Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 20.1. Жіноча злочинність: поняття, стан і тенденції

20.1. Жіноча злочинність: поняття, стан і тенденції

Стан жіночої злочинності значною мірою є показником морального здоров'я суспільства, індикатором його духовності, ставлення до основних людських цінностей. Злочинність жінок сьогодні тісно пов'язана із загальною злочинністю, особливо неповнолітніх. Втім, вона має певні особливості, які визначаються соціально-психологічними й біологічними характеристиками жінок. Жіноча злочинність має свої кількісні показники, особливості структури і видів злочинів, способи й знаряддя їх вчинення тощо. Отже, жіноча злочинність - це сукупність злочинів, що вчиняються особами жіночої статі на певній території за певний проміжок часу.

В Україні спостерігається збільшення кількості злочинів, учинених жінками: за останні десять років вони зросли удвічі. Зросла і їх частка у загальній злочинності. Співвідношення жіночої і чоловічої злочинності нині становить 1:7.

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої деякими якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноча кримінальна активність виявляється найчіткіше. По-перше, це сфера Побуту, де жінок штовхають на вчинення злочину негативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських стосунків. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють такі насильницькі злочини, як: вбивство, у тому числі своєї новонародженої дитини, нанесення тілесних ушкоджень і хуліганство. По-друге, це сфера, де жінка виконує свої професійні функції, передусім такі, які пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей. Це, насамперед: сфери торгівлі, громадського харчування, медицини, освіти, банківська сфера, легка промисловість. Жінки найчастіше вчиняють корисливі злочини: розкрадання майна шляхом крадіжки, привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, обман покупців, хабарництво та ін. Зростає і число крадіжок особистого майна та шахрайств.

Про сучасний стан, рівень та динаміку жіночої злочинності на території України за 12 місяців 2009 року свідчать дані з таблиці.

Таблиця

Згідно зі статистичними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, можна дійти таких висновків щодо особливостей характеру та структури жіночої злочинності: переважна більшість жінок-злочинців мешкають у містах (приблизно 3/4). У сільській місцевості ними найчастіше вчиняються крадіжки. Жінки, що входять у змішані злочинні групи, як правило, посідають у них другорядне становище. Вони виконують ролі, пов'язані з переховуванням злочинців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, можуть бути наводчицями чи відвертальницями уваги потерпілих. Останніми роками число жінок у змішаних групах має тенденцію до зростання, причому їх роль стає вагомішою, а подекуди - і вирішальною (скажімо, жінка - організатор зґвалтування, розбійного нападу, шахрайства або крадіжки).

Щодо корисливо-насильницьких злочинів (убивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони хоча не характерні у суто жіночому виконанні, але й їх кількість останнім часом збільшується. Причому спостерігається їх вчинення з особливою агресивністю та жорстокістю.

У зв'язку із значним поширенням проституції і загальним падінням моралі зросла кількість таких злочинів, як зараження іншої особи венеричною хворобою, у т. ч. ВІЛ/СНІД і вбивство своєї матір'ю новонародженої дитини.

Крім того, в насильницькій злочинності жінок спостерігаються негативні зміни в емоціонально-мотиваційній основі вчинення злочинів - особливо небезпечним симптомом стає поширення мотиву злочинної поведінки як прагнення до задоволення, потягу до агресивного насильства. Встановилася тенденція зростання кількості злочинів, вчинених жінками у стані алкогольного сп'яніння; виявлена у процесі дослідження злочинів, вчинених жінками, специфіка їх кримінологічних параметрів дозволяє розглядати ці злочини як самостійну групу, що посідають суттєве місце у загальній злочинності і, як наслідок, стають самостійним об'єктом кримінологічного вивчення.

Хоча насильницькі злочини і не є характерними для жіночої злочинності, проте вони часто вчинюються у родинно-побутовій сфері, що свідчить про негативну тенденцію до зростання чисельності жінок, покараних за тяжкі злочини проти життя і здоров'я людини. Для насильницьких злочинів характерним є велика кількість мотивів, і часом досить важко виділити домінуючий. Так, аналіз цих злочинів свідчить про найбільшу поширеність такого мотиву, як прагнення позбутися потерпілого, потім ідуть: особиста ворожість, помста, страх, ревнощі; хуліганські спонукання, заздрість, садистські, статеві спонукання.

Показник жіночого рецидиву не менш значний, ніж чоловічого, крім того, ресоціалізація жінок-рецидивісток проходить набагато складніше через втрату соціальних зв'язків. Чоловіки удвічі частіше покидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж жінки чоловіків. Причому таке явище спостерігається й тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок. Чимало жінок-повій є одночасно і злодійками, розповсюджувачками наркотиків, такими, що заманюють чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Після відбуття покарання у виді позбавлення волі багато жінок стає соціально неадаптованими, особливо на сьогодні: самотність, відсутність житла і роботи, сімейних і родинних зв'язків, надії на майбутнє. Наслідком цього стає рецидив злочинів.

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв'язків, які лежать в основі жіночої злочинності і забезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так і специфічні, що виділяє їх з основної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особливості жінок, обумовлюючи або в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не враховувати того, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психологічно від різних ускладнень в їх житті.

Основну масу злочинниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років (більш як 70%), що пов'язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям, посадовим становищем та становищем у сім'ї. Понад третина жінок одружені, інші - незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць характерна середня і середня спеціальна освіта (до 80%). Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди був вищий за рівень чоловіків, що взагалі характерно для населення країни.

Переважна більшість жінок працездатні (до арешту працювало понад 40% злочинниць). Серед них робітниці і працівниці у галузі сільського господарства становлять близько 40%; незначна кількість службовців і тих, хто навчається. Збільшується група злочинниць, які працюють у сфері підприємницької діяльності,

Серед засуджених збільшується частка іноземок і осіб без громадянства, що пояснюється, зокрема, незаконним проникненням емігрантів в Україну.

Що стосується кримінально-правових рис засуджених жінок, то частка раніш судимих - близько 70%. Спеціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алкоголічок і становить понад 40%. Переважній більшості засуджених призначено покарання у виді позбавлення волі від одного до п'яти років.

Однією з найбільш поширених морально-психологічних рис жінок-злочинниць є алкогольна і наркотична залежність, дезадаптованість. Аналіз рецидивної злочинності жінок-алкоголічок і наркоманок свідчить про те, що під впливом алкоголю і наркотиків зростає число судимостей, настає соціальна деградація особи, формується стійка психологія паразитизму, яка веде до нових злочинів. Більшість із засуджених, особливо неодноразово, втрачає зв'язок із сім'єю, дітьми, роботою, не має житла, взагалі засобів до існування. Соціально-психологічний портрет жінки-злочинниці є драматичним.

Динаміка жіночої злочинності протягом останніх років має тенденцію до зниження, що може бути пояснено загальним зниженням рівня злочинності в Україні.

Рівень злочинності жінок також суттєво залежить від соціальних умов, зокрема економічних умов життя суспільства. Особливості кримінологічної характеристики жіночої злочинності значною мірою визначаються специфікою способу життя жінок, їх своєрідною діяльністю, соціальними позиціями та роллю.

Соціально-демографічні, кримінально-правові, психологічні, моральні, фізичні (біологічні) ознаки, а також інші властивості, притаманні особистості, впливають на характер і структуру жіночої злочинності. Причини жіночої злочинності криються у взаємодії соціального середовища і особистості. Вони, як і причини та умови злочинності в цілому, мають соціальний характер, пов'язані з конкретно-історичними умовами життя суспільства, змістом та спрямованістю його провідних інститутів, суттю і способами розв'язання його основних протиріч, місцем жінки у системі суспільних відносин, її ролями і функціями.

Структура жіночої злочинності не повторює чоловічу, вона специфічна і значною мірою визначається тими видами злочинів, які найбільш притаманні жінкам; рівень злочинності жінок завжди е нижчим від рівня злочинності чоловіків, жіноча злочинність відрізняється від чоловічої іншим співвідношенням корисливих, насильницьких злочинів.

Таким чином, до особливостей жіночої злочинності можна віднести:

- значно меншу питому вагу в загальній злочинності;

- меншу сферу злочинної діяльності жінок, порівняно з чоловічою;

- різке помолодшання жіночої злочинності, втягнення неповнолітніх до злочинної діяльності;

- більш тяжкі наслідки від вчинюваних жінками злочинів для суспільства.

До числа негативних тенденцій жіночої злочинності відносять:

- зростання тяжких та особливо тяжких злочинів у структурі жіночої злочинності;

- зростання професіоналізму та організованості жіночої злочинності (виявлено кілька організованих злочинних угруповань, якими керують жінки);

- за все більшою кількістю показників жіноча злочинність відповідає чоловічій.