Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.42. Поняття та зміст юридичного обов'язку

Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Ознаки суб'єктивного права:

• можливість певної поведінки;

• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;

• наявне у правовідносинах;

• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;

• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;

• встановлюється нормами права;

• забезпечується (гарантується) державою. Елементами суб'єктивного права є:

1) право на здійснення певних дій (право на власні дії);

2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії);

3) право звертатися до держави за захистом порушеного права (право на дії держави).

3.42. Поняття та зміст юридичного обов'язку

Юридичний обов'язок — це передбачена нормами права міра необхідної поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра належної поведінки зобов'язаної сторони в інтересах уповноваженої особи.

Ознаки юридичного обов'язку:

• необхідність певної поведінки;

• обов'язок, покладений лише на зобов'язану особу;

• покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи;

• існує лише у правовідносинах;

• є мірою необхідної поведінки;

• існує тільки відповідно до суб'єктивного права;

• встановлюється нормами права;

• забезпечується (гарантується) державою. Структуру юридичного обов'язку становлять такі елементи:

1) необхідність здійснення або утримання від певних Дій;

2) необхідність виконання вимог уповноваженої сторони;

3) необхідність нести юридичну відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання покладених зобов'язань.

Суб'єктивне право та юридичний обов'язок об'єднує те" що вони:

а) випливають з норм права;

б) забезпечуються державою;

в) існують у певних межах — це завжди міра поведінки.

3.43. Поняття та види об'єктів правових відносин

Різні суб'єкти вступають у правові відносини, насамперед, з метою задоволення певних своїх інтересів та потреб. Для досягнення поставленої мети суб'єкти, у межах правових відносин, шляхом реалізації своїх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків здійснюють певні дії, чим досягається результат — об'єкт правовідносин.

Об'єкт правовідносин — це матеріальні або духовні цінності, особисті або соціальні блага, що служать задоволенню інтересів громадян та їх організацій, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини та здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Коло можливих об'єктів правовідносин визначається законом.

Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:

• предмети матеріального світу — речі, засоби виробництва, предмети споживання; цінності (гроші, акції, векселі, облігації, цінні документи);

• продукти духовної та інтелектуальної творчості — твори літератури, образотворчого мистецтва, кіно, наукові твори;

• послуги виробничого та невиробничого характеру — виконання певної роботи: перевезення людей та вантажів, підряд на капітальне будівництво, ремонт побутової техніки, виконання пісні на концерті та ін.

• особисті немайнові блага — життя, здоров'я, честь, гідність;

• стан природних об'єктів — заповідників, водосховищ, повітря та ін.

Людина не може бути об'єктом правовідносин.

3.44. Поняття та види юридичних фактів

Передумовою виникнення (зміни чи припинення) правовідносин поряд із нормами права та правосуб'єктністю виступає юридичний факт.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Без юридичних фактів, які фіксуються у гіпотезах норм права, правовідносини неможливі. Цілеспрямований рух правовідносин є головним наслідком юридичних фактів.

Юридичні факти можна класифікувати за різними ознаками:

1. За юридичними наслідками:

• правоутворюючі — на основі яких суб'єкти набувають певних прав та обов'язків;

• правозмінюючі — тягнуть за собою зміну (збільшення або зменшення обсягу) певних прав чи обов'язків;

• правоприпиняючі — ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів.

При цьому необхідно зважити, що один і той самий юридичний факт може бути і правоутворюючим, і право-змінюючим, і правоприпиняючим одночасно (смерть людини).

2. За вольовим критерієм:

• події — юридичні факти, що відбуваються незалежно від волі суб'єктів (стихійне лихо та ін.). Події можуть бути абсолютними (природні явища, яким надається юридичне значення внаслідок того, що вони впливають на суспільні відносини, наприклад, стихійні лиха) та відносними (події, не пов'язані з волею учасників конкретних правовідносин, але пов'язані з волею третіх осіб, наприклад, підпал будинку впливає на виникнення страхових правовідносин між власником та страховою компанією).

• дії — юридичні факти, які відбуваються з волі суб'єктів. Дії суб'єктів можуть бути як правомірними (відповідають вимогам норм права), так і неправомірними (не відповідають вимогам норм права).

У свою чергу правомірні дії поділяються на:

а) юридичні акти — правомірні дії, що спеціально вчиняються з метою виникнення певних юридичних наслідків;

б) юридично значущі вчинки — правомірні дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але вони виникають унаслідок дії закону.

Неправомірні дії також поділяються на:

а) злочини — суспільно небезпечні діяння, які тягнуть за чинним законодавством кримінальну відповідальність;

б) провини — суспільно шкідливі діяння, що тягнуть за собою цивільну, адміністративну чи дисциплінарну відповідальність.

3. За складом:

• прості — складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків;

• складні — являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків.

4. За тривалістю в часі:

• одноактні — складаються з одноразового акту їх виявлення, наприклад, купівля-продаж;

• тривалі (або юридичні стани), наприклад перебування в шлюбі.