Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 1.2.3.3. Політична та державна влади в демократичній державі

Питання про владу, про пошук ефективної, оптимальної форми її організації відносяться до категорії вічних питань, що так чи інакше супроводжують людський розвиток протягом його всесвітньої історії.

У різних життєвих ситуаціях поняття "влада" набуває специфічного змісту. У загальному вигляді влада - це здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам. Таким чином, влада - це здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою різних засобів (авторитету, права, примусу).

Сучасна юридична наука пояснює владу через призму владних відносин, які характеризуються вольовим характером, тобто відносин, що складаються у стосунках між суб'єктами, які наділені свідомістю та волею (фізичні та юридичні особи, їх об'єднання, соціальні угрупування).

Необхідно зазначити, що поняття "соціальної влади" охоплює три основних явища, які є органічними для цього поняття:

- суверенність, тобто самостійний характер влади, її незалежність і верховенство у відповідній ситуації;

- воля, яка знаходить свій вираз у тих приписах, настановах, які встановлює суб'єкт влади;

- примус, тобто влада має місце тоді, коли може змусити виконувати волю, яку вона хоче практично здійснити.

Соціальна система влади як цілісність містить ряд підсистем - правову, адміністративно-управлінську, військову, виховально-освітню тощо, де як горизонтально, так і вертикально встановлюються характерні для кожної з підсистем відносини. Влада - це першочергова умова реалізації права, що є наріжним каменем існування держави. Водночас вона підпорядковується праву, яке покликане чітко визначити владні прерогативи та функції держави.

У цьому контексті визначаються основні соціальні функції влади в політичній системі:

- інтегративна, тобто об'єднання всіх соціальних сил, політичних, матеріальних та інтелектуальних ресурсів і підпорядкування їх політичним, суспільно важливим цілям;

- мотивувальна-формування мотивів політичної діяльності, підпорядкування їм інших мотивів та інтересів;

- соціального контролю - забезпечення належного контролю з метою підтримання легітимності держави;

- регулятивна - спрямування волі суб'єктів політичних відносин на створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства;

- об'єднувальна (консолідуюча) - політичне та юридичне забезпечення участі у формуванні та функціонуванні органів усіх інститутів політичної системи;

- примусова - підтримання існуючого правопорядку та політичного ладу, дотримання політичних і правових норм;

- стабілізуюча - сприяння стійкому розвитку суспільства та всіх структур його політичної системи.

В сучасній юридичній літературі виділяють економічну, політичну, релігійну, корпоративну, військову, фінансову, ідеологічну та державну владу. У цьому зв'язку слід зазначити, що найбільш складними у своєму розумінні, цікавими та визначальними для суспільства залишаються поняття "політична влада" та "державна влада", які у своєму співвідношенні дозволяють зрозуміти сутність, взаємодію таких понять як політика, право, держава.

В юридичній літературі наголошується на тому, що політична та державна влади характеризуються лише відмінностями, а саме:

- будь-яка державна влада має політичний характер, але не кожна політична влада є державною;

- державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом'якшує їх протистояння;

- політична і державна влада мають різні механізми реалізації.

Комплексне розуміння характеру співвідношення політичної та державної влад можливе лише шляхом встановлення спільних і відмінних рис вказаних категорій, що створить умови для з'ясування їх особливостей.

З метою визначення спільних і відмінних характеристик політичної та державної влад, необхідно проаналізувати погляди вчених, які містяться в юридичній літературі. Так, політичній владі притаманні такі ознаки:

- належить політичним об'єднанням;

- має спільний зміст, що відображає узгодження інтересів декількох соціально однорідних політичних організацій;

- має загальнополітичний рівень, що являє собою результат політичного консенсусу, який досягнутий в процесі суперництва та співробітництва різноманітних політичних сил1;

- має здатність і можливість втілювати у життя певні політичні погляди, положення та цілі, а також використовувати механізм держави для їх реалізації;

- вплив та управління діяльністю суб'єктів політики (політичні партії, громадські рухи тощо) незалежно від того, чи знаходяться вони на чолі державної влади або перебувають в опозиції1.

У свою чергу для державної влади характерні такі ознаки:

- характеризується суверенністю (суверенітетом), тобто верховенством, повнотою, неподільністю, самостійністю, формальною незалежністю від влади будь-якої організації (або особи) як у даній країні, так і за її межами;

- у кожній країні існує лише одна державна влада, а кількість інших різновидів соціальної влади - необмежена;

- публічність, тобто всезагальність та безособовість, що є виразом не приватної, особистої, а всезагальної волі;

- має офіційний характер, що регламентований Конституцією та чинними законами;

- моноцентричність та ієрархічність центрів прийняття рішень;

- має у своєму розпорядженні специфічний апарат для здійснення своїх завдань і функцій;

- має право на офіційне використання спецслужб;

- наділена можливістю відміняти рішення недержавних політичних організацій;

- характеризується рядом виключних прав, наприклад, право збирати податки;

- встановлює формально обов'язкові для всього населення загальні правила поведінки - норми права;

- багатоманітність ресурсів і методів здійснення влади (від насильства, примусу, покарання до заохочення й переконання, від контролю й управління до суперництва та співробітництва);

- легітимність влади як виправдання застосування сили та обмеження свободи, коли громадяни визнають правомірність існуючого політичного порядку;

- може розв'язати загальносуспільні проблеми;

Беручи до уваги погляди вчених, можна стверджувати, що політична та державна влади є самостійними юридичними категоріями, які мають соціальний характер і взаємопов'язані між собою. Вказаний взаємозв'язок зумовлений спільною природою та змістом, що визначений сутністю відповідної влади.

Таким чином, можна підсумувати, що політична та державна влади мають взаємопов'язаний характер, що зумовлено наявністю спільної природи, сутності та спрямованості, однак, здійснюються різними суб'єктами, а у процесі реалізації використовують різноманітні методи та засоби, обумовлені характером розвитку держави та політичної системи суспільства.