Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Проституція

Термін "проститутка" (чи "повія") почав вживатися в "публічному будинку", що був створений Солоном (між 640 і 635 рр.- бл. 559 рр. до н. е.), він означав - "існуючі у борделі для продажу (prostasai)". Римське слово "prostare" - означає продаватись публічно, проституювати - як і "prostibulum" - утворилося зі слів "продажна дівчина", "проститутка".

Проституція, як поняття, походить від латинського "prostatucre", що перекладається як "виставлення на продаж" і вважається найстародавнішою професією. З давніх-давен проституція поділяється на жіночу, чоловічу і дитячу; такий поділ залишився і до наших днів.

На сучасному етапі проблема проституції та боротьба з нею набуває особливого значення. Вона являє собою загрозу у таких аспектах: соціальному, медичному, морально-психологічному, правовому тощо. Гостро також стоїть питання боротьби з цим явищем.

Багато авторів вважають, що проституція не вважається злочином, радше - це згода між дорослими особами. Принаймні це "заняття" досить широко розповсюджене у більшості світових культур.

На сьогодні немає єдиної думки щодо визначення проституції. Довгий час під проституцією розуміли продаж жінкою свого тіла1. Але ж у світі, окрім жіночої, існують чоловіча та дитяча проституція. Тому надамо перевагу визначенню, що його запропонував професор О. М. Джужа: під проституцією слід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволення сексуальних бажань іншої особи (групи осіб) за матеріальну винагороду.

Інші вчені-кримінологи визначають проституцію як вступ за плату у випадкові, позашлюбні статеві відносини (що не засновані на особистій симпатії), сексуального потягу.

Зробімо спробу подати соціальний портрет сучасної повії. Найчастіше - це особи, які працюють продавцями, офіціантами, медичними сестрами, перукарями, секретарями-друкарками, багато їх також серед вихователів дошкільних дитячих закладів, обслуговуючого персоналу готелів та гуртожитків, інженерно-технічних працівників різних конструкторських бюро та науково-дослідних інститутів, студентів, але левову частку серед них становлять безробітні особи та домогосподарки.

Більшість повій - це молоді особи віком до 30 років - близько 75%. Дуже мало повій у віковій категорії 45 років і старші - близько 4%. Всі інші - це малолітні повії та особи віком 30-45 років.

Освітній рівень сучасних повій досить високий. Близько 10% з них мають вищу та незакінчену вищу освіту, понад 70% - середню та середню спеціальну, решта - незакінчену середню. Кожна п'ята повія на побутовому рівні або вільно володіє однією, а кожна восьма - кількома іноземними мовами. Вони добре розуміються на мистецтві, літературі, музиці, вміють підтримувати світську бесіду і поводити себе у товаристві .

Шлюб або наявність дітей здебільшого не є перешкодою для заняття проституцією. Кожна четверта повія - заміжня, а в кожної п'ятої є діти. Трапляються випадки, коли особа неодноразово робить спроби надати відповідні сексуальні послуги різним статевим партнерам, але за незалежних від неї обставин (напр., затримання міліцією за фактом надання сексуальних послуг) не одержала за це винагороди і т. ін., тобто була не в змозі довести до кінця правопорушення.

За даними соціологічних досліджень, найчастіше послугами повій користуються особи, які перебувають у відрядженні, військовослужбовці, моряки, а також громадяни, яких із різних причин не задовольняє сексуальне життя в сім'ї. Найбільший попит на послуги повій серед осіб віком 30-46 років (понад 80%). Серед молоді (18-25 років) попит незначний (10-12%), а серед неповнолітніх таких осіб - одиниці.

Як уже зазначалось, проституція є одним з найчастіше пов'язаних зі злочинністю фонових явищ. Вони значною мірою обумовлюють одне одного.

Повій широко використовують як співучасників - злодії, грабіжники, вимагачі, шахраї, саме повії, відвідуючи квартири заможних клієнтів, проводять розвідку для майбутніх крадіжок чи розбійних нападів, просять водіїв підвезти до місця, де на них (водіїв) чекає злочинна засідка.

Повії і самі вчиняють чимало злочинів стосовно клієнтів, використовують їх "відключення" в результаті сп'яніння, застосування клофеліну (традиційне прізвисько - "хипес-повія").

Повії нерідко самі стають потерпілими від насильницьких злочинів (їх убивають у конкурентній боротьбі, особливо за кордоном, вони гинуть під впливом наркотиків та СНІДу).

Але чи не найголовнішим негативним чинником широко розповсюдженої проституції у державах (на думку експертів, проституцією займаються сотні тисяч жінок), є різке падіння моралі суспільства, воно фактично межує з аморалізмом, вкрай негативно впливає на погляди і поведінку підлітків і молоді. Проституція підриває підвалини соціальної моралі, руйнує сім'ю, в кінцевому підсумку призводить до деградації людини.

Наслідком проституції є зростання жіночої злочинності, смертності, тяжких невиліковних соматичних і психічних захворювань і самогубств. Довгостроковий наслідок проституції - розмивання генофонду нації.

Проституцію, як засіб наживи, широко використовує злочинність, у тому числі й організована. На її основі вона створює цілу систему секс-бізнесу із звідниками, утримувачами домів розпусти, сутенерами, торгівцями "живим товаром", у тому числі з переправленням за межі країни. Річний обіг секс-бізнесу в Україні сягає не менше двох мільярдів гривень. Найаморальнішим злочином є втягування у проституцію дітей.

Бродяжництво

Що стосується бродяг, то вони в основному зосереджуються у великих і дуже великих містах. За вибірковими даними, тільки у м. Києві щорічно затримується майже 10 тис. бродяг.

У цілому криміногенний аспект бродяжництва полягає в тому, що:

- через відсутність постійного місця проживання і роботи бродяги вимушені здобувати кошти для свого існування злочинним шляхом, найчастіше - це дрібні крадіжки, рідше - грабежі і розбійні напади;

- негативно впливають на тих, хто їх оточує, особливо цей вплив спрямований на підлітків: їх втягують у жебрацтво, пияцтво, проституцію, вчинення злочинів;

- часто порушують громадський порядок, у місцях їх зборищ "процвітає" пияцтво, брудна лайка (інвектива), їх зовнішній вигляд викликає відразу. Серед бродяг є багато хворих на венеричні хвороби, чимало серед них і злочинців, які перебувають у розшуку.

Для таких осіб характерна постійна зміна місця знаходження, бездомне існування; як правило, вони ніде не працюють і не живуть в одному місці більш-менш тривалий час і т. ін. Невмотивована зміна роботи та місця проживання здебільшого має у своїй основі неусвідомлюване прагнення уникнути ідентифікації у групі.

У процесі дослідження способу життя бродяг (зокрема, неповнолітніх) було виявлено деякі особливості сімейного життя, що призвели їх до бродяжництва.

Як правило, майже всі злісні бродяги виховувалися у сім'ях, де їх "членство" було суто формальним. Батьки або взагалі не виконували своїх обов'язків щодо дітей, або мало приділяли уваги вихованню, нерідко самі вели аморальний спосіб життя, пиячили, вчиняли правопорушення та злочини.

У злісних бродяг спостерігаються: відсутність усвідомлення своєї соціальної ідентичності; відсутність потреби у суб'єктивно-особовій ідентичності; рання ситуація внутрісімейної дезідентифікації як етіологічна основа вказаних особливостей; прагнення до подолання своєї соціально-групової приналежності й уникнення ситуацій соціальної ідентичності, що веде до неусвідомлюваного мотиву поведінки злісного бродяги; усвідомлюване або близьке до усвідомлюваного відчуття повної некерованості своєї поведінки; відсутність здатності прогнозування і планування своєї поведінки; емоційно-ситуативна детермінація поведінки.

Існування особливої психологічної структури злісних бродяг свідчить про необхідність розроблення спеціальної психологічної методики щодо їх виправлення. Створення такої методики є досить складним науковим завданням.

Отже, потрібні психотерапевтичні методики виховної дії щодо бродяг, застосування яких має поєднуватися з наданням їм необхідної соціальної допомоги. Слід враховувати й те, що людина, яка роками веде бездомне існування, не відмовиться від такого способу життя тільки тому, що їй надали житло та необхідну допомогу. Треба вдаватися до дієвих заходів, спрямованих на виховання таких осіб.