Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.8. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії

Місце норм у системі соціальних норм вочевидь виявляється при аналізі їх співвідношення з іншими соціальними (неправовими) нормами, що здійснюється виявленням їх єдності, взаємодії та відмінностей.

1. Єдність цих норм виявляється в тому, що вони:

• є результатом свідомо вольової діяльності людей, тобто формуються та забезпечуються людьми;

• так чи інакше виражають волю та інтереси народу;

• спрямовані на регулювання суспільних відносин з метою забезпечення бажаного порядку та стабільності в суспільстві;

• зумовлені соціально-економічним ладом суспільства.

2. Взаємодія норм права і неправових соціальних норм може виявлятися по-різному:

• в одних випадках у вимогах різних соціальних норм можуть міститися однопорядкові, аналогічні положення. Тоді такі норми взаємодоповнюються і, таким чином, сприяють більш повному та швидкому досягненню бажаних результатів;

• в інших — різні соціальні норми можуть містити суперечливі, взаємовиключні вимоги, що створює свого роду конкуренцію різних моделей поведінки. Але така ситуація не зовсім бажана: ускладнюється реалізація вимог, що випливають зі змісту норм, які суперечать одна одній.

3. Відмінність між цими нормами виявляється:

1) за способом формування:

• норми права виникають разом із виникненням держави, встановлюються (санкціонуються) відповідними державними органами від імені держави;

• неправові норми існують у будь-якому суспільстві, утверджуються поступово, відображають волю всього суспільства або певних верств населення;

2) за сферою дії:

• норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини, які стосуються основних інтересів народу;

• неправові норми регулюють і ті відносини, що перебувають поза межами правового регулювання;

3) за формою вираження та доведення до відома членів суспільства:

• норми права завжди викладаються письмово у спеціальних актах держави та утворюють єдину узгоджену систему велінь; вони набувають чинності, змінюються офіційно, у точно визначеному порядку;

• неправові норми існують у свідомості людей і формального визначення не мають, тому й єдністю та узгодженістю велінь не характеризуються;

4) за методами впливу на суспільні відносини:

• норми права містять детальну регламентацію поведінки суб'єктів, чітко формулюють їх права та обов'язки;

• неправові норми виступають як загальні правила поведінки суб'єктів, що сформульовані у вигляді принципів, ідей тощо;

5) за способом охорони:

• норми права забезпечуються заходами державного примусу (застосуванням юридичних санкцій);

• неправові норми забезпечуються позадержавними засобами: звичкою, внутрішніми мотивами, громадським впливом та ін.

Соціальна роль норм права виявляється в тому, що:

• установлюючи загальну і рівну міру свободи суб'єктів права, вони виступають ефективним регулятором суспільних відносин;

• за їх допомогою здійснюється державне керівництво економікою, забезпечується раціональне господарювання, впроваджується принцип рівноправ'я у взаємовідносинах між громадянами;

• вони є юридичною основою діяльності державного апарату, засобом удосконалення демократії, захисту прав і свобод громадян, нормативною базою правомірної поведінки та забезпечення належного правопорядку.

3.8. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства використанням влади, а право — нормативним регулюванням. Воно із самого початку покликане бути стабілізуючим фактором завдяки принципам свободи і справедливості, що в ньому містяться.

Правове регулювання — це здійснюваний державою за допомогою права та інших юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, розвитку та захисту.

Ознаки правового регулювання такі:

• різновид соціального регулювання;

• відносинам між суб'єктами надається певна правова форма, що має державно-владний характер;

• воно має конкретний характер: завжди пов'язане з реальними відносинами;

• має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

• здійснюється за допомогою правових засобів, що забезпечують його ефективність;

• гарантує доведення норм права до їх реалізації.

Предметом (сферою) правового регулювання е сукупність суспільних відносин, які піддаються врегулюванню за допомогою права і правових засобів:

• у сфері економічних відносин — це майнові відносини (власності, розподілу, обміну, оплати праці та ін.), що становлять економічну основу суспільства;

• у сфері політичних відносин — це управлінські відносини всередині країни та на міжнародній арені;

• у сфері соціально-культурних відносин — це особисті немайнові відносини (освіти, медичної допомоги, наукової діяльності та ін.);

• у сфері судових і правоохоронних відносин — це відносини охорони суспільного порядку (запобігання й припинення правопорушень).

Метод правового регулювання — це спосіб впливу юридичних норм на суспільні відносини.

Методи правового регулювання характеризуються такими рисами:

• вони властиві лише державі в особі її органів;

• стосуються лише юридичних норм;

• їх дієвість забезпечується державним примусом. Основні способи правового регулювання:

Дозвіл — полягає в наданні особі суб'єктивного юридичного права, тобто можливості самостійно приймати рішення щодо реалізації передбачених правовими нормами варіантів власної поведінки.

Зобов'язання — полягає в покладенні на особу обов'язку активної поведінки.

Заборона — полягає в покладенні на особу обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.

Правове регулювання — це складний процес, тому здійснюється за певними стадіями:

1) рішення держави щодо включення тієї чи іншої сфери суспільних відносин у предмет правового регулювання, моделювання суспільних відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов'язків їх учасників;

2) виникнення на основі юридичних фактів конкретних правовідносин;

3) реальне впорядкування суспільних відносин, реалізація їх учасниками своїх суб'єктивних прав та обов'язків.

3.9. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання
3.10. Поняття та види норм права
3.11. Поняття та види спеціалізованих норм права
3.12. Структура норми права та характеристика її елементів
3.13. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
3.14. Норми матеріального і процесуального права
3.15. Поняття та етапи процесу правоутворення
3.16. Правотворчість: поняття, принципи, функції та види
3.17. Основні стадії правотворчого процесу
3.18. Поняття й різновиди форм (джерел) права
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru