Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.8. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії

Місце норм у системі соціальних норм вочевидь виявляється при аналізі їх співвідношення з іншими соціальними (неправовими) нормами, що здійснюється виявленням їх єдності, взаємодії та відмінностей.

1. Єдність цих норм виявляється в тому, що вони:

• є результатом свідомо вольової діяльності людей, тобто формуються та забезпечуються людьми;

• так чи інакше виражають волю та інтереси народу;

• спрямовані на регулювання суспільних відносин з метою забезпечення бажаного порядку та стабільності в суспільстві;

• зумовлені соціально-економічним ладом суспільства.

2. Взаємодія норм права і неправових соціальних норм може виявлятися по-різному:

• в одних випадках у вимогах різних соціальних норм можуть міститися однопорядкові, аналогічні положення. Тоді такі норми взаємодоповнюються і, таким чином, сприяють більш повному та швидкому досягненню бажаних результатів;

• в інших — різні соціальні норми можуть містити суперечливі, взаємовиключні вимоги, що створює свого роду конкуренцію різних моделей поведінки. Але така ситуація не зовсім бажана: ускладнюється реалізація вимог, що випливають зі змісту норм, які суперечать одна одній.

3. Відмінність між цими нормами виявляється:

1) за способом формування:

• норми права виникають разом із виникненням держави, встановлюються (санкціонуються) відповідними державними органами від імені держави;

• неправові норми існують у будь-якому суспільстві, утверджуються поступово, відображають волю всього суспільства або певних верств населення;

2) за сферою дії:

• норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини, які стосуються основних інтересів народу;

• неправові норми регулюють і ті відносини, що перебувають поза межами правового регулювання;

3) за формою вираження та доведення до відома членів суспільства:

• норми права завжди викладаються письмово у спеціальних актах держави та утворюють єдину узгоджену систему велінь; вони набувають чинності, змінюються офіційно, у точно визначеному порядку;

• неправові норми існують у свідомості людей і формального визначення не мають, тому й єдністю та узгодженістю велінь не характеризуються;

4) за методами впливу на суспільні відносини:

• норми права містять детальну регламентацію поведінки суб'єктів, чітко формулюють їх права та обов'язки;

• неправові норми виступають як загальні правила поведінки суб'єктів, що сформульовані у вигляді принципів, ідей тощо;

5) за способом охорони:

• норми права забезпечуються заходами державного примусу (застосуванням юридичних санкцій);

• неправові норми забезпечуються позадержавними засобами: звичкою, внутрішніми мотивами, громадським впливом та ін.

Соціальна роль норм права виявляється в тому, що:

• установлюючи загальну і рівну міру свободи суб'єктів права, вони виступають ефективним регулятором суспільних відносин;

• за їх допомогою здійснюється державне керівництво економікою, забезпечується раціональне господарювання, впроваджується принцип рівноправ'я у взаємовідносинах між громадянами;

• вони є юридичною основою діяльності державного апарату, засобом удосконалення демократії, захисту прав і свобод громадян, нормативною базою правомірної поведінки та забезпечення належного правопорядку.

3.8. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства використанням влади, а право — нормативним регулюванням. Воно із самого початку покликане бути стабілізуючим фактором завдяки принципам свободи і справедливості, що в ньому містяться.

Правове регулювання — це здійснюваний державою за допомогою права та інших юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, розвитку та захисту.

Ознаки правового регулювання такі:

• різновид соціального регулювання;

• відносинам між суб'єктами надається певна правова форма, що має державно-владний характер;

• воно має конкретний характер: завжди пов'язане з реальними відносинами;

• має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

• здійснюється за допомогою правових засобів, що забезпечують його ефективність;

• гарантує доведення норм права до їх реалізації.

Предметом (сферою) правового регулювання е сукупність суспільних відносин, які піддаються врегулюванню за допомогою права і правових засобів:

• у сфері економічних відносин — це майнові відносини (власності, розподілу, обміну, оплати праці та ін.), що становлять економічну основу суспільства;

• у сфері політичних відносин — це управлінські відносини всередині країни та на міжнародній арені;

• у сфері соціально-культурних відносин — це особисті немайнові відносини (освіти, медичної допомоги, наукової діяльності та ін.);

• у сфері судових і правоохоронних відносин — це відносини охорони суспільного порядку (запобігання й припинення правопорушень).

Метод правового регулювання — це спосіб впливу юридичних норм на суспільні відносини.

Методи правового регулювання характеризуються такими рисами:

• вони властиві лише державі в особі її органів;

• стосуються лише юридичних норм;

• їх дієвість забезпечується державним примусом. Основні способи правового регулювання:

Дозвіл — полягає в наданні особі суб'єктивного юридичного права, тобто можливості самостійно приймати рішення щодо реалізації передбачених правовими нормами варіантів власної поведінки.

Зобов'язання — полягає в покладенні на особу обов'язку активної поведінки.

Заборона — полягає в покладенні на особу обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.

Правове регулювання — це складний процес, тому здійснюється за певними стадіями:

1) рішення держави щодо включення тієї чи іншої сфери суспільних відносин у предмет правового регулювання, моделювання суспільних відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов'язків їх учасників;

2) виникнення на основі юридичних фактів конкретних правовідносин;

3) реальне впорядкування суспільних відносин, реалізація їх учасниками своїх суб'єктивних прав та обов'язків.