Вчені-кримінологи відзначають, що зростання більшості негативних соціальних явищ зумовлюється, насамперед, економічними та політичними потрясіннями, зниженням рівня життя суспільства тощо . Це також стосується і секс-бізнесу та, зокрема, проституції.
Аналізуючи сучасний зарубіжний та вітчизняний стан проституції, експерти визначають такі причини її існування:
а) соціально-економічні: соціальна нерівність у країні, низький рівень життя більшої частини населення і, передусім, молоді. Розшарування суспільства на багатих і бідних, матеріальна незабезпеченість більшості жінок у вік, який багатий на матеріальні спокуси. Обмежена кількість допустимих способів отримання високого заробітку для молодих жінок, наявність "тіньової" економіки і деформацій у сфері розподілу матеріальних благ;
б) морально-етичні: низький моральний рівень значної частини суспільства. Бездуховність, психологія наживи, самовідмежування людини в умовах, побудованих на товарно-грошових відносинах, ерозія морально-етичних норм і різке падіння моралі за останні два десятиліття;
в) фізіологічні: заняття проституцією припускає участь партнерів, що відображає сексуальну потребу людей ("попит породжує пропозицію"), до того ж для заняття проституцією потрібна "любов до цієї справи" або відповідні фізіологічні особливості жіночого організму.
Самі ж повії причинами, що спонукали їх до зайняття проституцією, називають: сімейні чвари та безладдя в міжособових стосунках, аморальну поведінку родичів , нещасливе одруження та пов'язану з цим психологічну несумісність; психологічну неврівноваженість та потребу вийти з емоційної кризи; потребу мати кошти для купівлі наркотичних речовин чи придбання алкогольних напоїв, удівство та труднощі одинокого життя, можливість поправити його у такий спосіб на краще.
Життя в Україні в умовах сьогодення є важким, особливо якщо ти - молода жінка або неповнолітній. Можливостей влаштуватися на роботу - небагато. Майже 80% осіб, які втратили роботу протягом останніх кількох років, - жінки. Така перспектива, особливо в умовах кризи, чекає на ще більшу кількість жінок.
В умовах падіння рівня виробництва і переходу підприємств у приватну власність відбувається скорочення заходів, спрямованих на поліпшення умов праці. Заробітна плата жінок становить менше 3/4 від заробітної плати чоловіків, оскільки жінки зайняті, в основному, в малооплачуваних галузях та на роботах із низьким рівнем кваліфікації. Жінки становлять більшість звільнених на підприємствах і в організаціях усіх форм власності. Жінка значно перевантажена у сфері побутової праці по обслуговуванню сім'ї, за що вона не отримує платні. Не забезпечується належний рівень охорони здоров'я жінок.
Близько 70% жінок після закінчення навчання у середніх та вищих навчальних закладах не можуть знайти роботу за фахом. Та й працюючи, в умовах сьогодення, зовсім не отримують заробітної плати, або отримують її невчасно, або таку суму, що не може задовольнити їх потреб.
Особливе занепокоєння викликають результати опитування зазначеної категорії жінок, а саме: більше половини (51,2%) опитаних жінок вважають, що в близькій перспективі соціально-економічна ситуація в Україні ще погіршиться, або ж залишиться такою ж самою. 26,2% респондентів чекають поліпшення соціально-економічної ситуації в неблизькій (через 6 і більше років) перспективі. З оптимізмом (соціально-економічна ситуація покращиться через 1-2 роки) дивиться в майбутнє лише 7,4% опитаних .
Саме соціально-економічні фактори значною мірою змушують жінок торгувати своїм тілом, а це, у свою чергу, дає можливість злочинцям, які експлуатують таких осіб, отримувати значні кримінальні надприбутки. Як справедливо стверджують представники неурядових організацій, безробіття, бідність - це фактори, що можуть штовхнути жінок до торгівлі своїм тілом,- єдиним "засобом виробництва", який вони мають1. Щороку зростає кількість дітей, які заробляють на прожиття таким та іншими небезпечними для життя і здоров'я промислами. Так, за даними Організації Об'єднаних Націй, у світі налічується близько 120 млн дітей, покинутих своїми сім'ями, існують лише за рахунок виснажливої праці, дрібних крадіжок, проституції та жебракування. Вони піддаються сексуальній експлуатації, стають жертвами наркоманії.
Відсутність у нашій країні протягом тривалого часу цілеспрямованого статевого виховання, формалізм, догматизм і демагогія в галузі ідеології не могли не спричинити негативних зрушень у психології молоді. Відсутність ідеалів, високих моральних цінностей призвела до занепаду моралі, розвитку цинізму, прагматизму. Це створило сприятливий грунт для проявів негативних факторів у поведінці людей . Саме низький моральний рівень значної частини суспільства, бездуховність, руйнування морально-етичних норм і різке падіння моралі за останні роки, падіння престижу материнства, споживацьке ставлення до людини й породили таке аморальне явище, як секс-бізнес.
Одним із основних факторів, який сприяє загостренню проблеми сексуальної експлуатації в Україні, є те, що чинне законодавство повністю не приведене у відповідність до чинних норм міжнародного права з цього питання і потребує суттєвого вдосконалення. Стаття 149 КК України "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини" діє не повною мірою.
Але не лише правова неврегульованість та правові прогалини, а й незнання жінками та дітьми наданих їм прав сприяють вчиненню стосовно них злочинів.
Відсутній також механізм міжнародного співробітництва між правоохоронними органами України та інших держав у боротьбі з торгівлею людьми. Водночас вчинення таких злочинів організується і контролюється організованими злочинними групами, має транснаціональний характер.
По суті в Україні майже не проводиться пропаганда проти сексуальної експлуатації жінок і дітей, недостатня інформація про вчинення таких злочинів, про те, як запобігти тому, щоб не стати жертвою таких злочинів.
Отже, обставинами, які породжують і сприяють поширенню секс-бізнесу, залученню схильних до нього осіб, є:
- соціально-економічна ситуація в країні;
- низький моральний рівень населення;
- незадовільна профілактична робота щодо запобігання випадкам сексуальної експлуатації жінок та дітей;
- невідповідність законодавства України міжнародно-правовим нормам;
- недосконалість вітчизняного законодавства з питань протидії сексуальній експлуатації;
- недосконалість механізму оформлення документів при виїзді за кордон;
- провокаційна поведінка потерпілих;
- прорахунки в діяльності органів, покликаних вести боротьбу зі злочинністю;
- відсутність чіткого міжнародного співробітництва між державними органами по боротьбі з такими злочинами;
- відсутність спеціальних служб допомоги та реабілітації потерпілих, служб довіри.
Бродяжництво
Проблема причин бродяжництва є досить складною. До чинників, що призводять до цього, можна віднести:
- відсутність постійного місця проживання і роботи;
- постійне пияцтво і алкоголізм;
- розрив соціально позитивних зв'язків і відносин зі своїм найближчим оточенням, втрата сім'ї;
- небажання працювати;
- відсутність допомоги держави і суспільства, відсутність соціального забезпечення людей, які перебувають у критичній ситуації, зокрема це стосується осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
- відсутність ефективного соціального захисту інвалідів та осіб похилого віку, які через бідність, самотність, хвороби, вік, вчинені проти них злочинні дії опинилися без даху над головою та коштів для нормального існування.
Такими є об'єктивні загальносоціальні причини бродяжництва, що повинні стати об'єктом профілактичної роботи. Проте, як показує досвід, соціальна допомога і підтримка можуть виявитися зовсім неефективними в боротьбі з цим злом. Річ у тім, що багато бродяг ігнорують допомогу, що надається їм, і продовжують своє бездомне існування. Тому перед суспільством виникає проблема з'ясування причин злісного заняття бродяжництвом, ці причини часто мають суб'єктивний характер.
21.3. Заходи профілактики негативних соціальних явищ, пов'язаних зі злочинністю
Проституція
21.4. Роль органів внутрішніх справ у профілактиці негативних соціальних явищ, які пов'язані зі злочинністю
Розділ 22. Профілактика злочинів серед засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі
22.1. Стан і тенденції злочинності серед засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі
22.2. Причини й умови злочинності серед засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі
22.3. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи профілактики злочинів щодо засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі
22.4. Поняття "індивідуальна профілактика" та її заходи щодо засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі
Висновки