Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 2.7. Принцип нотаріальної таємниці

Зміни, які були внесені до Закону України "Про нотаріат", внесли суттєві корективи, зокрема, у питання врегулювання нотаріальної таємниці. Перша зміна - це сама назва. Раніше законодавець оперував словосполученням "таємниця вчинення нотаріальних дій", а тепер- "нотаріальна таємниця". Проте власне зміна назви не змінила суті цих понять. Першочерговою зміною, яку слід підкреслити, стало надання законодавцем визначення поняття нотаріальної таємниці. Раніше таке законодавче визначення було відсутнє.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальних дій або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов'язки тощо.

З аналізу цього визначення випливає, що зміст нотаріальної таємниці складають різні відомості, отримані від заінтересованої особи під час вчинення нотаріальних дій або звернення її до нотаріуса.

Та чи можна погодитися з таким поглядом на предмет нотаріальної таємниці? Вбачається, що ні. Предметом нотаріальної таємниці є не тільки інформація, яка стала відомою нотаріусу від заінтересованої особи, а й ті відомості, які він отримав з. інших джерел при виконанні своїх професійних обов'язків, а також його процесуальна діяльність, яка спрямована на досягнення певного правового результату.

Нотаріальну таємницю потрібно розглядати з двох боків. З одного боку, це таємниця особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (мотив звернення та сам факт звернення до нотаріуса; надані для дослідження документи; досягнутий після звернення до нотаріуса результат; відомості про особисте життя особи тощо), з іншого - таємниця нотаріуса як фахівця (відомості про надані поради, консультації тощо). Важливими е обидві характеристики поняття таємниці вчинення нотаріальних дій, і обидві мають бути законодавчо закріплені.

Автор свідомо акцентує увагу на потребі комплексного закріплення поняття нотаріальної таємниці у Законі України "Про нотаріат". Ця потреба викликана такими факторами: 1) встановленням кола осіб, які мають доступ до відомостей, що складають нотаріальну таємницю; 2) закріпленням процедури (порядку) розкриття відомостей, що складають предмет нотаріальної таємниці; 3) встановленням строку для розкриття таких відомостей; 4) закріпленням відповідальності за порушення нотаріальної таємниці; 5) іншими заходами (наприклад, п. 2 ч. 1 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України)38. Серед осіб, які мають доступ до відомостей, що складають нотаріальну таємницю, є нотаріуси, інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, інші особи, яким про вчинення нотаріальних дій стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. До осіб" яким стало відомо про вчинення нотаріальної дії у зв'язку із виконанням службових обов'язків, слід віднести перекладачів, експертів, помічників та стажистів нотаріуса тощо. Також до них належать особи, які здійснюють контроль за діяльністю нотаріусів39.

Крім того, необхідно згадати адвокатів, представників осіб, на яких також покладається обов'язок дотримання таємниці вчинення нотаріальних дій.

У результаті аналізу цього питання40 автор дійшов до висновку, що повноваження посадовців державних установ по здійсненню контролю за діяльністю нотаріусів, - це необхідна державна функція, але вона не повинна негативно впливати на право осіб на приватність.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на свідків, осіб, що підписуються за особу, яка через фізичні вади не може зробити це самостійно.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи, що зберігаються у нотаріуса, видаються тільки фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою довідки видаються її спадкоємцям. Якщо особа визнана безвісно відсутньою, право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлено опіку, має опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутньої особи або особи, місцеперебування якої не відоме.

Але за законом передбачені деякі винятки з цього правила. Так, на письмову вимогу суду, арбітражного суду, прокуратури, органів дізнання та досудового слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться у їх провадженні. З приводу оголошення змісту вчинених нотаріальних дій при розгляді справ у судах в можливість ставити питання перед суддею про необхідність розгляду справи у закритому судовому засіданні. На думку авторів, до суб'єктів, які мають право на отримання довідок про склад спадкового майна після смерті боржника у разі відкриття спадкової справи, мають бути віднесені державні виконавці. Ця пропозиція обумовлена тим, що, згідно ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника повинні відповідати за боргами спадкодавця у межах прийнятої спадщини.

На письмову вимогу органів державної податкової служби видаються довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення дотримання законодавства з питань оподаткування.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", нотаріус віднесений до суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Виконання такої функції покладає на нотаріуса обов'язок повідомляти спеціально уповноважений орган про: фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення. Як зазначає С. Лук'янець, даний Закон конфліктує із загальноприйнятими принципами професійної етики нотаріуса, такими як конфіденційність та нотаріальна таємниця, оскільки за порушення нотаріальної таємниці до нотаріуса може бути застосована відповідальність у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а також кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя шляхом розголошення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Крім того, згідно зі ст. 69 КПК, щодо нотаріуса передбачений імунітет свідка, а саме: нотаріуси не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила їм ці відомості. Аналогічне положення має місце у ч. 9 ст. 8 Закону України "Про нотаріат". Як бачимо, навіть на вимогу суду нотаріуси не можуть давати свідчення. Інформація про фінансову операцію та особу, яка її вчиняє, охоплюється поняттям нотаріальної таємниці. Але даний Закон зобов'язує нотаріуса розкривати нотаріальну таємницю щодо широкого кола правочинів. Крім того, нотаріус, який покликаний сприяти громадянам при укладенні правочинів, надавати правову допомогу, захищати їхні права та інтереси і зберігати нотаріальну таємницю, перетворюється на контролюючий орган щодо своїх клієнтів.

Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із Спадкового реєстру видаються тільки після смерті заповідача, винятком є вимога самого заповідача. Виділення цього положення у самостійну частину 8 ст. 8 Закону дає можливість зробити висновок про те, що посадові особи вищезазначених державних органів - судді, прокурори та інші не можуть бути ознайомлені нотаріусом зі змістом заповіту при житті заповідача. Так, при розгляді справи про визначення правильності оподаткування не може оголошуватися або витребовуватися заповіт, складеного особою, яка перебуває під слідством або судом.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України. Відповідальність за розголошення змісту вчиненого нотаріального провадження покладається також на стажистів. Проте у законодавстві не регламентується така відповідальність стажистів, тому це положення слід зазначати в контракті про прийняття такої особи на роботу.

Однак не слід вважати, що цей принцип змушує обидві сторони, які укладають договір, зберігати його умови в таємниці, оскільки це загальне правило суперечитиме принципу диспозитивності нотаріального процесу.

Якщо ж в договорі сторонами передбачено обов'язковою умовою збереження в таємниці його змісту, то до внесення відповідних у нього змін, вони зобов'язані це положення виконувати, але знов - таки за винятком звернень перерахованих вище посадових і службових осіб за відповідними відомостями.