Теорія держави і права - Кириченко В.М. - ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Тема 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ НАУК

План

1. Поняття і ознаки юридичної науки.

2. Місце теорії держави і права у системі юридичних наук.

3. Взаємозв'язок теорії держави і права з іншими суспільними науками.

1. Поняття і ознаки юридичної науки

Юридична наука, до системи якої входить теорія держави і пра­ва, є однією із суспільних наук. На відміну від наук, що вивчають природні явища і процеси, суспільні науки вивчають відносини, які складаються між людьми і їх об'єднаннями, безпосередньо служать людині. Це повною мірою стосується і юридичної науки, головним завданням якої є сприяння через вивчення державних і правових ін­ститутів розвитку особистості, створенню умов для найповнішої реа­лізації прав і свобод людини і громадянина.

Юридична або правова наука, правознавство, юриспруденція — це словасиноніми, які відображають сукупність суспільних наук, що вивчають суспільні відносини, які врегульовані і охороняються дер­жавою і правом.

Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, сис­тематизацію і використання знань про державноправову дійсність, її особливістю є спільне дослідження держави і права в їх взаємоєдності, взаємозв'язку і взаємовпливі.

Юридична наука — це суспільна наука, що вивчає об'єк­тивні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, їх місце та роль у суспільному житті, а також си­стему правових норм, які регулюють відносини у суспільстві.

В юридичній літературі виділяють такі основні ознаки юри­дичної науки:

1) має прикладний характер, тобто юридична наука покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практи­ки, юридичної освіти, забезпечувати фахівцівюристів необхід­ними відомостями про видання і застосування нормативноправових актів;

2) має властивості точних наук, тобто юридична наука, як і при­родничі науки, включає в основному конкретні знання, вира­женні у точних конструкціях і співвідношеннях;

3) втілює у собі позитивні якості наук про мислення, тобто дос­ліджує питання, які пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування нормативноправових актів.

Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук та на­ук про мислення. Вона має не тільки світоглядне, а й безпосередньо практичне значення, є необхідною умовою ефективної професійної діяльності юристів у сфері практичної юриспруденції.

Юридична наука у сучасній Україні ґрунтується на вітчизняно­му досвіді минулого та використанні досягнень правової думки і юри­дичної практики зарубіжних країн, на ідеях і цінностях прав і свобод людини і громадянина, пануванні права і соціальноправової держав­ності.

2. Місце теорії держави і права у системі юридичних наук

Теорія держави і права — це самостійна галузь наукових знань про державу і право. Вона досліджує загальні і специфічні закономір­ності виникнення, розвитку і функціонування державноправових явищ, розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються інші юридичні науки, правотворча і правозастосовна практика.

Для того, щоб з'ясувати місце теорії держави і права у системі юридичних наук, треба насамперед визначитись з елементами цієї сис­теми.

Існують різні підходи щодо розгляду системи юридичних наук, але традиційно система юридичних наук включає в себе такі групи: 1) загальнотеоретичні та історикоправові науки, до яких нале­жать: теорія держави і права, історія держави і права, історія по­літичних і правових учень тощо. Предметом їх дослідження є за­гальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і фун­кціонування держави і права, історичний процес розвитку дер­жави і права, політичні і правові вчення різних історичних пері­одів;

2) галузеві юридичні науки, до яких належать: конституційне право, адміністративне право, цивільне право, цивільне процесу­альне право, кримінальне право, кримінальнопроцесуальне пра­во, трудове право, сімейне право тощо. Предметом їх дослі­дження становлять закономірності правового регулювання відповідних суспільних відносин, що склалися у суспільстві на сучасному етапі його розвитку;

3) міжгалузеві юридичні науки, до яких належать: підприємни­цьке право, господарське право, житлове право, банківське пра­во, повітряне право, морське право тощо. Вони виникли на стику різних галузей права. Предметом їх дослідження є однорідні су­спільні відносини, які регулюються нормами різних галузей пра­ва, в їх взаємозв'язку і взаємодії;

4) прикладні юридичні науки, до яких належать: криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, правова ста­тистика, юридична психологія тощо. Вони виникли на стику юридичних і неюридичних наук. їх завданням є використання досягнень різних галузей науки і техніки для вирішення проблем юриспруденції;

5) спеціальні юридичні науки, до яких належать: державне будів­ництво і місцеве самоврядування, судові та правоохоронні орга­ни, прокурорський нагляд тощо. їх завданням є дослідження структури, порядок утворення, організацію, повноваження і дія­льність державних органів;

6) міжнародноправові науки, до яких належать: міжнародне пу­блічне право, міжнародне приватне право, конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство тощо. Ці науки мають велике значення для обміну досвідом між окремими дер­жавами у питаннях правової розбудови, а також відповідають світовій тенденції посилення інтеграційних процесів і міжнаро­дного впливу на національні правові системи.

Теорія держави і права посідає центральне місце у системі юри­дичних наук. Це визначається тим, що вона стосовно інших юридич­них наук, є наукою:

1) загальнотеоретичною, оскільки вивчає найбільш загальні за­кономірності державноправової дійсності у всіх галузях юри­дичних знань, розробляє основні державноправові категорії і поняття, які розкривають сутність держави і права та є загаль­ними для всієї юридичної науки;

2) узагальнюючою, оскільки її висновки за своєю природою є інтегративними і систематизованими знаннями, що їх накопи­чили окремі юридичні науки;

3) методологічною, оскільки її система підходів і методів, спо­собів і прийомів наукового дослідження використовуються при вивченні державноправових явищ та при вирішенні нау­кових проблем у межах окремих юридичних наук.

Отже, у взаємовідносинах теорії держави і права та інших юри­дичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі, у пізнанні закономірностей виникнен­ня, розвитку і функціонування держави і права.