Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 2.1.1.2. Принципи права як основа діяльності міліції

Принципи права знаходять своє виявлення у всіх сферах правового життя, будь-то діяльність державного органу, розгляд кримінальної справи або прийняття особи на роботу.

Принципи права - об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), що висуваються до учасників суспільних відносин з метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і суспільних інтересів. Іншими словами, це своєрідна система координат, у межах якої розвивається право, і одночасно вектор, що визначає напрям його розвитку.

Систему принципів права становлять загальносоціальні та спеціально-юридичні принципи.

До загально-соціальних принципів права відносять:

- домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй та ін.;

- верховенство громадянського суспільства над державою;

- різноманітність і рівноправність різних форм власності;

- свобода підприємницької діяльності;

- верховенство прав і свобод людини над правами держави.

Спеціально-юридичні принципи можна поділити на такі види:

1. Загальні принципи - поширюються на всі галузі права:

- принцип свободи означає, що право виступає як міра свободи - політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задоволення основних потреб її життя, формування органів державної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різними соціальними послугами держави і приватних осіб та ін.;

- принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова відповідність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їх правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їх соціальним становищем, між їх правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їх суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юридичних справ (наприклад, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності;

- принцип рівності означає рівність усіх перед законом, рівність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист у суді.

Важливими складовими елементами принципу рівності є:

o єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (приміром, право громадянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист);

o взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками.

- принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних невідчужуваних прав людини. Це право на життя, здоров'я, особисту свободу та безпеку, право на охорону своєї честі та репутації, недоторканність особи та ін.; створення всіх умов, необхідних для нормального існування та розвитку особи;

- принцип демократизму знаходить свій прояв у тому, що право та законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя: безпосередню (шляхом прямого голосування народу) та представницьку (шляхом дій осіб, обраних до парламенту. Президента або уряду) демократію;

- принцип законності отримує вираз у таких вимогах:

o суворого додержання та виконання норм права усіма суб'єктами - громадянами, їх громадськими та некомерційними організаціями, посадовими особами, державними органами. Передбачає також недопустимість зловживання суб'єктивним правом;

o щодо якості нормативно-правових актів, непротиріччя їх один одному (між ними має бути ієрархічна субординація залежно від юридичної сили);

o невідворотної відповідальності за вину громадян і посадових осіб.

- принцип взаємної відповідальності держави та особи означає, що вони пов'язані взаємними кореспондуючими правами і обов'язками. Порушення однією зі сторін своїх юридичних обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Держава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну чи/та моральну шкоду у відповідності зі ст. 56 "конституції України

У діяльності правоохоронних органів знаходять свій вияв всі види принципів права. В основному вони закріплені в таких нормативно-правових актах як Конституція України, Закон України "Про міліцію". Кримінально-процесуальний кодекс України, Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та інших правових актах, що є правової основою діяльності правоохоронних органів.

Так, у відповідності з вищезгаданими нормативно-правовими актами діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Ці загальні принципи права закріплені у ст.ст. 1,8,22,36 Конституції України, ст. З Закону України "Про міліцію" та інших нормативно-правових актах.

2. Галузеві принципи - ті принципи, які діють тільки у певній галузі права. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах - у цивільному праві; рівності держав, повага державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави - у міжнародному публічному праві та ін.). Галузеві принципи, наприклад принципи кримінального процесу такі як з'ясування істини; забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист; безпосередність дослідження доказів і т.д. Ці принципи встановлюють основу кримінально-процесуальних правовідносин, де одним із суб'єктів виступає правоохоронний орган або відповідна посадова особа

3. Міжгалузеві принципи - мають значення і діють тільки в деяких галузях права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду - в кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації-у підприємницькому та банківському праві). Поряд з цим необхідно звернути особливу увагу на міжгалузеві принципи на основі яких діють правоохоронні органи і, які закріплені законодавством України. До основних принципів діяльності правоохоронних органів належать:

- забезпечення права кожної людини знати свої права та обов'язки;

- створення дієвого механізму захисту і відновлення порушених прав та свобод людини і громадянина;

- гарантованість права на звернення та доступу до правосуддя;

- презумпцію невинуватості особи;

- повагу та захист честі й гідності людини;

- застосування примусових і запобіжних заходів лише в разі крайньої необхідності;

- забезпечення права на правову допомогу;

- неприпустимість подвійного притягнення до юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної тощо) за одне й те ж правопорушення;

- забезпечення права на невиконання явно злочинного розпорядження чи наказу.

4. Принципи правових інститутів - діють тільки в межах однорідних суспільних відносин, що регулюються нормами окремого інституту, їх не слід ототожнювати з загально-правовими або галузевими принципами, оскільки вони становлять цілком самостійну наукову категорично і виступають конкретизуючим елементом системи загальних принципів права. Так, інституту призначення покарання у кримінальному праві відповідає ціла система принципів, які є логічним продовженням загальних засад, характерних для держав з демократичною і гуманістичною спрямованістю, зокрема:

- законність покарання в розумінні конкретного його прояву;

- визначеність покарання у вироку суду;

- обґрунтованість і обов'язковість його мотивування у вироку;

- гуманність конкретного покарання, яке не може спричиняти фізичних страждань засудженому або принижувати його людську гідність;

- індивідуалізація покарання, тобто відповідність покарання небезпеці злочинця (врахування особи винного);

- справедливість покарання, яке адекватне небезпеці злочину і відповідає уяві суспільства про карність вчинків певного роду.

Інститутам цивільного процесу: позовному провадженню, провадженню у справах, що випливають з адміністративно-правових відносин, інституту судового рішення, перегляду цивільних справ, виконання судових рішень і багатьом іншим, відповідає своя система принципів, адекватна принципам права в цілому, а також указаної галузі, що і зумовлює їх нормальне функціонування. Наприклад, у стадії виконавчого провадження можна вирізнити такі принципи:

- виконання судових рішень державними виконавцями;

- швидке й реальне виконання судових рішень;

- мирова угода у виконавчому провадженні;

- диспозитивність виконавчого провадження;

- повернення стягнення на майно боржника та ряд інших1. Різноманітність розглянутих принципів дозволила дослідникам дійти

висновку про неможливість дати вичерпний перелік принципів, що діють у праві. Це означає, що нові принципи можуть виводитися з соціальної дійсності та досліджуватися як відносно самостійні феномени.