Теорія держави і права - Кириченко В.М. - Тема 12.ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

План

1. Поняття, ознаки і види правової та правомірної поведінки.

2. Поняття, ознаки, види та склад правопорушення.

3. Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності.

4. Мета, функції та принципи юридичної відповідальності.

1. Поняття, ознаки і види правової та правомірної поведінки

Одним із видів людської діяльності є поведінка людини, яка перш за все спрямована на безпосереднє задоволення її потреб та до­сягнення певних особистих інтересів, а також зайняття відповідальної позиції у сфері суспільних відносин. Поведінка людей має різні форми виразу, мотиви, цілі, наслідки, вона може регулюватись нормами пра­ва або бути поза сферою правового регулювання (наприклад, відноси­ни дружби, захоплення музикою, спортивними іграми).

Та поведінка людей, що регулюється нормами права, зумовлює виникнення правової поведінки.

Правова поведінка — це передбачені нормами права соці­ально значима поведінка індивідуальних чи колективних суб'єк­тів, що контролюється їх свідомістю та волею, і породжує відпові­дні юридичні наслідки.

Правовій поведінці притаманні такі ознаки:

1) має соціальне значення, тобто поведінка людей з точки зору інтересів оточуючого середовища оцінюється як соціально ко­рисна чи соціально шкідлива;

2) має свідомовольовий характер, тобто припускає усвідомлен­ня і ставлення особи до своїх дій щодо наслідків, які вони пород­жують;

3) має правовому регламентацію, тобто за допомогою правових норм впроваджується у життя корисна поведінка та витісняється небажана, шкідлива поведінка;

4) має здатність породжувати юридичні наслідки, тобто будьяка правова поведінка, виконуючи роль юридичного факту в ме­ханізмі правового регулювання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, у яких здійснюються суб'єк­тивні права і юридичні обов'язки, реалізуються заходи відпові­дальності.

Зазначені ознаки дозволяють відмежовувати правову поведінку від неправової. За юридичними наслідками правова поведінка поді­ляється на два види:

1) поведінка правомірна;

2) поведінка протиправна (правопорушення).

Правомірна поведінка — це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, яка відповідає приписам правових норм, гарантується і охороняється державою.

Правомірна поведінка характеризується певними ознаками:

1) відповідає вимогам правових норм, тобто особа діє правомір­но, якщо вона точно дотримується правових приписів;

2) є соціально корисною поведінкою, тобто вона є бажаною та об'єктивно необхідною для нормального функціонування і роз­витку суспільства;

3) має свідомовольовий характер, тобто проявляється як дія або бездіяльність;

4) гарантується і охороняється державою, включаючи заходи державного примусу.

Правомірна поведінка поділяється на такі види:

1) залежно від сфери суспільних відносин — економічна, полі­тична, соціальна тощо;

2) залежно від суб'єктів права — індивідуальна чи колективна поведінка (діяльність трудових колективів, державних органів, громадських об'єднань тощо);

3) залежно від об'єктивної сторони — дія або бездіяльність;

4) залежно від форм реалізації норм права — дотримання, вико­нання, використання, застосування;

5) залежно від ставлення держави до правомірної поведінки — схвалювана, заохочувальна, допустима;

6) за фіксацією в нормативноправових актах — врегульована законодавством або неврегульована законодавством;

7) залежно від особливостей внутрішнього ставлення суб'єкта права до своїх діянь (за суб'єктивною стороною):

активна (принципова) поведінка, тобто вона характеризу­ється високим ступенем активності, відповідальності, правос­відомості, внутрішньою переконаністю суб'єктів права у необ­хідності виконувати вимоги правових норм;

звичайна поведінка, тобто вона характеризується тим, що не­обхідність виконання вимог правових норм у суб'єктів права стала звичкою, яка не вимагає від них додаткових витрат і зу­силь;

пасивна (конформістська) поведінка, тобто вона характери­зується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів пра­ва, їх пристосованістю до зовнішніх обставин, відсутністю власної позиції, прагнення не відрізнятися від інших суб'єктів, а робити так, як роблять інші;

маргінальна поведінка, тобто вона характеризується тим що суб'єктам права притаманна готовність до протиправних дій у разі зниження нагляду і контролю за їх поведінкою, але перес­тупити межу між правомірною та неправомірною поведінкою їм не дозволяє страх перед можливістю застосування юридич­ної відповідальності.