Теорія держави та права - Гіда Є.O. - ТЕМА 2.1.5. Правові відносини у сфері правоохоронної діяльності

2.1.5.1. Поняття, ознаки та склад правовідносин у сфері правоохоронної діяльності

Правовідносини - це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Особливість спрямування правоохоронної діяльності полягає в тому, що більшість правовідносин у цій сфері реалізуються на підставі норм права, що забороняють вчинення неправомірних дій (норми особливої частини КК України, норми права, що визначають склад адміністративних проступків, дисциплінарних проступків тощо).

Правоохоронна діяльність здійснюється в основному у формі правоохоронних відносин. Правоохоронні відносини - це врегульовані охоронними нормами вольові суспільні відносини, що виникають між суб'єктами правоохоронної системи і суспільством на основі наділення перших необхідними повноваженнями, в межах якої реалізуються заходи по забезпеченню законності та правопорядку. Також слід зазначити, що правоохоронним відносинам притаманні такі ознаки:

- є різновидом правових відносин;

- правоохоронні відносини виникають, змінюються та припиняються на основі охоронних норм права;

- виникнення правоохоронних відносин найчастіше пов'язане з порушенням норм права, тобто з правопорушеннями;

- правоохоронні відносини складаються між окремими фізичним особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства), юридичними особами, з однієї сторони, та суб'єктами правоохоронної системи з іншої;

- правоохоронні відносини є вольовими відносинами, оскільки: виникають на основі норм права, в яких закріплена воля держави; сам факт правопорушення як передумова правовідносин є вольовим актом; в них висловлюється воля держави на притягнення до відповідальності правопорушника; - правоохоронні відносини мають певні стадії розвитку, а в ряді випадків одні правоохоронні відносини перетікають в інші І, таким чином, важко відмежувати одні від інших (наприклад, при вчиненні злочину спочатку виникають кримінально-правові відносини, які фіксуються у формі кримінально-процесуальних, в результаті підсудному призначається покарання, що реалізується в рамках кримінально-виконавчих відносин, а після відбуття покарання під час протікання строку зняття судимості особа знаходиться під адміністративним наглядом, тобто перебуває в адміністративно-правових відносинах з державою)1. Склад правовідносин - сукупність основних елементів правовідносин і спосіб юридичного зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких інтересів.

Склад правовідносин:

- суб'єкти правовідносин:

- об'єкти правовідносин;

- зміст правовідносин.

Суб'єкти правовідносин - індивіди, організації або спільності, які на підставі норм права можуть бути учасниками правовідносин - носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Види суб'єктів правовідносин:

- фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни, особи з подвійним громадянством (біпатриди), особи без громадянства (апатриди));

- юридичні особи (товариства, установи та ін.);

- соціальні організації (держава, органи держави, громадські об'єднання, трудові колективи, органи місцевого самоврядування та ін.);

- соціальні спільності (народ, нація, населення, територіальні громади та ін.).

У межах однієї галузі права або міжгалузевого комплексу виділяють також загальні та спеціальні суб'єкти.

Соціально-юридичні властивості суб'єктів права:

Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом правовідносин, що складається з правоздатності та дієздатності.

Правоздатність - здатність особи мати права та обов'язки.

Дієздатність - здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Включає в себе угодоздатність і деліктоздатність.

Угодоздатність - здатність особи укладати угоди. Деліктоздатність - здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Об'єкти правовідносин -матеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів та потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Види об'єктів правовідносин:

- матеріальні блага - речі, кошти, цінності, земля, надра, територія та інші матеріальні цінності.

- духовні блага-творча діяльність людини та її результати.

- дії суб'єктів права - будь-які юридично значимі вчинки людей.

- результати діяльності суб'єктів права - конкретні акти юридично значимої поведінки.

Зміст правовідносин - конкретна поведінка суб'єктів правовідносин та її юридичне закріплення нормами права у вигляді суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Структура змісту:

- юридичний (суб'єктивне право та юридичний обов'язок);

- фактичний (реальна поведінка суб'єктів).

Суб'єктивне право - це вид і міра можливої поведінки суб'єкта, що забезпечується (охороняється, захищається) з боку держави. Структура суб'єктивного права:

- праводія, тобто право поводити себе відповідним чином (право на свої дії);

- правовимога, тобто право вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів, як мають юридичні обов'язки (право на чужі дії);

- праводомагання, тобто право звертатися до держави за захистом свого юридичного права.

Види суб'єктивних прав:

- громадянські (особисті) (до них належать права: на життя, свобод)' і особисту недоторканність; недоторканість житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; визначення національності; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті (статті 27,29-35 Конституції України));

- політичні (політичні права пов'язані з наявністю громадянства України та на відміну від особистих прав, адресованих Конституцією України "кожному", належать тільки громадянам. Реалізація цих прав дає змогу громадянам брати участь у політичному житті суспільства, в управлінні державою (статті 36, 38-40 Конституції України));

- соціально-економічні (належать до таких важливих сфер життя, як власність, трудові відносини, здоров'я, відпочинок, і служать забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально-значущих потреб й інтересів особи (статті ІЗ, 14, 41, 42 Конституції України - економічні; 43-49 Конституції України - соціальні), їх реальність робить державу соціальною, тобто такою, що забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток);

- культурні (до культурних прав і свобод належать право на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (статті 53,54 Конституції України));

- права-гарантії (гарантії конституційних прав і свобод людини закріплені Конституцією України (статті 55-57, 59,64). До них належать права на судовий захист, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, знання кожним своїх прав і обов'язків, правову допомогу, а також неприпустимість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина).

Юридичний обов'язок - вид і міра належної поведінки суб'єкта права.

Структура юридичного обов'язку включає:

- необхідність належної дії, тобто здійснювати певні діяння (активні або пасивні обов'язки);

- необхідність належного виконання, тобто реагувати на законні вимоги правомочної сторони;

- необхідність належного претерпіння, тобто нести юридичну відповідальність у разі відмови від виконання юридичних обов'язків або несумлінного їх виконання.

Законний інтерес - це усвідомлена суб'єктом права необхідність задоволення своїх потреб способом, що допускається, але прямо не гарантується чинним законодавством. Суб'єктивне право, юридичний обов'язок і законний інтерес є об'єктами правової охорони.

Правовідносини можуть виникнути лише за наявності необхідних передумов. Під передумовами виникнення, зміни і припинення правовідносин розуміють певний комплекс різних за змістом взаємопов'язаних юридичних явищ, взаємодія яких тягне за собою рух правовідносин.

Виділяють загальні (матеріальні) і спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин.

Загальні (матеріальні) передумови виникнення правовідносин:

- наявність не менше двох суб'єктів права як учасників правовідносин;

- об'єкт правовідносин - певні інтереси або блага як матеріальні так і не матеріальні, з приводу володіння якими або захисту яких суб'єкти вступили у відносини між собою.

Спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин:

- нормативна основа, характерною ознакою якої виступають відповідні норми права, що регулюють певний вид суспільних відносин;

- правосуб'єктна основа, що визначає здатність особи до участі в тому чи іншому виді цивільно-правових відносин;

- юридико-фактична основа, тобто певні юридичні факти (фактичні склади) реальної дійсності з наявністю яких норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов'язків правосуб'єктної особи (може розглядатись і як передумова правовідносин, і як структурний елемент).