Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування та удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх в єдину внутрішньо-узгоджену систему.
Здійснення систематизації цих актів необхідне для:
• усунення протиріч між нормативно-правовими актами, встановлення та усунення дефектів законодавства;
• підвищення якості та ефективності законодавства;
• забезпечення зручності користування законодавством, доступності його використання громадянами та іншими суб'єктами права;
• полегшення пошуку юридичної норми, яка підлягає реалізації;
• сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.
Розрізняють такі форми (способи) систематизації нормативно-правових актів:
Облік — діяльність щодо накопичення нормативно-правових актів, підтримання в контрольному стані, а також створення пошукової системи, яка забезпечує ефективний пошук необхідної правової інформації.
Облік нормативно-правових актів може здійснюватися державними органами і недержавними організаціями як для внутрішнього, так і для зовнішнього користування. Основним завданням означеної форми систематизації є допомога в оперативному пошуку необхідної правової інформації.
Кодифікація — це така форма систематизації нормативно-правових актів, яка полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробки та узгодження) норм права, пов'язаних загальним предметом регулювання, та об'єднання в новий єдиний нормативно-правовий акт.
Така форма систематизації націлена на докорінну переробку чинного законодавства шляхом підготовки та прийняття нового кодифікованого акта. Вона сприяє стабільності законодавства, тому кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. Кодифікація у зв'язку з цим може мати лише офіційний характер.
Інкорпорація — це така форма систематизації, яка полягає в зовнішньому упорядкуванні (чи розташовані в іншому порядку) вже чинних нормативних актів без зміни змісту.
При інкорпорації нормативно-правових актів вилучаються положення, що втратили юридичну силу, включаються внесені в них зміни та доповнення, виключаються положення, що не містять норм права.
Види інкорпорації:
1. За юридичним значенням:
• офіційна — здійснюється від імені компетентних органів, збірники є офіційною формою опублікування, на які можна посилатися при вирішенні юридичних питань;
• неофіційна — здійснюється іншими особами: видавництвами, науковими та навчальними закладами, практичними органами, окремими спеціалістами, тому видані збірники мають лише довідковий, інформаційний характер.
2. За обсягом:
• загальна (генеральна);
• галузева;
• міжгалузева;
• спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі законодавства).
3. За критеріями об'єднання:
• хронологічна — упорядкування нормативно-правових актів здійснюється відповідно до часу їх опублікування та набрання чинності;
• предметна — упорядкування здійснюється за предметом правового регулювання (за галузевою приналежністю);
• суб'єктна — залежно від органу, яким видано інкорпоровані акти.
Консолідація — це така форма систематизації, яка полягає в об'єднанні декількох нормативно-правових актів, які діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту.
Консолідація використовується там, де немає можливості кодифікації. Вона є уніфікацією нормативних актів, усуває їх множину, позбавляє їх від надмірної роздрібності. Ця форма систематизації сприяє об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в однорідні групи, є проміжною ланкою між поточною правотворчістю та кодифікацією.
3.35. Склад правових відносин
3.36. Суб'єкти правових відносин. Поняття та структура правосуб'єктності
3.37. Фізичні особи як суб'єкти правових відносин
3.38. Колективні суб'єкти правових відносин
3.39. Держава як суб'єкт правових відносин
3.40. Зміст правових відносин (фактичний, юридичний)
3.41. Поняття та зміст суб'єктивного права
3.42. Поняття та зміст юридичного обов'язку
3.43. Поняття та види об'єктів правових відносин