Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 4. Профілактичні заходи в процесі виробничо-господарської діяльності

3.1. Розроблення тематики і графіків виступу перед засудженими працівників правоохоронних органів (суду, прокуратури, юстиції).

3.2. Проведення виїзних судових засідань з питань розгляду кримінальних справ засуджених, умовно-дострокового звільнення, звільнення за актом амністії тощо.

3.3. Оформлення правових стендів і виставок юридичної літератури.

3.4. Методичне забезпечення роботи із засудженими, які не стали на шлях виправлення, та злісними порушниками режиму.

3.5. Заходи щодо активізації роботи самодіяльних організацій засуджених.

3.6. Заходи щодо більш широкого залучення до роботи із засудженими релігійних конфесій та створення умов в межах УВП для віросповідання та проведення релігійних обрядів.

3.7. Заходи щодо налагодження та закріплення зв'язку засуджених із трудовими колективами, громадськими організаціями, шефами, родичами засуджених, благодійними організаціями в інтересах профілактики злочинів та інших правопорушень.

3.8. Заходи щодо організації морально-естетичного виховання, проведення культурно-масових та фізкультурно-спортивних заходів серед засуджених.

4. Профілактичні заходи в процесі виробничо-господарської діяльності

4.1. Заходи, спрямовані на забезпечення усіх засуджених, у тому числі в ДІЗО і ПКТ (крім категорій, які звільняються за законом від робіт), працевлаштуванням в умовах УВП (шляхом розширення власної виробничої бази, контрагентів, кооперації тощо), а також забезпечення їх заробітною платою.

4.2. Заходи щодо удосконалення щоденного обліку праці і оцінки її результатів, виявлення осіб, які ухиляються від праці або змушують працювати за себе інших засуджених.

4.3. Систематична перевірка правильності закриття нарядів і нарахування заробітної плати засудженим.

4.4. Заходи щодо виявлення причин і умов відмови від праці, ухилення від роботи засуджених або невиконання ними норм виробітку.

4.5. Заходи щодо удосконалення нагляду та спостереження за засудженими на виробництві (створення локальних дільниць; обладнання цехів, інструментальних приміщень відповідною системою захисту, недопущення безконтрольного доступу засуджених до заточного обладнання, лакофарбувальних та інших речовин тощо).

5. Профілактичні заходи у сфері матеріально-побутового та медичного забезпечення засуджених

5.1. Забезпечення засуджених відповідно до законодавства житловою площею та необхідними комунально-побутовими умовами, кімнатами для проведення побачень, клубом, бібліотекою, перукарнею, їдальнею за рахунок бюджету та внутрішніх ресурсів УВП.

5.2. Забезпечення контролю за своєчасним забезпеченням засуджених якісними продуктами харчування та речовими приналежностями, а також належною роботою торгових точок УВП.

5.3. Відповідно до плану медико-профілактичної роботи медслужби розробляють графіки огляду об'єктів і засуджених, аби не допускати групових та масових епідемій.

5.4. Здійснювати систематичний контроль за зверненнями засуджених до медичних частин, задоволенням їх скарг (або зловживань), здійсненням шпиталізації, наданням екстреної допомоги, особливо під час отримання травм та побоїв тощо.

5.5. Заходи щодо виявлення медичними працівниками засуджених, які мають суспільно небезпечні захворювання, вади (відхилення в психіці, алкоголіки, наркомани, сексуальні збоченці) для постановки їх на обліки і здійснення відповідного профілактичного впливу.

До організаційних заходів профілактики також можна віднести план дій особового складу УВП під час надзвичайних обставин, що передбачає:

o постановку завдань;

o порядок оповіщення та строки збору особового складу УВП і контролерів з нагляду під час тривоги;

o організацію управління та зв'язку;

o заходи з приводу сил та засобів до готовності дій під час надзвичайних обставин;

o розрахунок сил та засобів, що необхідні для ліквідації надзвичайних обставин;

o організація взаємодії;

o порядок застосування зброї та спеціальних засобів;

o заходи безпеки.

Дії посадових осіб УВП під час надзвичайних обставин згідно зі спеціальним планом визначаються з урахуванням професіональної підготовки працівників та конкретних умов, ситуацій, мають бути проведені з мстою упередження негативних проявів. Вони становлять комплексне реагування на випадок:

- групових та масових заворушень;

- втечі засудженого;

- звільнення заручників;

- ліквідації пожежі та стихійного лиха.

Залежно від конкретної обстановки, можуть формуватись групи працівників різних служб, згідно з бойовим розрахунком та завданнями. Вони завчасно повинні знати, в яких групах перебуватимуть, а також систематично готуються, тренуються, відпрацьовують дії під час ускладнення оперативного стану. Узгоджуються питання організації взаємодії, порядку застосування зброї та спеціальних засобів згідно із законом, засобів безпеки та ін.

Щодо тактичних засад профілактики і методики її застосування в УВП, доцільно нагадати, що поняття та сутність терміна "тактика" (з грецьк - "мистецтво" побудови військ): "складова частина військового мистецтва, яка містить в собі теорію і практику підготовки і ведення бою", "засоби", "прийоми", обрані для ведення бою; вона займає підлегле становище щодо стратегії й обслуговує її. Саме уявляючи стратегію запобігання та протидію злочинності в УВП, можна визначити основні вимоги тактики профілактики злочинів:

1) її підлеглість головній стратегічній меті і завданням запобіганню та протидії злочинності;

2) залежність від умов її здійснення, у тому числі від соціально-групових та індивідуальних характеристик особистості, мікросередовища і поведінки засуджених;

3) наукове обгрунтування тактичний дій;

4) нормативно-стандартизований та творчий характер тактики, котра не повинна складатись стихійно та визначатись тільки за фактичним станом оперативної обстановки (хоча цьому слід приділяти велику увагу), а повинна в основних елементах вироблятись раніше і цілеспрямовано, за певним зразком, визначатись як комплекс можливих варіантів діяльності з урахуванням зміни умов;

5) це - системна діяльність, що підкоряється основному системоутворювальному елементу - усуненню ймовірності вчинення злочинів в УВП;

6) оптимальне співіснування та співвідношення колективних і індивідуальних форм впливу, оперативно-розшукових заходів, методів і засобів виховання і примусу інших.

Таким чином, виходячи із завдань-вимог тактики спеціально-кримінологічного запобігання в УВП, можна визначити її основні аспекти щодо спрямованості профілактичного впливу та стадій тактичної діяльності.

Тактику спеціально-кримінологічного запобігання, в широкому розумінні цього терміна, слід розглядати з урахуванням усіх основних стадій цієї діяльності:

а) на рівні загальної профілактики:

1) здійснення кримінологічного аналізу всієї злочинності та інших соціально небезпечних явищ (суїциду, алкоголізму, наркотизму та ін.) в усій системі виконання покарань, УВП конкретних регіонів та окремих установах по виконанню покарань;

2) виявлення та вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів (причин і умов, що сприяють злочинності), деформацій ціннісних орієнтацій середовища засуджених, мікросоціальних психологічних процесів, дисфункцій нормативної системи та діяльності структурних ланок інституту виконання покарань, його підрозділів, їх кримінологічна діагностика;

3) прогнозування майбутнього стану злочинності у кримінально-виконавчій системі, конкретних регіонах та УВП;

4) розроблення програм та планів кримінологічного впливу згідно із прогнозом (комплексне та спеціальне планування профілактичних заходів, розподіл сил та засобів, установлення термінів їх виконання в УВП);

5) організація виконання та реалізація запланованих заходів профілактики злочинності в УВП;

б) контроль за виконанням планових завдань та коректировка окремих заходів профілактики в УВП керівництвом;

7) висновки та оцінка змін у стані злочинності та оперативного стану в кримінально-виконавчій системі та її установах, а також оцінка виконання та ефективності профілактичних дій конкретних підрозділів та посадових осіб;

6) на рівні профілактики окремих видів злочинів:

1) здійснення кримінологічного аналізу окремих видів злочинів (інших небезпечних явищ) у системі та установах виконання покарань;

2) виявлення осіб та вивчення їх кримінологічної характеристики, криміногенних ситуацій, причин і умов, що сприяють вчиненню конкретних видів злочинів (втеч, дій, що дезорганізують роботу УВП, захоплення заручників, убивств, масових заворушень, злісної непокори та ін.);

3) прогнозування ймовірності вчинення конкретних видів злочинів серед певної категорії засуджених з урахуванням негативних об'єктивних обставин;

4) складання спеціальних планів профілактики, відвернення, припинення найбільш небезпечних та поширення злочинів, що мають місце в УВП;

5) реалізація спеціальних планів профілактики конкретними службами та підрозділами (оперативним відділом, відділом нагляду і безпеки);

6) профілактика окремих видів злочинів у конкретних видах виправних установ (різного рівня безпеки);

в) на рівні індивідуальної профілактики:

1) кримінологічний аналіз конкретного заподіяння злочину або іншого соціально небезпечного вчинку;

2) вивчення особистості потенційного злочинця із числа засуджених, а також суб'єктивних та об'єктивних причин, умов і факторів, що сприяють злочинній поведінці даної особи (особистісно-ситуаційної природи поведінки, у тому числі з відхиленнями);

3) профілактика конкретного злочину або злочинів з боку окремої особи.

У такому разі здійснюється:

1) виявлення потенційних правопорушників;

2) їх вивчення та кримінологічна діагностика;

3) прогнозування майбутньої злочинної поведінки;

4) планування профілактичних дій відповідно до прогнозів;

5) організація та виконання профілактичних заходів;

6) контроль за станом поведінки особи, яка підлягає профілактичному впливу, та діяльністю суб'єктів профілактики;

7) оцінки результативності профілактичних дій та висновки щодо особи, щодо якої вони застосовуються.

На відміну від загальної профілактики в УВП індивідуальна профілактика здійснюється вузьким колом суб'єктів цієї діяльності стосовно окремого засудженого.

Завдяки комплексу спеціальних загальнопрофілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення злочинів, на облік ставляться відповідні категорії засуджених, які вчинили певні правопорушення в УВП або мають намір їх вчинити.

Комісією на чолі з начальником виправної колонії здійснюється розгляд матеріалів на цих правопорушників, зібраних начальником відділення соціально-психологічної служби спільно з працівниками відділу нагляду і безпеки, після чого виноситься рішення про постановку на облік даного засудженого, що оформлюється протоколом.

Наказом по УВП за певними працівниками закріплюється обов'язок слідкувати за спальними місцями, робочим місцем і Щоденним підведенням підсумків виконання виробничого завдання цим засудженим. При проходженні строєм ці засуджені йдуть у першій шерензі. На спеціальні стенди в черговій частині колонії заносяться установочні дані, фотокартки на осіб, взятих на профілактичний облік, як схильних до нападу на представників адміністрації, захоплення заручників, вчинення втеч тощо.

Індивідуальна профілактична робота із вказаною категорією засуджених здійснюється начальником відділення соціально-психологічної служби. До особових справ засуджених, які перебувають на обліку, долучаються довідки-орієнтировки із зазначенням підстав терміну перебування на обліку, а також дані попередніх висновків про результати його профілактування.

Індивідуальна профілактика злочинів спрямована на досягнення таких цілей, як усунення суб'єктивної основи злочинної поведінки, виявом якої є особистісні властивості самої людини, і нейтралізація криміногенного мікросередовища її життєдіяльності.

Виокремлюють генеральну, загальну і конкретну мету індивідуальної профілактики злочинів. Змістом генеральної мети індивідуальної профілактики злочинів є корекція поведінки особи, яка профілактується, забезпечення індивідуального способу життя, який відповідає тій соціальній спільноті, до якої вона належить. Генеральна мета конкретизується в загальних цілях, до яких відносять: ліквідацію криміногенного впливу ближчого соціального оточення, нейтралізацію конфліктних проблемних і криміногенних ситуацій. Конкретні цілі індивідуальної профілактики зумовлюються змістом і характером причин індивідуальної протиправної поведінки та специфікою суб'єктів профілактики .

В УВП склалася певна система індивідуальної профілактики злочинів у межах відділення соціально-психологічної служби за участю таких суб'єктів профілактики, як: начальник даного відділення, оперативний працівник та начальник цеху (де працює засуджений). Це дозволяє підвищити рівень інформативності про криміногенні ситуації, окремих засуджених, схильних до вчинення злочинів, а також своєчасно і ефективно вплинути на поведінку осіб, які перебувають на профілактичному обліку.

Отже, діяльність адміністрації УВП з питань індивідуальної профілактики розглядається з двох позицій: а) визначення категорій засуджених, які підлягають профілактичному впливу; б) визначення тактичних етапів індивідуальної профілактики злочинів та інших правопорушень.

На профілактичний облік (списочний та картотечний) заносяться засуджені з такими ознаками:

- "злодій в законі" та інші авторитети злочинного середовища;

- організатори і учасники угруповань негативної спрямованості;

- схильні до втечі;

- схильні до встановлення недозволених зв'язків та виготовлення і зберігання заборонених предметів та речей;

- засуджені, які займаються здирництвом, вимаганням від засуджених будь-яких речей, здійснюють тиск на засуджених та вдаються до тероризму;

- схильні до нападу на представників адміністрації та інших осіб;

- організатори, учасники масових заворушень, групових та масових непокор, хуліганських дій, азартних ігор;

- схильні до гомосексуалізму, інших збочень та вад психічного характеру;

- схильні до вживання, придбання та зберігання наркотичних речовин, інших одурманюючих речовин, спиртних напоїв;

-засуджені, які перебувають у конфліктних стосунках з іншими засудженими;

- засуджені, які перебувають у ДІЗО, карцері та ПКТ.

На профілактичний облік можуть бути поставлені й інші категорії засуджених, зважаючи на оперативну обстановку в УВП.

Як правило, профілактичний облік ведеться у формі списочного чи карточного обліку.

Списочні обліки ведуться в оперативному відділі та відділі нагляду і безпеки, а також у відділенні соціально-психологічної служби і в цілому по УВП.

Карточні обліки ведуться працівниками оперативної служби і систематизуються в алфавітно-довідковій картотеці.

Оскільки процес профілактичного впливу на засудженого в УВП має певну аналогію з виховним впливом, то його можна іменувати як виховно-профілактичний вплив.

Пропонуємо загальну схему процесу індивідуальної профілактики з позиції двох аспектів - кримінологічного та психолого-педагогічного, відповідно до організаційних етапів виховно-профілактичного впливу (див. табл. 1).

Таблиця 1. Організаційні етапи виховно-профілактичного впливу

Застосовуючи за схемою процес індивідуальної профілактики, за основу слід взяти кримінологічний аспект, крім цього слід визначитися щодо обсягу і ступеня участі працівників різних відділів і служб УВП в цій діяльності.

Зокрема, на першому етапі цієї діяльності треба ретельно зіставити дані особи засудженого і його протиправної поведінки з формальними (нормативними) критеріями, що дають підстави для такого обліку. Суттєвим є виявлення ознак складу конкретних правопорушень (пов'язаних із зберіганням, виготовленням заборонених предметів, наркотиків, алкоголю тощо). Дані про порушення отримуються із матеріалів особової справи, дисциплінарної практики, за матеріалами оперативно-розшукових заходів, меморандумів органів міліції, медичних служб, ЧПНУ і контролерського складу, начальників відділень соціально-психологічної служби тощо.

На другому етапі слід врахувати участь оперативної служби, психолога, начальника відділення соціально-психологічної служби, виробничо-господарського персоналу, медичних працівників за методами вивчення документації, проведення індивідуальних бесід, спостереження, узагальнення незалежних характеристик, експерименту, анкетного опитування, аналізу ситуацій, соціометричного опитування тощо (вивчення психологічних особливостей, відхилень, педагогічної занедбаності в карантині в період адаптації, в процесі атестації засуджених).

На третьому етапі необхідно врахувати таке.

Ґрунтуючись на головних завданнях кримінологічного прогнозування в УВП, слід визначити за схемою послідовність основних етапів прогнозування:

1) вивчення минулого та сучасного стану об'єкта, характеру поведінки, обставин, закономірностей (особистих властивостей засудженого, середовища, ситуацій), застосування методики ретроспекції;

2) за методикою діагностики здійснити виявлення серед ознак, які мають прогностичне значення, такі, які є зручними для практичного прогнозування;

3) складання прикладної моделі прогнозу за методом моделювання в УВП;

4) визначення завдання практичного прогнозування, здійснення відбору прогностично значимих ознак (індикаторів).

Далі визначаються статуси засуджених, які підлягають під кримінологічне прогнозування в УВП:

статус 1 - засуджені, які стоять на профілактичному обліку;

статус 2 - засуджені, які раніше стояли на обліку і зняті з нього у зв'язку з їх виправленням;

статус 3 - засуджені, які раніше стояли на обліку і вчинили злочин;

статус 4 - засуджені, які не стояли на обліку і вчинили злочин.

Методика прогнозування здійснюється на основі головних методів індивідуального прогнозу злочинної поведінки засуджених в УВП, таких, як:

а) "клінічний метод" прогнозу, за допомогою якого діагностується одиночний об'єкт, його статичні та динамічні характеристики (соціально-правові, психологічні, фізіологічні, психічні, рольові якості тощо);

б) "детерміністичний" (або факторний), за допомогою якого надається оцінка тенденціям (причинам, умовам, зв'язкам, ролям, факторам, ситуаційним зв'язкам особистості і середовища), детермінується ймовірність злочинної поведінки засудженого;

в) "еталонний" метод прогнозування, за допомогою якого визначаються ознаки, які прогностично значимі для висновку (зразки, еталони, стереотипи поведінки за минулим кримінальним досвідом, злодійська спеціалізація).

Необхідно відібрати комплекс криміногенно значущих для висновку ознак (індикаторів) за допомогою кожного з названих методів прогнозування для подальшого складання карти індивідуального прогнозу злочинної поведінки засудженого і наділити їх за можливості відповідним балом.

На підставі зазначеного можна скласти відповідну прогностичну модель:

1) визначити реквізити карти прогнозу;

- назва документа (карта індивідуального кримінологічного прогнозування в УВП);

- стосовно кого він складається (прізвище, ім'я, по батькові, відділення, бригада, місце роботи засудженого, який підлягає прогнозуванню);

2) найменування ознак (індикаторів):

а) негативних зі знаком +;

б) позитивних зі знаком -;

3) визначити значення в балах позитивних і негативних ознак, наприклад:

а) негативні ознаки - засуджений наркоман +15, схильний до втечі + 20 і т. ін.;

б) позитивні ознаки - засуджений дав явку з повинною - 20 і т. ін., де певний бал (з +, чи з -) свідчить про вищий або нижчий рівень криміногенності;

4) визначити критерії ймовірності вчинення злочину засудженим, наприклад:

засуджений набрав + 50 балів і нижче - немає підстав прогнозувати злочин;

засуджений набрав від + 51 до + 99 балів - немає підстав для висновку, необхідне подальше вивчення;

5) відібрати за допомогою "клінічного методу" відповідну кількість ознак (індикаторів) негативного характеру і наділити їх відповідним балом зі знаком (+), а також певну кількість індикаторів позитивного характеру і наділити їх балом зі знаком (-);

6) таким же чином відібрати за допомогою "детерміналістичного методу" відповідні ознаки негативного характеру і позитивного;

7) відібрати індикатори за допомогою еталонного методу негативного значення;

в) підрахувати всі бали, які були набрані: окремо з негативних індикаторів (з +);

з позитивних індикаторів (з -) і відняти від більшого менше число.

9) залишковий результат зі знаком (+ чи -) звірити з Вашим визначеним критерієм (див. п. 4) і зробити один з трьох висновків прогнозу:

- є підстави прогнозувати злочин;

- немає підстав прогнозувати злочин;

- немає підстав для висновку (див.: Карта прогнозу).

Карта індивідуального кримінологічного прогнозу в УВП

Кінцевий підрахунок в балах: (+ "_" - "_").

Варіант прогностичного висновку (один з трьох):

1) є ймовірність злочину;

2) немає ймовірності злочину;

3) немає підстав для висновку (необхідне подальше вивчення і прогнозування).

На четвертому етапі здійснюється на основі прогностичних висновків постановка засудженого на профілактичний облік, при цьому слід враховувати, що рішення приймається начальником УВП за згодою заступників (перш за все, заступником з нагляду і безпеки та соціально-виховної роботи) на підставі матеріалів, підготовлених оперативним відділом та начальником відділення соціально-психологічної служби. Після постановки на облік відомості щодо засудженого передаються вказаним посадовцям для включення в карточний і списочний обліки, а також у службу нагляду і безпеки та ЧПНУ.

На п'ятому етапі визначаються організаційні засади плану здійснення заходів індивідуальної профілактики. їх визначають представники оперативної служби та начальник відділення соціально-психологічної служби із залученням психолога.

Реквізити плану повинні передбачати: найменування заходів; способи і прийоми їх реалізації; сили та засоби (відповідальні); строки виконання; примітка про виконання.

Відповідні дії передбачені на шостому та сьомому етапах, на них забезпечується виконання, контроль та підводяться підсумки вказаних профілактичних заходів.

При цьому акцентується увага на питаннях удосконалення профілактичної роботи щодо:

а) підвищення її активності та наступальності;

б) поширення та закріплення зв'язків з державними та суспільними органами і організаціями, подолання тенденції до професіональної замкнутості;

в) посилення відповідальності за своєчасне і послідовне усунення або нейтралізацію причин та умов, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, а також підвищують ефективність виховної роботи;

г) націлення діяльності УВП на кінцевий результат виправлення та ресоціалізації - подолання у засуджених антисоціальної установки, повернення їх до суспільно корисного способу життя;

ґ) забезпечення безумовного дотримання вимог режиму засудженими та дисципліни в УВП;

д) налагодження співробітництва діяльності УВП та органів внутрішніх справ у сфері контролю за ходом адаптації звільнених від покарання (їх трудовим та побутовим влаштуванням та забезпеченням адміністративного нагляду);

е) більш активне залучення трудових колективів та громадських організацій до роботи із засудженими та звільненими з УВП.

Зауважимо: демократизація та гуманізація діяльності кримінально-виконавчої системи не мають нічого спільного з уседозволеністю і безвідповідальністю.

Тому невипадково законодавець передбачив під час визначення покарання та його мети (ст. 50 КК України) таке: останнє є заходом примусу, який передбачає обмеження прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами .

Аналогічна мета зазначена і в ст. 1 КВК України, в якій визначено як завдання: застосування до засуджених заходів впливу і метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки.

Таким чином, профілактична діяльність в УВП передбачена вимогами законодавства України, має здійснюватися відповідно до нормативно-правових актів на основі всебічних кримінологічних підходів до цієї проблеми з використанням передових методик вітчизняної та зарубіжної практики.

Отже, спираючись на науково-теоретичний базис кримінології, враховуючи специфіку середовища засуджених, особливості їх правового становища в системі кримінально-виконавчих правовідносин, соціальні форми та методи забезпечення режиму, нагляду та безпеки в УВП і, в цілому, правопорядку та законності в даній сфері, профілактична діяльність в місцях позбавлення волі повинна мати оптимальну і дієву систему превентивних заходів, виконання яких забезпечується відповідними організаційними структурами та передбаченими законодавством силами та засобами профілактичного впливу.