. Саме життя висуває нові об'єкти пізнання і "прибирає" звичне, але відмерле. Традиційна проблематика даної науки поповнюється новими напрямами дослідження, які часто ведуть до сфери інших галузей наукового знання. ...розумне розширення предмета теорії права і держави не "розмиває" його, а значно збагачує і укріплює".

Революційний підхід. Згідно з цим підходом:

• розуміння об'єкта та предмета теоретичної юридичної науки вимагає кардинального перегляду;

• як об'єкт теоретичної юридичної науки необхідно розглядати лише право та похідні від нього явища (наприклад, правосвідомість, правова культура і т. п.). предмет теоретичної науки визначається колом питань, пов'язаних з правом як регулятором суспільних відносин.

Це з очевидністю передбачає не тільки перейменування ЗЮН (замінити назву "Теорія держави і права" на "Теорію права"), а й проведення докорінного перегляду категоріального апарату та методологічної основи теорії права.

У межах цього підходу, як правило, пропонується використовувати будь-які, вже укорінені в західній юридичній науці підходи (соціологічний, природно-правовий і т. д.), з їх принципами, категорійним апаратом. Фактично ставиться під сумнів можливість і доцільність побудови єдиної юридичної доктрини державно-правової дійсності. Заперечується правильність марксистської концепції та її методології дослідження держави і права.

Питання, які раніше розглядалися у ЗЮН-ТДП, але за своєю природою, з точки зору "наукових революціонерів", не повинні включатися у предмет теорії права, мають бути або виділені в самостійну/і науку/и (наприклад, теорію держави), або включені в предмет інших наук, наприклад, політологію, соціологію і т. п..

Прибічниками цього підходу є В. Бабаев, А. Піголкін, С. Алексеев та ін.

Дея кі з представників вказаного підходу йдуть ще далі, пропонуючи провести диференціацію самої теорії права на окремі науки: наприклад, на філософію права, соціологію права, теорію позитивного права і т. д.

Нігілістичний підхід. Згідно з цим підходом:

• ЗЮН - теорія держави і права - це наука, яка виникла в процесі ідеологізації юридичної науки, проведеної в рамках марксистсько-ленінської теорії. До того ж, ця наука, яка не має ніякої практичної цінності поза контекстом ідеологічної функції юридичної науки;

• у зв'язку з неспроможністю марксистської соціально-політичної теорії автоматично слід визнати фактичну неспроможність і теорії держави і права навіть в ідеологічному плані. ТДП - ніщо інше як "псевдонаука", яка, як уже згадувалося, взагалі не має практичного значення.

Зрозуміло, що в межах цього підходу навіть не може йти мова про предмет і об'єкт ЗЮН, оскільки такої науки не існує.

Виходячи з даного підходу, теоретичні основи юриспруденції мають розроблятися в рамках окремих галузевих юридичних наук, а питання, які стосуються загально-філософських і соціологічних моментів буття права, - це сфера філософських і соціологічних наук. Всі питання, пов'язані з державою, - це основа політичних або державознавчих наук.

Вказаний підхід відкрито зустрічається доволі рідко. Однак він існує серед юристів-практиків, з'являється у висловленнях окремих представників галузевих юридичних наук.

Слід визнати, що є "об'єктивні" причини появи та існування "нігілістичного" підходу щодо теорії держави і права. В першу чергу це пов'язано з тим, що:

• тривалий час основну свою функцію теорія держави і права вбачала в ідеологічному обґрунтуванні можливостей, доцільності і абсолютної істинності марксистської соціально-політичної теорії в контексті застосування її до держави і права. Через це основна увага акцентувалася на соціологічних та політичних аспектах проявів держави і права. Це, зокрема, виявилося у тому, що саме теорія держави і права заміняла в системі радянської науки політологію як науку;

• оскільки основний акцент в теорії держави і права в радянський час був зроблений на ідеологічні моменти, практичний її аспект знівелювався. Практична сторона теоретичного загально-юридичного знання набула латентного характеру. Щоб зрозуміти практичне значення знання, виробленого в рамках теорії держави і права, необхідно було піднятися на певний (достатньо високий) рівень розуміння юридичного матеріалу в контексті тієї чи іншої системи державно-правових відносин. Це змогли зробити деякі видатні науковці - юристи, зокрема, О. Іоффе.

У зв'язку з усім викладеним, для подальшого викладення матеріалу дуже важливо сформулювати конкретне визначення об'єкта і предмета ЗЮН.