Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.6. Поняття та види соціальних норм

Керівна та впливова за радянських часів позиція марксизму-ленінізму визначала, що політика є концентрованим вираженням економіки, а право — концентрованим вираженням політики.

Політика — мистецтво управління державою; участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту його діяльності; сфера діяльності, пов'язана з відносинами між різними суб'єктами з приводу здійснення державної влади.

Незважаючи на те, що категорії "політика" і "право" близькі, їх не можна ототожнювати. Передумовою можливої відмінності між ними є відносна самостійність держави щодо громадянського суспільства.

Політика держави безпосередньо виявляється в характері змісту норм права, який виражає загальнообов'язкову державну волю. "Державна воля" — політична категорія, оскільки держава — політичний інститут, який займає центральне місце в політичній системі суспільства. Політика держави неминуче пов'язана з інтересами, волею тих або інших суб'єктів цієї системи, насамперед тих, хто певною мірою здобув державну владу (партія, яка перемогла на парламентських виборах, може суттєво змінити характер правопорядку у певних сферах життя).

Державна воля, яка виявляється у характері державних рішень та об'єктивована у відповідну правову форму (закон, указ, постанову та ін.), може виражати інтереси всього населення країни чи його більшості, або навіть меншості. Але будь-які інтереси людей, перед тим як набути форми права, мають бути опосередковані державною політикою.

Політика народу безпосередньо виявляється в характері змісту законодавчих актів, що приймаються на референдумі. Ці акти виражають його волю, яка стає загальнообов'язковою.

Принципи справедливості та свободи, закладені у праві, здійснюються соціальними групами, класами, народами, а процес їх реалізації в будь-якому випадку набуває політичного характеру.

Право є засобом вираження політики, її реалізації, робить легітимними політичні рішення. Право конституційно закріплює політичний устрій суспільства, механізм дії політичної системи. Воно закріплює і гарантує політичні права і свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації.

Економіка — це сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Співвідношення права й економіки, їхні прямі та зворотні зв'язки виявляються в тому, що:

• певні економічні відносини, що виникають об'єктивно, породжують необхідність установлення адекватної правової форми, що їх закріплює, підтримує й охороняє;

• право здатне як стимулювати, так і гальмувати розвиток певних економічних відносин;

• право встановлює юридичну відповідальність за правопорушення у сфері економіки;

• опосередкований вплив економіки на право виявляється в тому, що державою визначаються розміри податків, мінімум заробітної плати тощо;

• право визначає цілі, завдання, принципи ринкових відносин, закріплює тенденції їх розвитку.

3.6. Поняття та види соціальних норм

Усі види норм (правил) можна умовно поділити на дві групи: соціальні і технічні.

Технічні норми — це правила найбільш доцільного та екологічно безпечного поводження людей із предметами природи, знаряддями праці та різними технічними засобами.

Соціальні норми — це правила поведінки загального характеру, що регулюють взаємовідносини людей та їх об'єднань.

Сутність цих норм у тому, що вони є не просто правилами, які існують в несоціальних системах — математика, граматика та ін., а правилами, що мають чітко виражений соціальний характер.

Ознаки соціальних норм:

1. Правила (масштаби, моделі, еталони) поведінки регулятивного характеру, які спрямовують поведінку людей відповідно до передбаченої ідеальної моделі суспільних відносин.

2. Правила поведінки загального характеру, які не мають конкретного адресата.

3. Правила, що регламентують певну сферу відносин у суспільстві.

4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

Класифікацію соціальних норм можна провести за різними критеріями.

1. За сферами дії:

• економічні — регулюють суспільні відносини у сфері економіки;

• політичні — регулюють відносини між класами, націями, які беруть участь у боротьбі за державну владу та її здійснення;

• релігійні — регулюють відносини у сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії та ін.

2. За регулятивними особливостями:

• норми моралі — правила, спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла, які забезпечуються особистим переконанням, традиціями та суспільним впливом;

• норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу, які забезпечуються засобами суспільного впливу;

• корпоративні норми — правила поведінки, які встановлюються у корпорації для врегулювання відносин між її членами та спрямовані на досягнення цілей функціонування цієї корпорації;

• норми права — загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлюються (санкціонуються) державою й офіційно закріплюють міру свободи і справедливості та забезпечуються засобами державного впливу.

Соціальні норми утворюють єдину систему, оскільки усі вони спрямовані на встановлення та підтримку належного порядку в суспільстві.