Розслідування навмисних вбивств - Комаринська Ю.Б. - 2.2. Типові слідчі ситуації при розслідуванні навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті

Вивченню слідчих ситуацій та розробці на їх основі алгоритмів пошуку відомостей про злочин та злочинця, а також рекомендацій з виконання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на різних етапах розслідування приділяли увагу багато криміналістів. Прагнення всебічно охарактеризувати поняття слідчої ситуації, її зміст, обумовило існування в літературі великої кількості різних по сутності визначень та відповідних класифікацій.

Не дивлячись на те, що рекомендації з даного питання в спеціальній літературі викладені досі змістовно, при вирішенні даного завдання в практиці розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на об'єктах залізничного транспорту, нерідко виникають складності. Особливо це стосується тих випадків, коли жертвою стає людина, що в даному місці опинилась проїздом (наприклад, пасажир, провідник пасажирського вагону, особа, яка супроводжувала вантаж тощо), якого в місцевості, де виявлено його труп, ніхто не знає і раніше ніколи не бачили.

Змістом слідчої ситуації є сума значимої для розслідування інформації (зібраних по справі доказів та інших відомостей, отриманих процесуальним шляхом), що є в розпорядженні слідчого до визначеного моменту слідства, а також відомостей про джерела такої інформації.

Беззаперечно, що успіх розкриття та розслідування таких злочинів, як убивство, в багато в чому залежить від того, на скільки оперативно, чітко та послідовно з урахуванням слідчих ситуацій, що склалися, організовані та проведені необхідні слідчі, оперативно-розшукові та інші дії від разу після виявлення злочинної події. Не випадково в практиці внутрішніх справ та прокуратури діяльність слідчого та органу дізнання на початковому етапі розслідування даної категорії злочинів, як правило, пов'язуються з таким криміналістичним поняттям, як "розкриття та розслідування злочинів по гарячим слідам" (у найкоротший час з моменту виявлення ознак злочину).

Під час розслідування убивств з розчленуванням трупу типовими слідчими ситуаціями будуть наступні:

1) місце події є місцем вчинення злочину;

2) місце події не є місцем вчинення злочину;

3) місце події не є ні місцем вчинення злочину, ні місцем, де злочинець залишив частини трупу.

При першій ситуації злочинець не намагається приховати труп. Така поведінка може бути наслідком інсценування смерті в результаті нещасного випадку. Варіантом таких дій можуть бути і обставини, коли злочинець не має об'єктивних та суб'єктивних умов для приховування трупу та інших слідів злочину. В перерахованих позиціях дії слідчого обумовлені достатньо повною інформацією, що дозволяє йому сформулювати версії.

Друга ситуація (місце події не є місцем вчинення злочину) має місце тоді, коли труп або його частини виявлені в різних місцях, що свідчить, що убивство та розчленування були в іншому місці. В таких випадках головним стає встановлення особи загиблого, а від нього - вирішення завдання про можливого убивцю. В зазначених особливе місце належить встановленню місця убивства та виявлення на ньому слідів перебування злочинця у вигляді відбитків рук, взуття, предметів убивства та розчленування.

Третя ситуація передбачає коло обставин, коли місце події не є місцем вчинення злочину та місцем, де злочинець залишив розчленовані частини трупу. Така ситуація буває у тих випадках, коли виявлені частини трупу в потягах, на місцевості та дані про особу жертви, тим більше про особу злочинця, відсутні. Подібна ситуація враховуючи вкрай обмежену наявну інформацію відноситься до числа найбільш складних для розслідування. Інформація на першопочатковому етапі може бути отримана лише під час ретельного обшуку трупу (його одягу) або частин трупу. Такі злочини розслідуються довгий час, оскільки отриману початкову інформацію необхідно спів ставити із значним обсягом даних криміналістичних обліків осіб, що зникли безвісті, в окремих випадках (при наявності рук) з даними дактилоскопічних обліків.

По одному з інформаційних компонентів - обізнаність слідчого про протидію розслідуванню, тобто ступені повноти доказової та іншої інформації про конкретне застосування способу приховування на окремий момент розслідування, можна виділити три типові слідчі ситуації:

1) спосіб приховування та прихований факт встановленні (існує доказова інформація або інші відомості про них);

2) спосіб приховування не встановлений;

3) спосіб приховування встановлений (або навіть доведений), однак відсутня доказова інформація про приховування цим способом факту.

При оцінці слідчої ситуації по справі необхідно мати на увазі, що, по-перше, по значній кількості злочинів проти життя та здоров'я громадян можуть проводитися такі дії з приховування, які не об'єднуються загальним задумом з підготовкою, виконанням та приховуванням в структурі способу вчинення злочину; та по-друге, найбільш інтенсивно спосіб приховування проявляється при вчиненні злочинів, які плануються заздалегідь. Різноманітність дій з приховування може значно ускладнити слідчу ситуацію не лише в окремий момент, але й протягом всього розслідування злочину.

За способом приховування вбивств можна виділити три основні типи слідчих ситуацій:

1) спосіб приховування реалізується починаючи з моменту підготовки злочину та закінчуючи повним встановленням істини по справі (виникають на будь-якому етапі розслідування);

2) розслідування не має відомостей про протидію, приховування;

3) спосіб приховування встановлений, однак про прихованні факти достатньо повних відомостей немає.

Відносно першого типу ситуацій відомості про виявлення прихованого трупу, зброї та засобів вчинення злочину можуть бути отриманні і до моменту порушення кримінальної справи на початковому етапі розслідування, та на наступних його етапах. Процес доказування проходить в звичайному порядку, і не рідко швидке викриття способу приховування приводить не лише до виявлення обставин злочину, але й вказує на самого злочинця.

В ситуації другого типу слідство не може цілеспрямовано отримувати відповідну доказову інформацію про злочин. Так, не рідко в ході розслідування слідчий фіксує помилкові покази, ознаки, що вказують на інсценування, на особу злочинця, який змінив свою зовнішність, на обставини, що свідчать про вбивство потерпілого за так званими справам "без трупу", не маючи відомостей з приховування злочину. Це перешкоджає швидкому та повному розкриттю злочинів та частіше призводить до припинення справи за не встановленням винної особу, або кваліфікується як нещасний випадок чи самогубство.

В третій ситуації слідство може з точністю встановити факт дачі неправдивих показань або відмова від них (замовчування), приховування трупу, зброї або засобів вчинення злочину або зафіксувати спотворений труп, але не отримати відповідної доказової інформації (відсутні правдиві показання, труп не виявлений, не встановлена особа вбитого тощо).

Розглянемо, перш за все, найбільш типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування вбивств, що вчиненні на залізничному транспорті.

Виходячи з інформації про місце виявлення трупу, під час розслідування вбивств на залізних дорогах типовими ситуаціями є :

1) виявлення на залізничному полотні трупу з ознаками залізничної травми;

2) труп або його окремі частини виявлені у вагоні або на платформі потягу, що рухається;

3) виявлення трупу з ознаками насильницької смерті на території, що відведена під залізничне господарство (в пристанційних спорудах та скверах, в інвентарних парках тощо).

Інформація про місце виявлення трупу або його частин, звичайно, є одним із важливих елементів всього об'єму інформації про події, що відбулась, та, безумовно, має значення для правильного вибору направлення розслідування.

Враховуючи викладенні слідчі ситуації, ми можемо зазначити, що при розслідуванні навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок чи самогубство на об'єктах залізничного транспорту, основними слідчими ситуаціями є наступні:

1) місце події є місцем вчинення злочину. При такі слідчий ситуації злочинець намагається видати подію за нещасний випадок, самогубство або ж виробничий травматизм. Тобто людина знаходилась поряд із залізничною колією та випадково (або ж навмисно) потрапила під потяг, що проходив повз. В такій ситуації дії слідчого повинні бути направленні перш за все на вивчення слідів ніг поблизу місця події, наявності сторонніх предметів, так як виявлення слідів ніг не лише потерпілого, а й сторонніх осіб, пляшок, недопалків тощо, з відбитками, що не належать потерпілому, може спростувати думку про нещасний випадок чи самогубство.

2) місце події не є місцем вчинення злочину. При такій слідчій ситуації злочинець намагається видати подію за таку, коли людина випадково (або ж навмисно) вистрибнула з потягу, що рухався. В такій ситуації дії слідчого повинні бути направленні перш за все на встановлення особи потерпілого (виявлення її коло спілкування, можливих ворогів, мотивів тощо), а також на встановлення номеру та маршруту потягу, з метою встановлення можливих свідків.

Зазвичай в криміналістичній літературі значна увага приділяється дослідженню системи "злочинець - жертва". Але досліджуючи дану категорію злочинів, необхідно пам'ятати про прихований характер злочину, і те, що на перший погляд злочин виглядає як нещасний випадок чи самогубство. Тому можливо розглядати такі ситуації як:

1) особа потерпілого не відома. Першочергові дії слідчого під час такої слідчої ситуації це звичайно встановлення особи потерпілого за допомогою огляду трупу, взуття та одягу потерпілого, свідчень осіб, які виявили труп.

2) особа потерпілого відома. Проводиться допит свідків (родичів і знайомих зниклого, його товаришів по службі), а також всіх інших осіб, які можуть мати у своєму розпорядженні яку-небудь інформацію про подію, можливі мотиви. Проводяться також оперативно-розшукові заходи щодо встановлення причетних до події осіб, можливо, зацікавлених у загибелі зниклої особи.

Перед слідчим виникає завдання розпізнати ознаки убивства серед, на перший погляд, слідів, що вказують на нещасний випадок чи самогубство.

Як показує практика, направлення роботи слідчого, коло та послідовність початкових слідчих дій, організаційних та пошуково-розшукових заходів, що підлягають проведенню, залежать, головним чином, від того, чи виявить слідчий ознаки вбивства, чи подія буде розглянута як нещасний випадок чи самогубство.

Задача розслідування з виявлення способу приховування - зміна слідчої ситуації в сприятливу сторону та втілення послідовного, методичного доказування. При несприятливих ситуаціях виникає необхідність виявлення конкретного способу або ж використання відомостей про вже відомий спосіб приховування з метою подолання спроб зашкодити слідству.

Враховуючи факт приховування можливі наступні слідчі ситуації:

1) спосіб приховування встановлений. Під час огляду місця події виявлені докази, що свідчать про приховування. Дії слідчого - призначення судово-медичних і інших експертиз (з метою з'ясування всіх можливих обставин загибелі людини, характеру різних забруднень на трупі, походження виявлених поблизу предметів, слідів і т.д.); допит свідків, родичів, знайомих, осіб, які виявили труп.

2) спосіб приховування не встановлений. Існують негативні обставини, що свідчать про неприродний хід події. Основними діями слідчого є проведення криміналістичних та медичних експертиз.

При розслідуванні вбивств даної категорії слідчий при порушенні кримінальної справи має мінімум інформації про такі значимі для розкриття та розслідування злочину елементи його криміналістичної характеристики, як особа потерпілого. Відповідно, дана ситуація в системі типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування навмисних убивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на об'єктах залізничного транспорту, є самою складною для вирішення.

Особливість вирішення даної слідчої ситуації проявляється в тому, що необхідний позитивний результат досягається в ході одночасного (паралельного) здійснення багатьох дій, що направленні на встановлення: 1) особи потерпілого; 2) місця та часу смерті потерпілого; 3) мотив злочину.